ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 0940/2203/18
адміністративне провадження № К/9901/15022/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі №0940/2203/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2018 року №0027203-0000-0921.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року залишено без руху та встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати суду документ про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику з підстав не усунення ним недоліків до апеляційної скарги, зокрема, не надано суду доказів в підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі.
Не погодившись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування норм матеріального права, яке полягає у тому, що судом прийнято оскаржувану ухвалу після своєчасного усунення апелянтом недоліків до апеляційної скарги шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги та направлення квитанції до суду.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Спірним питанням є правомірність повернення апеляційної скарги скаржнику з підстав не усунення апелянтом недоліків до апеляційної скарги, а саме, ненадання доказів сплати судового збору, що регулюється положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.