ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 9/430-05-11867
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі
за позовом Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (наразі Громадська організація "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів")
до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Одеська міська рада,
про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Ігнатенко О. О., Сятюк С. П., Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" - Хаджи І. Д., Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ" - Цимбал С. Ю.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Як вбачається з копії рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006, Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів, наразі Громадська організація "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (далі - ГО "Одеська обласна організація ВСА") звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості") про визнання права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення під літ. "А", "а", "А", "а" (І, ІІ поверхи) - 417,70 кв. м, під літ. "Б" (склад) - 15,3 кв. м, під літ. "В" (склад) - 26,6 кв. м, під літ. "Г" (електромайстерня) - 52,3 кв. м, під літ "Д" (склад) - 243,00 кв. м, під літ. "Е" (підсобне) - 9,5 кв. м, під літері "Ж" (кладова) - 6,3 кв. м, під літ. " 3" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "И" (гараж) - 16, 7 кв.м, під літ. "К" (гараж) - 17,00 кв. м, під літ. "Л" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "М" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "Н" (гараж) - 16,7 кв. м, піж літ. "О" (гараж) - 17,1 кв. м, на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В, загальною площею 226,1 кв. м (приміщення: під літ. "А" - 56,1 кв. м, під літ. "Б" - 114,9 кв. м, під літ. "Г" - 9,8 кв. м, під літ. "Д" - 3,00 кв. м, під літ. "Е" - 2,4 кв. м, під літ. "Ж" - 22,9 кв. м, під літ. " 3" - 17,00 кв. м) згідно з технічними паспортами від 11.04.2003 та про зобов`язання зареєструвати за позивачем право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.
1.2. Із копії зазначеного рішення убачається, що позовні вимоги обґрунтовано відмовою КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" у видачі свідоцтва про право власності на спірні об`єкти.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 (суддя Бакланова Н. В.) позов задоволено:
- визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення під літ. "А", "а", "А", "а" (І,ІІ поверхи) - 417,70 кв. м, під літ. "Б" (склад) - 15,3 кв. м, під літ. "В" (склад) - 26,6 кв. м, під літ. "Г" (електромайстерня) - 52,3 кв. м, під літ. "Д" (склад) - 243,00 кв. м, під літ. "Е" (підсобне) - 9,5 кв. м, під літ. "Ж" (кладова) - 6,3 кв. м, під літ. " 3" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "И" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "К" (гараж) - 17,00 кв. м, під літ. "Л" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "М" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "Н" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "О" (гараж) - 17,1 кв. м, згідно з технічним паспортом від 11.04.2003;
- визнано право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Краснова, 3-В, загальною площею 226,1 кв. м (приміщення: під літ. "А" - 56,1 кв. м, під літ. "Б" - 114,9 кв. м, під літ. "Г" - 9,8 кв. м, під літ. "Д" - 3,00 кв. м, під літ. "Е" - 2,4 кв.м, під літ. "Ж" - 22,9 кв. м, під літ. "З" - 17,00 кв. м згідно з технічним паспортом від 11.11.2005;
- зобов`язано КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" зареєструвати право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, загальною площею 888,2 кв. м (приміщення під літ. "А", "а", "А", "а" (І,ІІ поверхи) - 417,70 кв. м, під літ. "Б" (склад) - 15,3 кв. м, під літ. "В" (склад) - 26,6 кв. м, під літ. "Г" (електромайстерня) - 52,3 кв. м, під літ. "Д" (склад) - 243,00 кв. м, під літ. "Е" (підсобне) - 9,5 кв. м, під літ. "Ж" (кладова) - 6,3 кв. м, під літ. " 3" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "И" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "К" (гараж) - 17,00 кв. м, під літ. "Л" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "М" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "Н" (гараж) - 16,7 кв. м, під літ. "О" (гараж) - 17,1 кв. м згідно з технічним паспортом від 11.04.2003;
- зобов`язано КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" зареєструвати право власності Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на нежитлові приміщення, розташовані у м. Одесі на вул. Краснова, 3 В, загальною площею 226,1 кв. м (приміщення: під літ. "А" - 56,1 кв. м, під літ. "Б" - 114,9 кв. м, під літ. "Г" - 9,8 кв. м, під літ. "Д" - 3,00 кв. м, під літ. "Е" - 2,4 кв.м, під літ. "Ж" - 22,9 кв. м, під літ. "З" - 17,00 кв. м згідно з технічним паспортом від 11.11.2005.
