ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 160/5202/20
адміністративне провадження № К/9901/13638/21, № К/9901/13286/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції справу № 160/5202/20
за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора та Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді
за касаційними скаргами Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2) та Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3, Кадрова комісія), де просила:
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.04.2020 року №189 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного письмового тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Дніпропетровської області від 30.04.2020 року №395к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури;
1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Дніпропетровської області або на рівнозначну посаду в органах прокуратури України;
1.4. стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.05.2020 по день прийняття рішення по суті спору;
1.5. рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу звернути до негайного стягнення.
2. В обґрунтування позовної заяви позивачкою зазначено, що тестування проведено з численними порушеннями законодавства, а саме: технічними проблемами під час проходження тестування, що пов`язане із очевидною недосконалістю системи для тестування, система для проведення тестування не проходила належної перевірки та не містила належних засобів для анонімізації користувачів та захисту від зовнішнього втручання; очевидною некоректністю частини тестових запитань, які не проходили жодних сертифікацій та перевірок; відсутністю функціонального принципу та неврахування спеціалізації прокурорів при формуванні тестових запитань та поганим самопочуттям позивача, яке виникло у зв`язку із вказаними вище обставинами. Окрім того, на думку позивачки, рішення про неуспішне проходження нею атестації ухвалено неуповноваженою кадровою комісією.
2.1. Також позивачкою було зазначено, що посиланням в наказі від 30.04.2020 №395к на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.04.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII ), як на підставу для звільнення, грубо порушені права позивача, у зв`язку з тим, що на день прийняття оскаржуваного наказу рішень стосовно реорганізації Генеральної прокуратури України, Прокуратури Дніпропетровської області або структурних підрозділів, чи навіть початку такої реорганізації прокуратури не приймалось. Крім того, позивачка зазначає, що в оскаржуваному наказі не зазначено чи відбувалася в цьому випадку ліквідація або реорганізація Прокуратури Дніпропетровської області.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Позивачка працювала в органах Прокуратури Дніпропетровської області на різних посадах з 13.01.2009.
4. На підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), позивачка звернулася до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
5. Відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, копія якої міститься в матеріалах справи, позивачкою за результатами цього тестування набрано 67 балів, що підтверджено її особистим підписом у вказаній відомості.
6. Рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 189 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію, оскільки за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування набрала 67 балів, що є менше прохідного балу, у зв`язку з чим, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації.
7. Наказом прокурора Дніпропетровської області № 395к від 30.04.2020 позивачку звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 14.05.2020.
8. В якості підстави звільнення в оскаржуваному наказі зазначено рішення Кадрової комісії.
9. Не погодившись із вказаними рішенням та наказом позивачка звернулася до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
10.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, копія якої міститься в матеріалах справи, позивачем за результатами цього тестування набрано 67 балів, що підтверджено його особистим підписом у вказаній відомості. Водночас, у примітках до вказаної відомості позивач не вказав будь-яких зауважень стосовно процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування.
10.2. Своє чергою, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із наступних підстав: 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
10.3. Оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, є рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування відсутні.
10.4. Окрім того, на думку суду першої інстанції, мотиви, якими позивачка обґрунтовує свою позицію щодо необхідності скасування оскаржуваного наказу про звільнення, фактично свідчать про незгоду із положеннями Закону №113-ІХ та Порядку проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), які, на її думку, порушують права та гарантії позивача, що визначені Конституцією України. Однак, положення Закону №113-IX є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, а тому відсутні правові підстави для їх незастосування.
11. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у справі № 160/5202/20 прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 189 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного письмового тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Дніпропетровської області від 30.04.2020 №395к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури та поновлено ОСОБА_1 на цій посаді у Дніпропетровській обласній прокуратурі або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 15.05.2020 по день винесення рішення, а саме по 09.03.2021 у розмірі 211 528,03 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 152,83 грн допущено до негайного виконання.
11.1. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що посилання в оскаржуваному наказі на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як підставу для звільнення, в нормі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.
11.2. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про невідповідність наказу щодо звільнення позивачки вимогам Закону № 1697-VII, оскільки останнє має порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення, який є однією із складових принципу верховенства права.
11.3. Задовольняючи позовні вимоги в частині оскарження рішення Кадрової комісії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем 3 було допущено процедурні порушення, а саме рішення про неуспішне проходження атестації відносно позивачки було прийнято Другою кадрової комісією, а не Першою кадровою комісією до графіку якої для проходження атестації була включена позивачка, а отже приймаючи таке рішення, Друга кадрова комісія діяла поза межами своїх повноважень.
11.4. Судом також зазначено, що оскаржуване рішення Кадрової комісії не містить деталізації підстав прийнятого рішення стосовно позивачки, а отже не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Від Дніпропетровської обласної прокуратури 15.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі № 160/5202/20, де відповідач 1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12.1. Зазначена касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
12.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, з підстав, що передбачені Законом № 113-ІХ, а саме, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону та неправильне застосування вказаних норм права судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин.
12.3. Скаржник наголошує, що Законом № 113-ІХ передбачено, що рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України є підставою для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ.
12.4. При цьому, на думку скаржника, Закон №113-ІХ не пов`язує виникнення підстав для звільнення прокурора з посади у разі неуспішного проходження атестації з процедурою ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скороченням кількості прокурорів.
12.5. Скаржник також указує, що зі змісту заяви про намір пройти атестацію та переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі слідує, що позивачка свідомо підтвердила та погодилася з тим, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, її буде звільнено з посади прокурора.
