ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2077/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Констебль",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця",
представник відповідача - Сімчук І.А., адвокат (ордер від 25.06.2021 № 1015597),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 (головуючий Попікова О.В., судді: Євсіков О.О. і Корсак В.А.)
у справі № 910/2077/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Залізниця)
про стягнення 2 074 052,16 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Залізниці про стягнення заборгованості у розмірі 2 074 052,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Залізницею своїх зобов`язань за договором про надання послуг від 03.12.2019 № 03/НО-191398/НЮ (далі - Договір) у частині оплати наданих Товариством послуг з охорони території та приміщень за період з 03.12.2019 по 31.12.2019.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2020 позовні вимоги задоволено. Стягнуто із Залізниці на користь Товариства 2 074 052,16 грн заборгованості.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- надання послуг підтверджується щоденними актами огляду за грудень 2019 року, а також відомостями наряду по охороні об`єкту за період грудня 2019 року;
- порушення Товариством умов Договору щодо дотримання наявності у його працівників, що здійснювали охорону об`єктів Відповідача, а саме беджів, посвідчень та спецзасобів, а також відсутність систем відеонагляду не спростовує факт надання послуг охорони об`єктів;
- матеріали справи не містять доказів розірвання Договору сторонами або в судовому порядку;
- Товариство зверталось до Залізниці щодо надання узгодженої дислокації розміщення постів охорони на об`єктах для встановлення фізичної охорони та систем відеоспостереження на кожний пост охорони, проведення спільного технічного обстеження об`єктів (постів охорони) відповідно до узгодженої дисклокації та складення технічного завдання;
- вартість обладнання відеоспостереження не включалась у суму заборгованості, що є предметом спору;
- відсутність письмової рознарядки (дозволу Залізниці на надання послуг з охорони) не є підставою для відмови у позові, оскільки додаток № 1 до Договору визначає вартість охорони, кількість постів охорони (19), а в листі від 11.12.2019 № 113-Б- 544 Залізниця вимагала здійснити належне виконання умов Договору при здійсненні заходів охорони на об`єкті та розпочати роботи, що свідчить про погодження нею надання послуг охорони.
Справа судом апеляційної інстанції розглядалась неодноразово.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Залізниця звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права та на те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувану постанову, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 569/249/18-ц, від 10.01.2019 у справі № 4-с/490/12901/14-ц, від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, від 02.10.2020 у справі № 920/915/19, від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19 щодо застосування статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 14, 204, 530, 612, 613, 852, 883 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" у подібних правовідносинах;
- суд не дослідив зібрані у справі докази, а також встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Залізниці, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 03.12.2019 Залізницею (замовник) та Товариством (виконавець) укладено Договір.
Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з охорони території та приміщень (далі - об`єктів) Залізниці (далі - послуги) у м. Києві та Київській області спеціальними організаціями відповідно до Інструкції про порядок організації, забезпечення та здійснення охорони на об`єктах Залізниці (далі - Інструкція; додаток № 3 до Договору) та дислокації розміщення постів охорони на об`єктах Залізниці, яка є невід`ємною частиною договору (додаток № 2 до Договору), при цьому замовник своєчасно сплачує вартість послуг виконавця відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору обсяг та вартість послуг визначені у калькуляції вартості послуг території та об`єктів Залізниці (додаток № 1 до Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг визначається згідно з додатком № 1 до Договору; сума Договору складає 2 968 560,00 грн, ПДВ - 593 712,00 грн, разом з ПДВ - 3 562 272,00 грн.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору розрахунки за надання послуг проводяться замовником щомісячно протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання акта приймання - передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, але не раніше реєстрації податкової накладної. Оплата за надання послуг по даному договору проводиться замовником при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Товариство у листі від 06.12.2019 № 29 звернулося до Залізниці щодо надання Товариству узгодженої дислокації розміщення постів охорони на об`єктах для встановлення фізичної охорони та систем відеоспостереження на кожний пост охорони. Вказаним листом повідомило, що, враховуючи відповідальність перед замовником, яка обумовлюється обов`язком застосування відповідних норм і правил, що регулюють діяльність у сфері встановлення технічних засобів відеоспостереження на об`єктах, для встановлення вказаних систем необхідно провести спільне технічне обстеження об`єктів (постів охорони) відповідно до узгодженої дислокації та скласти технічне завдання.
Залізниця у листі від 11.12.2019 № 113-Б-544 вимагала здійснити належне виконання умов Договору при здійсненні заходів охорони на об`єкті та розпочати роботи, що свідчить про погодження Залізницею надання Товариством послуг охорони за Договором.
