П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 607/12407/16к
провадження № 51-5986км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді Антонюк Н.О.,
суддів Голубицького С. С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Кузнецова С. М.,
потерпілого ОСОБА_1
(у режимі відеоконференції),
представника потерпілого Чапаєвої Г. М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 15 546,35 грн та 40 000 грн відповідно, а також стягнуто процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Цим же вироком задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі департаменту фінансів Тернопільської ОДА та стягнуто з ОСОБА_2 на користь обласного бюджету для перерахунку департаменту фінансів Тернопільської ОДА витрат на лікування потерпілого від злочину у розмірі 6600 грн.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 7 жовтня 2020 року залишив без задоволення апеляційну скаргу представника потерпілого та задовольнив частково апеляційну скаргу обвинуваченого, вирок місцевого суду змінив і зменшив розмір відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1 до 15 000 грн. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Постановою Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2021 року скасовано ухвалу апеляційного судуі призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2021 року залишив без задоволення апеляційну скаргу представника потерпілого та частково задовольнив апеляційну скаргу засудженого, змінив вирок місцевого суду, відмовив в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі департаменту фінансів Тернопільської ОДА про стягнення з ОСОБА_2 витрат на лікування потерпілого, цивільний позов потерпілого залишив без розгляду, а також на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_2 від призначеного йому покарання на підставі ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 5 серпня 2016 року близько 00:50, перебуваючи неподалік 1-го під`їзду у дворі будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_1 один удар кулаком у праву ділянку обличчя, внаслідок чого потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 29 вересня 2016 року № 1421 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 вказує про те, що місцевий суд в основу вироку поклав ряд доказів, які є недопустимими, а саме: висновок судово-медичної експертизи від 29 вересня 2016 року № 1421 (медична документація отримана в позапроцесуальний спосіб); висновок додаткової судово-медичної експертизи від 12 жовтня 2016 року № 1770 (експертиза проведена з порушенням вимог КПК та правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6); протоколи слідчих експериментів від 16 вересня 2016 року за участю свідка ОСОБА_3 та від 17 вересня 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_1 , які проведено з порушеннями вимог ст. 240 КПК, а також без дотримання процедури оформлення результатів цих слідчих дій, передбаченої статтями 104, 107 КПК; протокол огляду місця події від 5 серпня 2016 року, в якому відсутні відомості про спосіб ідентифікації вилучених на місці події змивів крові, і, як наслідок, висновок судово-медичної експертизи від 28 вересня 2016 року № 474, оскільки предметом дослідження експерта був марлевий тампон зі змивом крові, який отримано під час проведення огляду місця подій.
Зазначає про те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення судово-психіатричної експертизи для встановлення стану сильного душевного хвилювання в обвинуваченого під час інкримінованих йому дій, а також здійснив допит потерпілого з порушенням вимог ст. 353 КПК, без попередження ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, ненадання стороні захисту можливості його перехресного допиту.
Наголошує на тому, що місцевий суд не обґрунтував належним чином з дотриманням стандарту доведення поза розумним сумнівом наявності у нього умислу на нанесення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, безпідставно відкинув його показання та показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо обставин події, не спростував версію засудженого щодо обставин конфлікту між ним та потерпілим, а також його твердження про перебування в стані необхідної оборони. Вказує на те, що суди попередніх інстанцій усупереч вимог п. 3 ч. 1 ст. 411 КПК не дали відповідей, чому прийняли до уваги показання потерпілого та його свідків, у тому числі свідка ОСОБА_3 , яка є дружиною потерпілого і зацікавленою особою, та не прийняли до уваги показання батьків обвинуваченого як зацікавлених осіб.
Вказує про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки у ній не надано належну оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, потерпілий та його представник заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважали рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, заяв (клопотань) не подали.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Засуджений не погоджується із доведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, вказує про відсутність у нього умислу на нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, про перебування під час конфлікту у стані необхідної оборони, а також про недопустимість ряду доказів, які було покладено в основу вироку місцевого суду.
Колегія суддів відхиляє такі аргументи засудженого з огляду на таке.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 про недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи від 29 вересня 2016 року № 1421 з підстав того, що медична документація, яка була предметом експертного дослідження, отримана в позапроцесуальний спосіб, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1 - 3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
На підставі статей 3, 56 КПК потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але і слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 КПК показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу.
Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згоден надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК.