ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа №372/1532/18
адміністративне провадження № К/9901/14133/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №372/1532/18 за позовом Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень, -
ВСТАНОВИВ:
Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив скасувати постанови від 25 травня 2018 року №14 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та №15 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закриття адміністративних проваджень.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відмовлено відповідачу у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших причин, які, на переконання апелянта, є поважними для поновлення пропущеного строку.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, відповідачем 4 квітня 2019 року подано клопотання, в якому останній просить розглянути апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вперше апеляційну скаргу подано 6 березня 2019 року у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції на адресу відповідача не надходило та останнім були вжиті заходи щодо його отримання.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача відмовлено, апеляційну скаргу повернуто апелянту, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовано помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.