ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 826/2674/18
адміністративне провадження № К/9901/949/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року (суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі №826/2674/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Оболонь» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Оболонь» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0009091403.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного рішення податкового органу, оскільки штрафні санкції за фактом вчиненого податкового правопорушення, а саме - у зв`язку з невключенням до поданого звіту за 2015 рік про контрольовані операції таких операцій з окремими контрагентами-нерезидентами ним вже були сплачені за податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2016 року №0000141403. Вважає, що за змістом положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції станом на 31 грудня 2016 право на подання платником уточнюючого звіту до вже поданого звіту про контрольовані операції за 2015 рік було відсутнє.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року №0009091403.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у позивача обов`язку подання повторно звіту та/або уточнюючого звіту по контрольованих операціях за період 2015 року після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2016 року №0000141403, та відповідно з відсутності у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за неподачу такого звіту у повному обсязі (фактично уточнюючого звіту) згідно з пунктом 120.3 статті 120 ПК України в редакції чинній з 1 січня 2017 року.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права. Відповідач доводить, що у зв`язку з неподанням позивачем звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після 1 січня 2017 року (після набрання чинності Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VІІІ) контролюючий орган застосовує штрафні санкції згідно з пунктом 120.3 статті 120 ПК України незалежно від звітного періоду здійснення контрольованих операцій. Вважає хибним висновок суду про неможливість застосування положень законодавчих актів, які набрали чинність з 1 січня 2017 року до правовідносин, які виникли у 2016 році.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань перевірки дотримання вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, за результатами якої складено акт від 13 жовтня 2016 року №1641/28-10-14-03/5391057.
Зазначеним актом перевірки встановлені порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України у зв`язку з неподанням звіту про контрольовані операції за звітний період 2015 року після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, що згідно абзацу сьомого пункту 120.3 статті 120 ПК України тягне за собою накладення штрафу.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року №0000141403, яким за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 365 400 грн. Згідно з платіжним дорученням від 10 листопада 2016 року №5499 Товариство сплатило вказане грошове зобов`язання.
У подальшому, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік в повному обсязі після застосування штрафних санкцій, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2017 року №4046/28-10-14-03/5391057 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення Товариством вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік у повному обсязі після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2016 року №0000141403.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2017 року №0009091403, яким відповідно до пункту 120.3 статті 120 ПК України за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України Товариству визначено штрафні санкції у сумі 1 948 800 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку статті 56 ПК України, рішенням ДФС України від 5 лютого 2018 року №3928/6/99-99-11-03-01-25 спірне податкове повідомлення рішення залишено без змін.
Правовідносини у справі регулюються положеннями ПК України.
За приписами підпунктів 39.4.1, 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції від 29 липня 2015 року, чинній на момент неподання звітності у 2015 році) для цілей податкового контролю за трансферним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік. Платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції що діяла на момент неподання звітності) визначено, що неподання платником податків звіту та/або обов`язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладання штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції - тобто накладення такого єдиного штрафу передбачалось як за неподання так і за несвоєчасне подання означеного звіту та не передбачалось застосування додаткових штрафних санкцій, які з`явились у Кодексі з 1 січня 2017 року.