ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 805/3305/16-а
адміністративне провадження № К/9901/13396/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (суддя Толстолуцька М.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі №805/3305/16-а за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 6538085,04 грн, -
ВСТАНОВИВ:
13.09.2016 Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач, податковий орган) звернулось до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (далі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнути на користь Державного бюджету України з відповідача кошти за податковим боргом з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують на загальну суму 13841213 грн., який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень, травень, червень 2016 р.
При зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 207618,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 555 від 20.10.2016.
В зв`язку з погашенням суми боргу, 11.12.2017 р. позивачем подано уточнений адміністративний позов про стягнення суми податкового боргу 6538085,04 грн., який виник в 2017 році.
05.11.2018 позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позову і закриття провадження, стягнення з відповідача судового збору та повернення надмірно сплаченого судового збору з державного бюджету. В обґрунтування підстав для закриття провадження позивач зазначив, що станом на 31 жовтня 2018 року податковий борг, заявлений у позовній заяві відповідачем погашено повністю.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року клопотання позивача задоволено частково, закрито провадження у даній справі, у задоволенні іншої частині заявленого клопотання - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2019 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області, скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року в частині вирішення питання щодо судових витрат та направлено справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо стягнення судових витрат. В решті ухвалу залишено без змін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року, задоволено заяву позивача, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 98071,28 грн, та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 109546,92 грн.
Відповідач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 98071,28 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено, що відповідачем з лютого 2016 року періодично на адресу позивача надсилались заяви (вимоги) про проведення заліку суми податкового боргу та сум надміру переплачених податків.
Незважаючи на заяви платника податку про проведення заліку наявної переплати з податку на прибуток та недоїмки по іншим податковим зобов`язанням, 13 вересня 2016 року податковий орган звернувся з вказаним позовом, а 16 березня 2017 року проведено відповідний залік.
Отже, якби податковим органом не було допущено бездіяльність протягом 13 місяців, то відсутні були б підстави звернення з даним позовом, і як наслідок відмова від позову була вимушена, а не як внаслідок задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви.
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.