2.2. Місцевий господарський суд, пославшись, зокрема, на положення статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4, 49 Закону України "Про власність", пунктів 1.1- 1 .4, 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5 (далі - Тимчасове положення), статей 2, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", рішення Одеської міської ради від 30.10.2000 № 1848-ХХШ та технічні паспорти, зазначив, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Зазначене рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 в апеляційному порядку тривалий час не оскаржувалося.
2.3. 26.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (далі - Всеукраїнська спілка автомобілістів), в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні нежитлові приміщення належать Всеукраїнській спілці автомобілістів та були передані позивачу виключно на праві оперативного управління. Всеукраїнська спілка автомобілістів довідалася про існування оскаржуваного рішення тільки 02.07.2021, коли адвокат Хаджи І. Д. отримала відповідь на адвокатський запит від Одеської міської ради, в якому серед документів, які стали підставою для видачі ГО "Одеська обласна організація ВСА" свідоцтва від 23.04.2009 серії САС № 635016 про право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 35, зазначено рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду впливає на права та обов`язки апелянта, оскільки ГО "Одеська обласна організація ВСА" ще до недавнього часу поводилась саме як регіональне представництво Всеукраїнської спілки автомобілістів, зокрема, оплачувала щомісячні членські внески, здійснювала діяльність відповідно до цілей, для яких була створена, брала участь у вирішенні інших значимих для всієї Всеукраїнської спілки автомобілістів питань, що жодним чином не викликало сумнівів у тому, що позивач є регіональним представництвом скаржника та в тому, що все нерухоме майно знаходиться у ГО "Одеська обласна організація ВСА" на праві оперативного управління, а право власності на таке майно має виключно Всеукраїнська спілка автомобілістів. ГО "Одеська обласна організація ВСА" була створена як регіональне представництво Всеукраїнської спілки автомобілістів та все майно організації, зокрема й спірні нежитлові приміщення, належали на праві власності скаржникові, а ГО "Одеська обласна організація ВСА" мала виключно право оперативного управління майном спілки, яке розташоване на території Одеської області.
Апелянт наголошував на тому, що із положень статуту Всеукраїнської спілки автомобілістів у редакціях від 1992 року, 2000 року, 2007 року та статуту ГО "Одеська обласна організація ВСА" у редакціях від 1995 року, 2000 року, 2001 року є очевидним, що позивач є місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів; все майно, що перебуває на його балансі, належить Всеукраїнській спілці автомобілістів, а ГО "Одеська обласна організація ВСА" має право тільки оперативного управління всім наявним на балансі майном.
У зв`язку із ухваленням оскаржуваного судового рішення у даній справі, яке стало підставою реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за ГО "Одеська обласна організація ВСА", апелянта фактично позбавлено нерухомого майна, яким користувалася ГО "Одеська обласна організація ВСА" виключно на праві оперативного управління. Передача спірного нерухомого майна на баланс ГО "Одеська обласна організація ВСА" не має наслідком перехід на таке майно права власності, право власності на все майно має виключно Всеукраїнська спілка автомобілістів, а отже, посилання місцевого господарського суду на те, що спірне нерухоме майно перебувало на балансі позивача не може вважатися достатнім доказом права власності на таку нерухомість. На думку апелянта, з урахуванням предмета позову у справі № 9/430-05-11867 та того факту, що все майно, яке знаходилося на балансі ГО "Одеська обласна організація ВСА", є власністю Всеукраїнської спілки автомобілістів, у позивача відсутнє суб`єктивне право, на захист якого він звернувся до суду в рамках цієї судової справи (не є належним позивачем за заявленими позовними вимогами). Апелянт звертав увагу, що місцевий господарський суд першочергово повинен був визначити, чи є у позивача право або законний інтерес на звернення до суду, а у даній справі, чи є позивач власником об`єктів нерухомості та на підставі яких документів, а оскільки судом взагалі не досліджувалося дане питання, то очевидним є те, що суд не встановив, чи наявне порушення будь-яких прав позивача та необхідність їх захисту.
