ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
справа №540/603/19
адміністративне провадження № К/9901/32947/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (головуючий суддя: Варняк С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 (головуючий суддя: Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі №540/603/19 за позовом Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2019 року Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - АК «Херсонська теплоелектроцентраль» або позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило визнати протиправним і скасувати п.1.3 рішення постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення від 08.11.2018 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на відключення від мереж ЦО та влаштування індивідуальної системи опалення у кв. АДРЕСА_1 та в частині зобов`язання ОСОБА_1 виконати будівельно - монтажні роботи та здійснити замовлення проектної документації.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Херсонська ТЕЦ» створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210 «Про корпоратизацію підприємств». Метою діяльності АТ «Херсонська ТЕЦ» є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.
Відповідно до статутних документів позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії, підігрів води.
Виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення від 19.08.2014 №212 «Про утворення постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення».
08.11.2018 на засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення було вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та влаштування індивідуальної системи теплопостачання квартири АДРЕСА_1 , а також зобов`язано ОСОБА_1 виконати будівельно-монтажні роботи у міжопалювальний період, здійснити замовлення проектної документації та виконання відповідних робіт у виконавця, який має на це відповідні дозвільні документи (сертифікат, ліценція).
Вказане рішення оформлене витягом з протоколу від 08.11.2018 (п. 1.3 протоколу).
19.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Херсонська ТЕЦ» із заявою про відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання у зв`язку із встановленням індивідуального джерела опалення.
Листом від 04.12.2018 №06-2/2325 позивач повідомив ОСОБА_1 про те, що відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання може бути здійснено лише за умови відключення цілого багатоквартирного житлового будинку за ініціативою всіх мешканців будинку.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що законодавством передбачено надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів на будинок у цілому, а не на окремі квартири. З огляду на те, що рішення, підтримане всіма власниками багатоповерхового будинку, про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення відсутнє, у відповідача не було правових підстав для надання третій особі дозволу на відключення її квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Також скаржник зазначив, що згідно із вимогами відповідних державних будівельних норм з питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув`язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки і, внаслідок цього, скарг споживачів на незадовільне опалення. Крім того, процес доставки теплоносія до житлового будинку пов`язаний із технологічними витратами його температури, які залишаються незмінними незалежно від кількості абонентів у будинку. Таким чином, у випадку зменшення кількості абонентів, вартість послуги з опалення мала б збільшитись, що також є неможливим в умовах державного регулювання тарифу на послуги теплопостачання. Тобто, без відповідного коригування тарифу, AT «Херсонська ТЕЦ» зазнаватиме фінансових втрат, що порушить його законний господарський інтерес.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що норма пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII, яка є спеціальною у спірних правовідносинах, визначає та встановлює лише єдину умову реалізації права окремого споживача (у межах багатоквартирного будинку) на відокремлення своєї квартири від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а саме: наявність відключення від таких мереж не менш як половини квартир та нежитлових приміщень на день набрання чинності цим Законом.
Інформацією, зазначеною у довідці ОСББ «Мирне» від 14.09.2018 № 29, підтверджено, що лише 35 із 72 власників квартир є споживачами послуг з ЦО та ГВП, які надає АТ «Херсонська ТЕЦ». Отже умови, визначені пунктом 7 Закону № 2189-VIII, для на відокремлення спірної квартири від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води дотримані.
Крім того, надання одній особі дозволу на відключення від мереж ЦО та ГВП та ненадання такого права іншій особі у тому ж приміщенні (багатоквартирному будинку, за наявності 72 квартир, з яких відключено 37) є порушенням Конституції України, оскільки статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Третя особа також скористалася наданим їй процесуальним правом та подала до суду письмові пояснення по суті спору. Зазначає, що лише 35 із 72 власників квартир є споживачами послуг з ЦО та ГВП, які надає АТ «Херсонська ТЕЦ» (48,6%). Кількість квартир та приміщень, які відокремлені (відключені) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1 становить не менше, ніж 50%, що відповідає вимогам пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII.
Позивач подав відповідь на відзив. Зазначає, що згідно із п. 2.2.2 Порядку №4 невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП. Жодного протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП чи-то рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення заявником до Комісії подано не було. З прийнятого відповідачем рішення не вбачається, що ним перевірялося дотримання вимог п. 26 Правил №630, які надають право та можливість відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Також до суду надійшли додаткові пояснення третьої особи щодо позову. Представник третьої особи зазначає, що позивачем лише наводяться припущення щодо можливих негативних наслідків оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування для його господарської діяльності. Жодних доказів в обґрунтування наявності у позивача порушеного права ним не надано.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за вимогами Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII), який набрав чинності 10.12.2017, можливе відключення квартири від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та влаштування системи індивідуального теплопостачання, якщо у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Судами попередніх інстанцій встановлено, що лише 35 із 72 квартир є споживачами послуг з ЦО та ГВП, які надає АТ «Херсонська ТЕЦ».
Водночас висновку про неможливість відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення позивачем до Комісії не надавалося.
При цьому, надання одній особі дозволу на відключення від мереж ЦО та ГВП та не надання такого права іншій особі у тому ж приміщенні (багатоквартирному будинку, за наявності 72 квартир, з яких відключено 37, було б порушенням Конституції України, оскільки статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що одночасно із наданням третій особі дозволу на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та влаштування індивідуальної системи теплопостачання квартири АДРЕСА_1 , такий дозвіл також було надано іншим мешканцям цього будинку ОСОБА_2 (кв. 72) і ОСОБА_3 (кв. 41). За результатами судового оскарження рішень Комісії про надання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згоди на відключення від мереж ЦО та ГВП, рішеннями судів у справах №540/799/19 (спір щодо квартири АДРЕСА_3 ) та №540/894/19 (спір щодо квартири АДРЕСА_4 ), що набрали законної сили, встановлено протиправність прийнятого відповідачем рішення, оформленого протоколом від 08.11.2018. У межах цих справ, судами встановлено, що підтриманого всіма власниками рішення про відключення будинку АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення до Комісії надано не було, тому були відсутні підстави для задоволення заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Скаржник вважає, що встановлені у справах №540/799/19 та №540/894/19 обставини справи мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.
Також скаржник стверджує, що Закон №2189-VIII хоча і набрав чинності 10.12.2017, проте введений в дію лише з 01.05.2019, а тому відсутні підстави для застосування положень пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до правовідносин, які виникли у листопаді 2018 року.
Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку обставинам справи в контексті правовідносин, що склалися між сторонами, колегія суддів зазначає таке.
Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України №1875-ІV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875-ІV), Законом України від 02.06.2005 №2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон №2633-IV), іншими нормативно-правовими актами.
Закон №1875-ІV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
За термінами, визначеними у статті 1 Закону №2633-IV, система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для тепло-забезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 4 Закону №2633-ІV встановлено, що проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктом 2 статті 8 Закону №1875-ІV передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання встановлені статтею 13 Закону № 2633-ІV.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.
Відповідно до статті 19 Закону № 2633-ІV споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Положеннями статті 24 Закону № 2633-ІV визначено, що споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків.