Постанова
Іменем України
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 546/310/17
провадження № 51-72 км 22
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Маринича В.К., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Єременка М.В.,
захисників Баховського М.М., Чумака В.В.,
засудженої ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Баховського М.М. на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у кримінальному провадженні № 12016170000000298 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника залишені без задоволення, а вирок суду - без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16 серпня по 06 грудня 2021 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 20:30 год., керуючи автомобілем Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ-Харків, у районі 302 км в порушення п. 10.2 та 14.2 Правил дорожнього руху, виконуючи обгін вантажного автомобіля, не переконалася у безпечності маневру та в тому, що смуга зустрічного руху вільна, виїхала на смугу зустрічного руху, де створила небезпеку для руху автомобіля ВАЗ-21104, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
У процесі обгону ОСОБА_1 змінила напрямок руху ліворуч, виїхала за межі проїзної частини на ліве узбіччя, де відбулося зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , куди останній виїхав, реагуючи на зустрічний автомобіль Subaru Forester.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_2 та його пасажири ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 загинули.
Порушення п. 10.2 та 14.2 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 перебуває у причинному зв`язку із наслідками, що настали.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Зазначає, що висновки суду про доведеність винуватості його підзахисної не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать наявним доказам та не обґрунтовані належним чином у вироку. Стверджує, що суд упереджено поставився до показань обвинуваченої та доказів, наданих стороною захисту, формулювання обвинувачення є неконкретним, не враховано вина іншого водія і перебування його в стані сп`яніння, а також те, що власник передав керування автомобілем особі, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Матеріали провадження не містять відомостей про виділені матеріали щодо порушення ПДР водієм ОСОБА_2 , рішення про виділення цих матеріалів не було відкрито сторонам кримінального провадження, суд не встановив причинний зв`язок між діями іншого водія та наслідками, що настали. Стверджує, що апеляційний суд у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив принцип безпосередності. Крім того, захисник вказує на те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався незаконним складом суду, який підлягав відводу, а призначене засудженій покарання є несправедливим внаслідок суворості.
Позиції інших учасників судового провадження
Від потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надійшли заяви, в яких вони заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Захисники Баховський М.М. та Чумак В.В. у судовому засіданні підтримали доводи скарги, просили її задовольнити у повному обсязі.
Засуджена у суді касаційної інстанції підтримала думку захисників.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Можливості скасування або зміни судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено. Захисник у касаційній скарзі просить закрити кримінальне провадження через відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Зазначене клопотання вимагає від суду касаційної інстанції здійснити дослідження доказів.
У той же час суд касаційної інстанції відповідно до ст. 433 КПК України позбавлений можливості досліджувати докази та, відповідно, надавати їм власну оцінку. Отже, доводи касаційної скарги захисника щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Тому доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на всебічно досліджених та оцінених судом доказах.
Зокрема, суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які були безпосередніми очевидцями дорожньо-транспортної пригоди та пояснили, за яких саме обставин вона сталася, а також підтвердили, що на момент ДТП автомобіль ВАЗ-21104 рухався по своїй смузі руху. Також суд дав оцінку протоколам огляду місця ДТП та огляду місця події, висновкам експертів щодо обставин та причин смерті потерпілих, висновкам транспортно-трасологічної та автотехнічних експертиз. У судовому засіданні допитувалися експерти, які підтвердили ці висновки та стверджували, що в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля Subaru Forester ( ОСОБА_1 ) не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку із виникненням даної ДТП та наслідками. Наведене підтверджується також висновком комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги висновок автотехнічної експертизи № 2-12/17 від 12 грудня 2017 року, оскільки він суперечить матеріалам кримінального провадження та встановленим судом фактичним обставинам події.
Посилання захисника на порушення права на захист ОСОБА_1 під час проведення із нею 18 січня 2017 року слідчого експерименту є безпідставними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ця слідча дія була проведена у присутності захисника та в умовах, наближених до умов ДТП. Жодних зауважень на протокол слідчого експерименту не надходило.
Захисник у касаційній скарзі стверджує про необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання про проведення повторних слідчих експериментів. Однак, стороною захисту в судовому засіданні не було наведено вмотивованих підстав для повторного проведення зазначених слідчих дій. Крім того, на момент судового розгляду на ділянці дороги, на якій відбулося ДТП, вже були інші дорожні умови, проведено ремонті роботи, а тому провести слідчий експеримент у тих самих умовах було неможливо.
Суд касаційної інстанції вважає, що зібрані у справі докази, на які послався суд у вироку, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а саме те, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали зазначеним вище вимогам Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її суспільно небезпечними наслідками, а доводи захисника про неналежне встановлення події цього злочину є непереконливими.
У касаційній скарзі захисник також стверджує про безпідставне неврахування судом вини іншого водія, перебування його у стані алкогольного сп`яніння, а також того, що власник автомобіля передав керування іншій особі, що перебувала у стані сп`яніння. На думку захисника, ці обставини свідчать про невинуватість засудженої.
Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною і для встановлення того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
При цьому для встановлення наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, має бути встановлено три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв`язок між діянням і наслідками.