Судом першої інстанції помилково не залучено Всеукраїнську спілку автомобілістів до участі у справі як третю особу, не досліджено питання щодо реального власника спірного нерухомого майна, не встановлено наявність чи відсутність порушеного права позивача та необхідність його захисту, а отже, й права на звернення до сулу із даним позовом, що в сукупності свідчить про те, що суд, ухвалюючи рішення від 12.01.2006, не з`ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які стороною не доведено, порушив норми процесуального права щодо залучення третьої особи до участі у справі та неправильно застосував положення статті 392 ЦК України.
Також в апеляційній скарзі наявна заява про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення.
2.4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 поновлено Всеукраїнській спілці автомобілістів пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської спілки автомобілістів.
Мотивуючи ухвалу в частині поновлення строку, суд апеляційної інстанції зазначив, що на обґрунтування заяви скаржник, зокрема, зазначає, що 22.06.2021 за допомогою доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адвокат Всеукраїнської спілки автомобілістів Хаджи І. Д. довідалася про наявність зареєстрованого права власності за ГО "Одеська обласна організація ВСА" на спірне нерухоме майно, яке належить Всеукраїнській спілці автомобілістів та було передане позивачу виключно на праві оперативного управління. Про існування оскаржуваного рішення Всеукраїнська спілка автомобілістів довідалася тільки 02.07.2021, коли адвокат Хаджи І. Д. отримала відповідь на адвокатський запит від Одеської міської ради, в якій серед документів, які стали підставою для видачі позивачу свідоцтва від 23.04.2009 серії САС № 635016 про право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 35, є рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867.
Апеляційний господарський суд, посилаючись на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 17, частин 1, 6 статті 119, частини 1 статті 254, статті 256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ураховуючи, що Всеукраїнська спілка автомобілістів не є учасником справи № 9/430-05-11867 та не брала участі у її розгляді, а також твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення впливає на його права як власника майна, право власності на яке визнано рішенням суду від 12.01.2006, з метою реалізації скаржником його права на апеляційний перегляд справи дійшла висновку про необхідність на підставі пункту 3 статті 256 ГПК України поновити апелянту строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у цій справі, задовольнивши відповідну заяву скаржника.
2.5. 12.11.2021 ГО "Одеська обласна організація ВСА" подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У наведеному відзиві позивач, зокрема, звернув увагу на те, що Всеукраїнська спілка автомобілістів не надала суду жодних правовстановлюючих документів на підтвердження приналежності їй на праві власності спірного нерухомого майна, а також те, що Всеукраїнська спілка автомобілістів знала про приналежність спірного майна позивачеві щонайменше з 30.12.2015, а тому апелянт пропустив строки звернення до суду з апеляційною скаргою, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
2.6. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 залучено до участі у справі № 9/430-05-11867 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Всеукраїнську спілку автомобілістів та залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеську міську раду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що вбачає підстави для залучення до участі у справі Всеукраїнської спілки автомобілістів, оскільки оскаржуваним рішенням вирішено питання про її інтерес щодо спірного нерухомого майна, який полягає у намірі легалізувати свій статус власника цього майна, чому перешкоджає вирішення такого питання на користь позивача оскаржуваним рішенням.
Суд також наголосив на необхідності залучення до участі у справі № 9/430-05-11867 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради, оскільки даний спір стосується її прав та обов`язків як власника земельних ділянок, на яких розташовані спірні об`єкти нерухомості, визнання права власності на які за рішенням суду як на об`єкти нерухомого майна, спричиняє правові наслідки, визначені статтями 377 ЦК України та статтею 120 Земельного кодексу України.
2.7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (Мишкіна М. А. - головуючий суддя, судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) апеляційну скаргу задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 скасовано; у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час розгляду справи місцевим господарським судом ГО "Одеська обласна організація ВСА" була місцевим осередком Всеукраїнської спілки автомобілістів. Отже, суд першої інстанції мав підстави для залучення Всеукраїнської спілки автомобілістів до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, проте цього не зробив.
Водночас, посилаючись на положення статей 4, 49 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній у період облаштування та будівництва автостоянки та інших спірних об`єктів), статті 392 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. При цьому судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто передумовою для звернення з позовом про визнання права власності на майно на підставі статті 392 ЦК України є сумніви у належності позивачеві цього майна, які виникають в інших осіб, неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втрата належних правовстановлюючих документів на майно.
Проте з оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається, що відповідач оспорював право власності позивача на об`єкти нерухомості, натомість КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" відмовило в його оформленні та видачі свідоцтв з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права та його реєстрації, а саме правовстановлюючих документів, передбачених Тимчасовим положенням, спір про право між ГО "Одеська обласна організація ВСА" та відповідачем фактично був відсутній.
При цьому апеляційний господарський суд встановив, що надані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу рішення Одеської міської ради від 05.04.1979 № 264, від 21.06.1979 № 470 та від 20.09.1979 № 737 підтверджують лише відведення чи надання Одеською міською радою Одеській обласній громаді "Автолюбитель" певних земельних ділянок у тимчасове користування, автостоянок з наявними на них службовими приміщеннями, однак не свідчать про їх передачу ГО "Одеська обласна організація ВСА" саме у власність та не доводять, що позивач набув їх у власність згідно з положеннями Закону України "Про власність".
Апеляційний господарський суд також виходив з того, що умовами задоволення позову про визнання права власності на майно в порядку статті 392 ЦК України є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна на праві власності.
З оскаржуваного рішення не вбачається, а позивачем при апеляційному перегляді рішення не доведено, що станом на час розгляду справи Господарським судом Одеської області ГО "Одеська обласна організація ВСА" надавалися до суду докази на підтвердження наявності у неї права власності на спірні об`єкти нерухомості, набуття нею цього права правомірно.
У рішенні Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 не міститься підтвердження та встановлення наявності у матеріалах справи належних та допустимих доказів про належність ГО "Одеська обласна організація ВСА" як спірного нерухомого майна на праві власності, так і земельних ділянок, на яких таке майно розташоване.
Технічні паспорти на об`єкти не є правовстановлюючими документами, а засвідчують виключно обставину проведення інвентаризації об`єктів нерухомості.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо набуття правомірно права власності на спірне майно, тому у ГО "Одеська обласна організація ВСА" відсутнє право, на захист якого вона звернулася до суду. Протилежного позивачем не доведено і в суді апеляційної інстанції.
На переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку позивач не підтвердив існуючого права на спірні об`єкти нерухомості, а намагався набути та легалізувати таке право за рішенням суду, що вбачається безпосередньо з відзиву на апеляційну скаргу, де ГО "Одеська обласна організація ВСА" стверджує, що на підставі рішення суду в даній справі їй були видані свідоцтва про право власності.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції зазначила про помилковість висновків Господарського суду Одеської області щодо наявності підстав для задоволення позову ГО "Одеська обласна організація ВСА" про визнання та реєстрацію за позивачем права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28, автостоянка № 35, та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 3-В.