12.6. Щодо доводів позивачки про ухвалення оскаржуваного рішення неуповноваженою Кадровою комісією скаржник звертає увагу, що Закони № 1697-VІІ і №113-ІХ та Порядок № 221 не містять положень, які передбачають обов`язок визначення конкретної Кадрової комісії, яка повинна приймати рішення за результатами проведення атестації, виходячи із перебування прокурора у тій чи іншій групі згідно затвердженого графіку.
12.7. Зазначає, що згідно із графіком складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, затвердженим головою Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.02.2020, позивачу визначено дату проходження виступу 03.03.2020.
12.8. Відповідно до інформації, оприлюдненою на офіційному сайті Генерального прокурора України 28.02.2020 відбулося спільне засідання Першої та Другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, за результатами якого прийнято рішення яким, зокрема: визначено Першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур відповідальною за проведення тестування на знання і вміння застосовувати закон, а також на загальні здібності в рамках проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур 2-го та 4-го березня 2020 року; визначено Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур відповідальною за проведення тестування на знання і вміння застосовувати закон, а також на загальні здібності в рамках проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур 3-го та 5-го березня 2020 року; передбачено, що прокурори, які згідно графіку проходитимуть тестування 3 і 5 березня 2020 року, можуть звертатися із заявами до Другої кадрової комісії відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації.
12.9. На переконання скаржника, особистий склад кадрової комісії не впливає на прийняття рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , оскільки наслідки неуспішного складення тесту врегульовано Законом №113-ІХ та Порядком № 221.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 26.04.2021 відкрито касаційне провадження № К/9901/13286/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
14. Від Офісу Генерального прокурора 16.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі № 160/5202/20, де відповідач 2 просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14.1. Вказану касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
14.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації та відповідно щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
14.3. Доводи та арґументи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаних норм права є аналогічними доводам касаційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури.
14.4. Окрім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції врахував при вирішенні спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17, однак ці висновки не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки обставини цієї справи є відмінними від тих, які встановлено у справі № 815/1554/17, та виникли у зв`язку з набуттям чинності Законом № 113-ІХ.
14.5. Скаржник також указує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення па роботі в Дніпропетровській обласній прокуратурі або на рівнозначній посаді в органах прокуратури.
14.6. Зокрема, зазначає, що відповідно до пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
14.7. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що із запровадженням процедури реформування органів прокуратури, законодавець чітко визначив, які саме дії має вчинити особа (прокурор) для подальшого проходження служби в органах прокуратури та окреслив умову продовження відповідної служби, а саме - за наслідками успішного проходження атестації.
14.8. Щодо висновків суду про необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваного рішення Кадрової комісії, то скаржник зазначає, що зазначення в рішенні кадрової комісії інформації стосовно професійної компетенції, професійної етики та доброчесності прокурора, який проходить атестацію передбачено для проходження третього етапу атестації, а саме співбесіди, до якого позивачку не допущено з огляду на неуспішне проходження нею першого етапу. Відтак, висновки суду апеляційної інстанції про необхідність доповнення рішення Кадрової комісії щодо прокурора, який проходить атестацію такими мотивами є помилковими.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 26.04.2021 відкрито касаційне провадження № К/9901/13638/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
16. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 липня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі за касаційними скаргами № К/9901/13286/21, № К/9901/13638/21 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження.
Позиція інших учасників справи
17. Від ОСОБА_1 24.05.2021 надійшов відзив на касаційні скарги, де позивачка просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
17.1. Зокрема, позивачка зазначає, що посилання в оскаржуваному наказі на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу для звільнення у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ), вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. Виходячи з аналізу наведеної норми, законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону 1697-VII, а саме у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Відтак підстава звільнення, визначена Законом № 113-ІХ, зокрема, звільнення у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, є такою що не відповідає Закону 1697-VII.
17.2. Також указує, що позивачкою було складено та направлено заяву про перегляд результатів тестування. Зі змісту цієї заяви слідує, що остання просила кадрову комісію переглянути результати тестування позивачки у зв`язку з наявністю неоднозначних (некоректних) запитань у тестуванні, а також погане самопочуття під час тестування.
17.3. На думку позивачки той факт, що в протоколі засідання атестаційної комісії наведені загальні твердження з цього питання не може бути підставою для висновку про належний розгляд заяви позивачки, оскільки відсутнє належне мотивування відхилення доводів позивачки.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
21. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
22. Касаційні провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо (не)правомірності звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (1 етап).
24. Ключове питання у межах спірних правовідносин, які склалися у цій справі, полягає у (не)правомірності застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) у зіставленні з пунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ як підставу та умову звільнення прокурора з посади.
25. Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом було сформовано правові висновки у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, відповідно до якої неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) може бути підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (постанови від 21.09.2021 у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 29.09.2021 у справах № 440/2682/20 та № 640/24727/19, від 17.11.2021 у справі № 540/1456/20, від 25.11.2021 у справі № 160/5745/20, від 22.12.2021 у справі № 640/1208/20, від 28.12.2021 у справі № 640/25705/19), які підлягають застосуванню у цій справі.
26. Зокрема, у вищенаведених постановах вирішуючи питання щодо правильності розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів з посади прокурора, що міститься положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX Верховний Суд виходив з такого.
27. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
28. Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
29. Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
30. Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
31. У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов`язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов`язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов`язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: "Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів" (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).