ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 500/498/21
адміністративне провадження № К/9901/16859/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №500/498/21
за адміністративним позовом Тернопільської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (прийняту суддею Баранюк А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. 04 лютого 2020 року Тернопільська міська рада звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якому просила:
- визнати бездіяльність протиправною Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та його держаних виконавців у виконавчому провадженні ВП №62995581, що виражається у неприйнятті постанови про закінчення виконавчого провадження;
- зобов`язати Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та його держаних виконавців винести постанову про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №62995581 з підстав визначених пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
ІI. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
3. На виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, позивачем 12 лютого 2021 року подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
4. В обґрунтування поважності причин його пропуску позивач вказав на те, що у зв`язку із відсутністю затвердженого кошторису на 2021 рік, перевідкриття бюджетних рахунків на поточний рік, та в подальшому накладення державною виконавчою службою арешту на рахунки Тернопільської міської ради пов`язаного із стягненням виконавчих зборів з виконання виконавчого листа №500/642/20 від 25 серпня 2020 року , міська рада не мала можливості здійснити оплату судового збору, і як наслідок, подати адміністративний позов та заяву про забезпечення позову разом із документами про сплату судового збору у строк зазначений в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року про залишення без руху. Зазначbd, що оплата судових зборів за подання даного адміністративного позову та заяви про забезпечення позову стала можливою та була здійснена 04 лютого 2021 року, через що Тернопільською міською радою подано вищевказані позов та заяву саме 04 лютого 2021 року.
5. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №500/498/21 повернуто позовну заяву.
6. Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на судове рішення апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач зазначав, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив, що предметом позову є бездіяльність відповідача, а відносно бездіяльності не можуть бути встановлені строки, оскільки поняття бездіяльності немає закінченого строку, воно є таким, що продовжується.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року про повернення позовної заяви, залишено без змін.
8. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, станом на 19 січня 2021 року позивачу було відомо про те, що державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62995581.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
9. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що предметом позову є бездіяльність відповідача, а відносно бездіяльності не можуть бути встановлені строки, оскільки поняття бездіяльності немає закінченого строку, воно є таким, що продовжується.
11. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №500/498/21 стало оскарження судових рішень зазначених у частині 2 статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
12. Відповідач відзивів на касаційну скаргу не подав, клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
14. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
15. У справі, що розглядається, позивач звернулася до суду з позовом про визнання бездіяльність протиправною Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та його держаних виконавців у виконавчому провадженні ВП №62995581, що виражається у неприйнятті постанови про закінчення виконавчого провадження; зобов`язання Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та його держаних виконавців винести постанову про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №62995581 з підстав визначених пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
16. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, станом на 19 січня 2021 року позивачу було відомо про те, що державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62995581.
17. Верховний Суд, погоджується з указаним висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 грудня 2020 року у зв`язку із самостійним виконанням рішення суду в адміністративній справі №500/642/20 від 25 серпня 2020 року, Тернопільською міською радою було подано до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження ВП №62995581 на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
19. 04 січня 2020 року державним виконавцем винесено вимогу, у якій він просив надати роз`яснення з приводу другого пункту рішення Тернопільської міської ради від 18 грудня 2020 року №8/2/135, на виконання якої 14 січня 2021 року державному виконавцю було вручено лист у якому позивач виклав аргументи стосовно прийнятого рішення та повторно просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62995581.
20. Судами встановлено, що позивачем 29 січня 2021 року було подано до суду позовну заяву про скасування постанови про накладення штрафу від 18 січня 2021 року винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №62995581. В подальшому рішенням суду, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову Тернопільської міської ради.
21. Позивачем не заперечується, що станом на 19 січня 2021 року йому було відомо про те, що державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62995581 оскільки, ним було отримано постанови про накладення штрафу від 18 січня 2021 року винесеної в рамках цього ж виконавчого провадження.
22. Однак з позовною заявою у цій справі позивач звернувся лише 04 лютого 2021 року.
23. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач в суді першої інстанції вказав на те, що у зв`язку із відсутністю затвердженого кошторису на 2021 рік, перевідкриття бюджетних рахунків на поточний рік, та в подальшому накладення державною виконавчою службою арешту на рахунки Тернопільської міської ради пов`язаного із стягненням виконавчих зборів з виконання виконавчого листа №500/642/20 від 25 серпня 2020 року , міська рада не мала можливості здійснити оплату судового збору, і як наслідок, подати адміністративний позов та заяву про забезпечення позову разом із документами про сплату судового збору у строк зазначений в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року про залишення без руху. Зазначив, що оплата судових зборів за подання даного адміністративного позову та заяви про забезпечення позову стала можливою та була здійснена 04 лютого 2021 року, через що Тернопільською міською радою подано вищевказані позов та заяву саме 04 лютого 2021 року. Також скаржник в суді апеляційної інстанції та в касаційній скарзі зазначає, що бездіяльність виконавця, посадових осіб ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
24. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу дій державної виконавчої служби.
25. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
26. Аналогічні строки оскарження установлені частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
27. У цьому контексті строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
29. Обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.