Колегія суддів окремо зауважила, що в межах предмета апеляційного розгляду цієї справи не вирішувався спір про право, наявність якого наразі убачається між позивачем та Всеукраїнською спілкою автомобілістів, не встановлювався також і характер відносин та підпорядкування ГО "Одеська обласна організація ВСА" та Всеукраїнської спілки автомобілістів, чинності їх статутів в різних редакціях тощо, тому суд залишив відповідну частину доводів апеляційної скарги та відзиву на неї без ґрунтовного та детального правового аналізу.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 9/430-05-11867, ГО "Одеська обласна організація ВСА" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень до касаційної скарги просить постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287, пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
3.3. Скаржник звертає увагу на те, що ухвала суду про залучення Всеукраїнської спілки автомобілістів до участі у справі процесуально не могла бути оскаржена стороною скаржника в касаційному порядку і заперечення до такої ухвали могли бути надані лише в касаційній скарзі на постанову апеляційного суду за результатом розгляду справи, тому наразі такі заперечення надаються. Отже, обґрунтовуючи свої доводи в зазначеній частині скаржник, посилаючись на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме частину 1 статті 254, пункт 3 частини 1 статті 264 ГПК України без урахуванням висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17. Так, зі змісту оскаржуваного рішення суду у справі № 9/430-05-11867, що наразі розглядається судом, вбачається той факт, що дане рішення жодним чином не стосується будь-яких прав, інтересів та (або) обов`язків Всеукраїнської спілки автомобілістів, оскільки оскаржуване рішення як у своїй мотивувальній частині не містить жодного висновку суду про права та обов`язки Всеукраїнської спілки автомобілістів, так і у своїй резолютивній частині цього рішення суд прямо не вказав про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи. Отже, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції повинен був закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, чого помилково не зробив.
3.4. Скаржник наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції положень пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, посилаючись на те, що ГО "Одеська обласна організація ВСА" є самостійною юридичною особою, зазначене було предметом розгляду у справі № 2а-2193/09/1570, в якій у постанові від 25.09.2009, зокрема, зазначено, що ГО "Одеська обласна організація ВСА" є самостійним об`єднанням громадян у формі місцевої громадської організації, має статут юридичної особи та має свої печатки, штампи, відокремлене майно та баланс, рахунки в банківських установах. Цією постановою суд задовольнив позов ГО "Одеська обласна організація ВСА" та зобов`язав Головне управління юстиції в Одеській області зареєструвати нову редакцію статуту ГО "Одеська обласна організація ВСА". Відтак, на думку скаржника, фактично в судовому порядку вже була надана оцінка обставинам і доказам, на які посилалася Всеукраїнська спілка автомобілістів у своїй апеляційній скарзі в цій справі і спір за результатом розгляду цих обставин був вирішений судом на користь ГО "Одеська обласна організація ВСА". Проте суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, знову ж таки не надав цим доказам жодної оцінки, виніс оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального закону, оскільки у своїй оскаржуваній постанові не дослідив зібрані у справі докази та безпідставно дійшов висновку про наявність у Всеукраїнської спілки автомобілістів підстав для подання апеляційної скарги як особи, що не брала участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
3.5. Скаржник, посилаючись на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі № 200/4397/13-ц, наголошує на порушенні апеляційним господарським судом принципу правової визначеності. Скаржник зазначає, що апеляційна скарга Всеукраїнської спілки автомобілістів на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867 подана до суду лише у 2021 році, тобто зі спливом більше ніж п`ятнадцятирічного строку, на що апелянт зазначав про те, що не був обізнаний про існування вказаного рішення суду та про існування права власності скаржника на таке майно. Проте ГО "Одеська обласна організація ВСА" разом з відзивом на апеляційну скаргу подавала до суду договори оренди № 3501-2016 та № 3502-2016, зі змісту яких убачається, що ще з 30.12.2015 ГО "Одеська обласна організація ВСА" надавала в оренду частину спірних нежитлових приміщень структурному підрозділу Всеукраїнської спілки автомобілістів, а саме Навчальному закладу об`єднання громадян "Одеська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" (код ЄДРПОУ 05508772). Оскільки зазначений навчальний заклад є структурним підрозділом Всеукраїнської спілки автомобілістів, його невід`ємною частиною, то апелянт був обізнаний про право власності ГО "Одеська обласна організація ВСА" на спірні нежитлові приміщення ще з 30.12.2015. Оскільки апелянт вважає себе особою, права якої було порушено оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, то про таке порушення своїх прав він знав ще з 30.12.2015, майже шість років тому. Тому, апеляційний суд безпідставно поновив пропущений строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (понад шість років) без наведення відповідних підстав, чим порушив принцип правової визначеності (res judicata).
