ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/5810/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
про стягнення 29 830 131,61 грн.
1. Короткий зміст судових рішень у справі
1.1. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика") про стягнення 29 830 131,61 грн.
25.01.2022 ТОВ "ТЛК "Арктика" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням, в якому просило суд поновити процесуальний строк на подання доказів, долучити докази до матеріалів справи, повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні.
08.02.2022, не виходячи до нарадчої кімнати, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаної заяви, що підтверджується протоколом судового засідання.
Не погоджуючись із прийнятою протокольною ухвалою, ТОВ "ТЛК "Арктика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17 та постановити нову, якою клопотання від 25.01.2022 про поновлення строку на подання доказів задовольнити, долучити до матеріалів справи № 910/5810/17 документи додані до клопотання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 у справі № 910/5810/17 (головуючий суддя - Іоннікова І. А., судді Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТЛК "Арктика" на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17.
Ухвала мотивована тим, що предметом апеляційного оскарження у цьому випадку є протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17, якою відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ТЛК "Арктика" про повернення на стадію підготовчого провадження. Вищевказана ухвала суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження, не включена згідно із частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Враховуючи те, що оскарження протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/5810/17 не передбачено статтею 255 ГПК України, суд апеляційної інстанції вирішив відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.
2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022 у справі № 910/5810/17, ТОВ "ТЛК "Арктика" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2022, а матеріали справи повернути до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2022.
Заявник вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно зазначив, що предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження. Суд не взяв до уваги, що предметом апеляційного оскарження була ухвала суду першої інстанції щодо відмови у поновленні строку на подання доказів, яка може бути предметом апеляційного перегляду відповідно до приписів статті 255 ГПК України.
3.1. Позиція Верховного Суду
3.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3.3. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
3.4. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", № 13343/87) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
При цьому відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" ("Aleksandr Shevchenko v. Ukraine", № 8371/02, та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" ("Trukh v. Ukraine", № 50966/99)).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" ("Ponomaryjv v. Ukraine", № 3236/03).