Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 734/1505/20
провадження № 61-20167св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Військова частина НОМЕР_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Приходько Оленою Сергіївною, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року у складі судді Домашенка Ю. М.та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 02 грудня 1991 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 04 травня 2020 року № 93 її звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з появою на роботі 28 квітня 2020 року в нетверезому стані. Підстава: доповідна записка від 28 квітня 2020 року вх. № 1432, акт про перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані від 28 квітня 2020 року № 80, акт проведення службового розслідування від 29 квітня 2020 року № 1454, протокол засідання профспілкового комітету від 04 травня 2020 року № 6.
Наведені в акті службового розслідування від 29 квітня 2020 року відомості про її перебування на робочому місці 28 квітня 2020 року в стані алкогольного сп`яніння вважала такими, що не відповідають дійсності.
Вказувала на те, що 28 квітня 2021 року о 07-40 год. вона виїздила на роботу на власному автомобілі та випадкового пошкодила інший транспортний засіб, унаслідок чого розхвилювалася, сплутала педалі газу та гальма та в'їхала в дерево біля будинку. Перебуваючи в розпачі, вона випила пігулку «афобазолу» та прибула на роботу, де повідомила командиру про погане самопочуття і попросила звільнити її від виконання посадових обов`язків, однак отримала відмову.
Надалі, 28 квітня 2020 року близько 14-00 год. до її робочого кабінету зайшов командир з іншими працівниками Військової частини НОМЕР_3, які звинуватили її в перебуванні на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, вимагали здати біоматеріали, на що вона відмовилася. Проїхати до ліцензованого закладу охорони здоров`я для встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння їй не було запропоновано. Однак, роботодавцемскладений акт наявності клінічних ознак перебування на роботі у нетверезому стані та стані наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 28квітня 2020 року№ 80, та акт відмови від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння.
29 квітня 2020 року сімейний лікар відкрив їй листок непрацездатності, а заступник командира військової частини відібраву неї пояснювальну записку за фактом пошкодження 28 квітня 2020 року автомобіля.
Відповідач не повідомив її про початок службового розслідування, не роз`яснив підстави його проведення, її права та обов`язки, а також провів службове розслідування під час її тимчасової непрацездатності, що призвело до неповноти встановлених роботодавцем фактичних обставин та незаконність застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Зазначеними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, приниженні її честі, гідності, ділової репутації, тривалої невизначеності, що призвело до погіршення стану її здоров`я та майнового становища.
Посилаючись на наведене, позивач просила:
1) визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 04 травня 2020 року № 93 в частині її звільнення з посади лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України;
2) поновити її з 04 травня 2020 року на роботі на посаді лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення Військової частини НОМЕР_3;
3) стягнути з відповідача на її користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру середньоденного заробітку за період з 04 травня 2020 року до дня фактичного розрахунку;
4) відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн та майнову шкоду у розмірі 7 614,97 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено роботодавцем відповідно до вимог трудового законодавства. Факт перебування її 28 квітня 2020 року на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, а саме: актом від 28 квітня 2020 року, складеним та підписаним чотирма посадовими особами Військової частини НОМЕР_3, актом від 28 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_2 від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, підписаним трьома працівниками Військової частини НОМЕР_3. Чинне законодавство не передбачає примусового за ініціативою роботодавця (керівника підприємства) проходження медичного огляду, такий медичний огляд працівник може пройти лише добровільно, чого позивач не зробила, а тому посилання позивача на те, що роботодавець не ініціював проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у ліцензованому закладі охорони здоров`я не свідчить про необґрунтованість звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана від її імені адвокатом Приходько О. С., на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано справу з суду першої інстанції.
Касаційна скарга заявника в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що:
- суд апеляційної інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних, необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (пункти 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);
- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від Військової частини НОМЕР_3, у яких відповідач просив поновити строк на їх подання, посилаючись на те, що надання відзиву у встановлений судом строк, до 03 березня 2022 року, не було можливим у зв'язку із введенням воєнного стану, визначеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також зважаючи на те, що Військова частина НОМЕР_3 територіально перебуває у межах Чернігівської області та безпосередньо приймала участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим поновити Військовій частині НОМЕР_3 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , та приєднати надані відповідачем відзиви до матеріалів справи.
Відзиви на касаційну скаргу, які є аналогічними за своїм змістом, мотивовані тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, оскаржувані позивачем судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що з 02 грудня 1991 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_3, на посаді лікаря акушера-гінеколога гінекологічного відділення.
Відповідно до розділу ІІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку військової частини НОМЕР_3, затверджених протоколом загальних зборів трудового колективу Військової частини НОМЕР_3 від 03 січня 2019 року № 1 (далі - Правила), працівники підприємства зобов`язані, зокрема, вчасно, за 5 хвилин до початку роботи, прибути на робоче місце і підготуватися до виконання своїх трудових обов`язків; почати роботу відповідно до режиму роботи, встановленого на Підприємстві; виконувати своєчасно і в повному об`ємі робочі завдання (функціональні обов`язки), забезпечувати необхідну якість виконуваних робіт.
Згідно з пунктом 7.1 розділу VІІ Правил працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за появу на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння (пункт 7 статті 40 КЗпП України). За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. До застосування дисциплінарного стягнення від порушника необхідно взяти пояснення у письмовій формі. Відмова працівника від дачі пояснень не може бути перешкодою для застосування стягнення.
28 квітня 2020 року комісією у складі представників Військової частини НОМЕР_3: майора ОСОБА_14, капітана м/с ОСОБА_3 , лейтенанта м/с ОСОБА_4 , майора ОСОБА_5 складений акт № 80 наявності клінічних ознак перебування на роботі у нетверезому стані 28 квітня 2020 року о 14-25 год. працівника ЗСУ Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 , про що свідчили такі ознаки: характерний запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, незв`язне мовлення, беззмістовні розмови, оживлена міміка, поведінка, що не відповідає обстановці. DS: клінічні ознаки алкогольного сп`яніння наявні.
Під час проведення зазначеної процедури та складення акту були присутні голова профспілки ОСОБА_6 , лікар-психіатр ОСОБА_7 , юрист ОСОБА_8 , що підтверджено їх підписами на зворотній стороні акта, а також зазначено, що від здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) та від особистого підпису в акті № 80 ОСОБА_1 відмовилася.
Згідно з актом від 28 квітня 2020 року відмови здачі біоматеріалів (крові, слини, сечі) для визначення стану алкогольного сп`яніння, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_3, майор ОСОБА_9 , працівник ЗСУ ОСОБА_7 , працівник ЗСУ ОСОБА_6 , які були свідками того, що працівник ЗСУ ОСОБА_1 відмовилася давати біоматеріали (кров, слину, сечу) для визначення стану алкогольного сп`яніння.