Крім цього, скаржник зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Скаржник наголошує на відсутності у Всеукраїнської спілки автомобілістів статусу особи яку не було залучено до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, а тому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про можливість поновлення Всеукраїнській спілці автомобілістів строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою грубо порушив норми частини 2 статті 261 ГПК України та безпідставно і незаконно відкрив таке апеляційне провадження і в подальшому задовольнив апеляційну скаргу.
Разом з тим така ухвала суду про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження не могла бути оскаржена стороною скаржника в касаційному порядку окремо від оскарження постанови апеляційного суду за результатом розгляду справи і тому заперечення до такої ухвали викладені наразі в цій касаційній скарзі на постанову апеляційного суду.
Як висновок можна зазначити, що апеляційний суд за результатом розгляду скарги виніс постанову, якою порушив норми процесуального права, оскільки безпідставно поновив Всеукраїнській спілці автомобілістів пропущений строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (понад шість років) без наведення відповідних підстав, чим порушив принцип правової визначеності (res judicata) та, відкриваючи апеляційне провадження у справі, помилково не застосував наслідки спливу однорічного строку на апеляційне оскарження, який встановлено у частині 2 статті 261 ГПК України, та не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 487/4889/16-ц.
3.6. Скаржник також звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, визнавши Одеську міську раду особою, на права і обов`язки якої може вплинути оскаржуване рішення суду, незаконно та необґрунтовано здійснив дії, що унеможливили для цієї особи реалізувати свої процесуальні права на подання письмових пояснень у справі та всіх інших прав як учасника справи, а саме безпідставно відмовив Одеській міській раді у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, що також є грубим порушенням процесуальних норм при розгляді справи та ухваленні ним оскаржуваного рішення суду.
3.7. ГО "Одеська обласна організація ВСА" акцентує увагу на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині дослідження доказів. Зокрема, будь-яких доказів на підтвердження приналежності спірного майна Всеукраїнській спілці автомобілістів та передачі цього майна в оперативне управління ГО "Одеська обласна організація ВСА" апелянтом суду надано не було. Зазначене підтверджує те, що Всеукраїнська спілка автомобілістів не є особою, яка не брала участі у справі. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, не дослідив це питання в оскаржуваній постанові, помилково не закрив провадження у справі. Фактично суд формально поставився до самої апеляційної скарги і обставин, на які посилався апелянт у ній. Сама апеляційна скарга для суду була лише формальною підставою переглянути рішення суду першої інстанції. Надалі, відкривши апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, суд фактично не досліджував доводи, викладені в ній, та доводи, викладені у відзиві на таку апеляційну скаргу, та не надавав оцінку цим доводам сторін.
Скаржник також вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що позивачем не доведено, що станом на час розгляду справи Господарським судом Одеської області він надавав до суду докази на підтвердження наявності у нього права власності на спірні об`єкти нерухомості, набуття ним цього права правомірно, оскільки суд не врахував той факт, що суд першої інстанції розглядав справу ще в 2006 році і на момент перегляду рішення суду першої інстанції матеріали судової справи були знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. У свою чергу значну частину таких документів, що були в матеріалах справи і які вказували на наявність права власності позивача на спірне майно, учасники справи не змогли надати до суду апеляційної інстанції у зв`язку з їх давністю та відповідно втратою.
Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не досліджував та і не міг досліджувати докази, що підтверджують право власності ГО "Одеська обласна організація ВСА" на спірні нежитлові приміщення, оскільки, як було зазначено, такі матеріали справи були знищенні через закінчення терміну зберігання.