Товариство у листах від 23.12.2019 № 35 та від 11.01.2020 № 37 повідомило Залізницю, що воно зверталося до неї щодо надання узгодженої дислокації розміщення постів охорони на об`єктах для встановлення відеонагляду; також Товариство повідомляло про необхідність проведення спільного технічного обстеження об`єктів (постів охорони) відповідно до узгодженої дисклокації та складення технічного завдання; проведеними фахівцями технічної служби Товариства самостійно обстеженнями постів охорони виявлено низку технічних питань, а саме необхідність проведення робіт з прокладки кабелів у місцях проходження залізничних колій, ліній електропередачі в місцях проходження інженерних кабелів, засоби пожежного нагляду; оскільки відповіді на адресу Товариства не надходило, то воно повідомило про неможливість виконання Договору в частині обладнання постів охорони системами відеонагляду.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, виходив з того, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у даній справі, якою було відмовлено у задоволенні позову з підстав його передчасності, оскільки податкові накладні, реєстрація яких має передувати обов`язку Залізниці з оплати отриманих послуг, були зареєстровані позивачем після звернення останнього до суду із даним позовом, виходив з того, що:
- правовідносини між сторонами у справі склались на підставі договору про надання послуг та є приватноправовими;
- зобов`язання в силу статті 526 ЦК України є обов`язковим до виконання;
- всі погоджені обов`язки сторін Договору передбачені у розділі 6 Договору ?Права та обов`язки сторін?;
- якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є, відповідно, порушенням умов Договору та статей 525, 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України);
- суд апеляційної інстанції визнав умову та факт реєстрації податкової накладної виконавцем послуг як обов`язкову передумову для здійснення оплати послуг та з цих підстав дійшов висновку про відмову у позові з огляду на його передчасність;
- разом з тим, обов`язок зі складення та реєстрації податкової накладної виконавцем послуг не передбачено як обов`язок виконавця у вказаному розділі Договору, що регулює перелік обов`язків виконавця;
- акти цивільного законодавства також не передбачають обов`язку виконавця з надання послуг такої обов`язкової умови для отримання оплати за надані послуги, як реєстрація податкової накладної;
- Залізниця не наголошувала у відзиві на позов на тому, що невиконання з її боку свого обов`язку з оплати пов`язано з відсутністю реєстрації Товариством податкової накладної;
- суд апеляційної інстанції не дослідив усіх доводів апеляційної скарги, зокрема, фактів направлення Товариством Залізниці актів надання послуг.
Під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що укладеним між сторонами Договором сторони погодили такі свої зустрічні зобов`язання: виконавець надає послуги з охорони території та приміщень: замовник сплачує своєчасно вартість послуг виконавця відповідно до умов цього договору.
Суттю відносин з надання послуг є майновий інтерес виконавця отримати оплату за надані послуги, а замовника - отримати послуги, які необхідні йому, тобто це та цінність (потреба), заради якої сторони вступили в такі договірні відносини один з одним; тобто це досягнення цілей, задля яких такий договір укладався.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 173 ГК України, яка кореспондується з приписами статті 509 ЦК України, передбачено, що в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
У розділі 6 Договору "Права та обов`язки сторін" сторони погодили свої права та обов`язки за ним.
Так, одним із обов`язків замовника (відповідача) є обов`язок оплатити виконавцеві якісно надані послуги згідно з умовами договору.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у даній справі, Залізниця не заперечувала надання послуг Товариством, а також розмір вартості таких послуг; так, Залізниця (зокрема, у відзиві як у заяві по суті спору, у якій викладаються заперечення проти позовної вимоги) заперечила якість надання таких послуг, обставини щодо встановлення системи відеонагляду, підписання рознарядок, однак не факт надання послуг з охорони.
Якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.
При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.
Враховуючи заперечення Залізниці, викладені в апеляційній скарзі щодо ненаправлення йому Товариством акта надання послуг, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові у даній справі, апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи міститься акт надання послуг № 233 на загальну суму 2 074 052,16 грн, який складений на підставі Договору, а також рахунок на оплату № 236, виставлений на вказану в акті суму, та докази направлення вказаних документів Залізниці: опис вкладення у цінний лист, накладна ?Укрпошти? 0216606823471, трекінг з сайту ?Укрпошти? 0216606823471, з якого вбачається вручення поштового відправлення Залізниці 27.01.2020, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, доводи Залізниці про ненаправлення їй Товариством акта наданих послуг спростовуються матеріалами справи; доказів на спростування вказаного (направлення їй акта наданих послуг) Залізницею не надано.
При цьому згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказане поштове відправлення було направлено Товариством саме на адресу Залізниці, вказану у зазначеному реєстрі: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 (відповідний витяг міститься у справі).
Виходячи із наведених обставин та норм цивільного та господарського законодавства, враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у його постанові від 22.09.2021 у даній справі, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність заявлених Товариством позовних вимог про стягнення 2 074 052,16 грн.
Що ж до доводів Залізниці про неналежність наданих Товариством послуг, на підтвердження чого вона додала до матеріалів справи акти огляду за грудень 2019 року, зі змісту яких вбачається, що під час перевірки представниками Залізниці встановлено, що працівники Товариства на об`єктах охорони знаходилися в чорному форменому одязі без бейджів, посвідчень з підписом керівника, спецзасобів, що свідчить про порушення пункту 5.7.11 Договору, то суд апеляційної інстанції зазначив, що, як вказав Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у даній справі, Залізниця не заперечує надання Товариством послуг з охорони відповідно до умов Договору, а заперечує належність якості надаваних послуг; у той же час Залізницею не надано контррозрахунку щодо заявленого Товариством позову, наприклад, з вирахуванням якихось сум у зв`язку з порушенням Товариством пункту 5.7.11 Договору; надані Залізницею до матеріалів справи щоденні акти огляду за грудень 2019 року свідчать про фактичне надання працівниками Товариства послуг охорони, перебування їх на постах охорони об`єктів Залізниці; недотримання умов Договору щодо забезпечення працівників Товариства спецзасобами, бейджами, посвідченнями не є предметом розгляду в даній справі, натомість за порушення умов Договору настає передбачена законом або Договором відповідальність, а звільнення від оплати наданих послуг охорони об`єктів у даному випадку не передбачено.
Стосовно доводів Залізниці про те, що сума укладеного між сторонами Договору є більшою, аніж заявило Товариство до стягнення апеляційним судом зазначено, що відповідно до положень статей 162, 163 ГПК України Товариство самостійно визначає ціну позову, а відповідно до положень статей 237, 269 ГПК України, які регулюють повноваження суду першої та апеляційної інстанцій, останні не мають права виходити за межі позовних вимог. Тим більше, як зазначає саме Товариство, заявлений до стягнення з нього розмір заборгованості є меншим за ціну Договору, а не більшим, при цьому не вбачається підстав вважати, що Товариством заявлені позовні вимоги, які виходять за межі ціни Договору, обумовленої його сторонами.
За таких обставин апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
Залізниця у касаційній скарзі посилається на те, що, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 569/249/18-ц, від 10.01.2019 у справі № 4-с/490/12901/14-ц, від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, від 02.10.2020 у справі № 920/915/19, від 30.09.2020 № 910/8612/19 щодо застосування статей 77, 78 ГПК України, статей 14, 204, 530,612, 613, 852, 883 ЦК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" у подібних правовідносинах.
Так у справах:
- № 569/249/18-ц: Верховний Суд, скасовуючи постанову Рівненського апеляційного суду від 20.11.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання внести зміни у трудову книжку, стягнення вихідної допомоги, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про зміну формулювання причин звільнення виходив з того, що встановлені обставини, які підтверджують несвоєчасну виплату, що є порушенням трудового законодавства та, відповідно, надає право працівнику на розірвання трудового договору з власної ініціативи на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Апеляційний суд відсутність підстав для звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України обґрунтовував тим, що відсутня заборгованість із заробітної плати. Отже, суди двох інстанцій дійшли протилежних висновків по суті вирішення справи, у зв`язку з проведенням різної оцінки наданих сторонами доказів. Відповідно до статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи протилежне рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 265, 382 ЦПК України повинен навести мотиви того, у чому полягала неправильність оцінки доказів, здійснена судом першої інстанції. Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи позивача про те, що виплата заробітної плати здійснювалась із порушення строків. Судом апеляційної інстанції у рішенні не наведено оцінки чи причин відхилення доказів, наданих стороною позивача, а саме щомісячним розрахунковим листкам, які містяться у справі на аркушах із 18 по 29 і в яких зазначені суми заборгованості з заробітної плати на кінець кожного місяця. Апеляційним судом не надано оцінки довідці відповідача, на яку посилався суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення, про те, що станом на 01.12.2017 року підприємство мало заборгованість з виплати заробітної плати позивачу у розмірі 9 228,15 грн. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо;
- № 4-с/490/12901/14-ц: Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду та передаючи справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, заначив, що, відмовляючи позивачу у звільненні від сплати судового збору і залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд в ухвалі формально послався лише на те, що наведені заявником доводи й надані докази про скрутний матеріальний і сімейний стан не є підставою для звільнення від сплати судового збору, але мотивування того, чому саме вони не є підставою для звільнення від сплати судового збору та чи не буде це перешкодою доступу до правосуддя суд взагалі не навів, докази не проаналізував. Разом з тим судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Всім доводам і аргументам сторін слід надавати правову оцінку;