Разом з тим їх знищення у встановленому законом порядку жодним чином не свідчить про те, що такі документи були відсутні в матеріалах справи під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Тобто висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів на підтвердження наявності у скаржника права власності на спірні об`єкти нерухомості був зроблений судом не на підставі дослідження доказів у справі, а на підставі свого суб`єктивного припущення, що є не припустимим та грубим порушенням норм процесуального права в частині порядку дослідження доказів судом, що в свою чергу є також підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
3.8. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник також, посилаючись на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме частину 1 статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), частини 1 статті 91 (у редакції, чинній до 15.12.2017), Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій та статус суддів" без урахуванням висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі № 12/8-07 та від 15.12.2021 у справі № 51/328.
Скаржник вважає, що апелянт - Всеукраїнська спілка автомобілістів, яка не була стороною у справі, не мала права на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2006 у справі № 9/430-05-11867, скільки таке право не було передбачено на час прийняття зазначеного рішення. Наділення третіх осіб, які не були учасниками справи, права на апеляційне оскарження судового рішення виникло у зв`язку із внесенням змін до статті 91 ГПК України внаслідок прийняття Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій та статус суддів". Водночас такий закон не містив будь-яких застережень щодо наділення правом на апеляційне оскарження судових рішень не учасником справи, котрі прийнятті до 30.07.2010. Іншими словами, судові рішення, прийнятті до 30.07.2010, не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку не учасниками справи.
3.9. Скаржник також посилається на порушення положень частини 1 статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України, зазначаючи при цьому, що строк подачі апеляційної скарги мав визначатися згідно з нормами процесуального закону, який діяв на час ухвалення рішення. Таким чином, Всеукраїнська спілка автомобілістів повинна була подати скаргу до 12.07.2021 включно, проте будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у період з 12.07.2021 по 23.07.2021 не навела. Прийняте судом апеляційної інстанції рішення в частині відкриття апеляційного провадження, прийняття нового рішення по суті спору без наявності відповідного клопотання скаржника, без наведення обґрунтованих поважних причин пропуску строку на таке оскарження стало наслідком грубого порушення норм процесуального права.
3.10. Скаржник також наголошує на відсутності правового висновку Верховного Суду в частині застосування положень статей 118, 119 ГПК України. Так, статтею 118 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Як зазначено в ухвалі Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі № 9/430-05-11867, суд у пункті 4 резолютивної частині встановив строк до 17.11.2021 для подачі разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Натомість в ухвалі Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 встановлено, що 23.11.2021 Всеукраїнська спілка автомобілістів подала заяву про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Одеську міську раду. Наслідком розгляду такого клопотання стало залучення як особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради, про що зазначено в згаданій ухвалі. Натомість будь-яких клопотань щодо поновлення встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження строку на подачу процесуальних заяв, клопотань в заяві про залучення Одеської міської ради не зазначено. Чим саме керувався апеляційний суд під час вирішення питання щодо заяви Всеукраїнської спілки автомобілістів про залучення Одеської міської ради, яка подана з пропущенням встановленого судом строку без наявності відповідного клопотання на поновлення строку, - не відомо. Зазначене, на думку скаржника, стало порушенням положень статей 118, 119 ГПК України.
За таких обставин скаржник просить Верховний Суд сформувати правовий висновок у частині застосування положень статей 118, 119 ГПК України під час вирішення апеляційним судом питання щодо залучення третьої особи за клопотанням апелянта, який не був учасником справи, за умови пропущення встановленого судом для подачі клопотання строку, без подання відповідного клопотання про поновлення строку на вчинення такої процесуальної дії.
3.11. Всеукраїнська спілка автомобілістів у відзиві на касаційну скаргу просить поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу, залишити касаційну скаргу ГО "Одеська обласна організація ВСА" без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 9/430-05-11867 - без змін.
3.12. ГО "Одеська обласна організація ВСА" надала на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи провести без участі представника організації.
3.13. 20.06.2022 на адресу суду надійшло клопотання Всеукраїнської спілки автомобілістів про приєднання до матеріалів справи доказів, у задоволенні якого відмолено у зв`язку з тим, що в силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права, зокрема, приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.