Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2-2795/11/0206
провадження № 61-12253св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Виконавчий комітет Вінницької міської ради,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору дарування, укладеного 13 грудня 2002 року, позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 . Дарувальник ОСОБА_5 , окрім вказаної квартири, також передала у власність позивачів комору площею 8,3 кв. м, якою вона користувалась за відсутності закріпленого за квартирою підвалу. Отриманою у дар квартирою та коморою позивачі користуються до теперішнього часу, за час володіння та користування коморою будь-яких скарг від сусідів не надходило, конструктивних змін та перепланувань вони не здійснювали та користуються коморою в тій конфігурації, в якій вона була здана будівельниками в експлуатацію разом із будинком. Для отримання правовстановлюючого документа позивачі звернулись до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, однак їм було відмовлено в його видачі, оскільки вони не надали доказів незмінності площі комори.
Зважаючи на те, що відсутність правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності на комору, заважає позивачам володіти, користуватися та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, позивачі звернулися до суду з цим позовом, у якому просили визнати за ними право власності, в рівних долях, по 1/2 частки права спільної часткової власності на комору площею 8,3 кв. м, яка належить до квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних долях, по 1/2 частки право спільної часткової власності на комору площею 83,0 кв. м, яка належить до квартири АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на норми статей 16, 182, 321, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», врахував визнання відповідачем позову, а також те, що це не порушує чиї-небудь законні права та інтереси.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , як представник співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , подав апеляційну скаргу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права та інтереси, задоволено. Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 грудня 2011 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачі не надали жодних доказів того, що спірна комора перейшла у їхню власність на підставі договору дарування, а тому зазначений об`єкт нерухомості є приміщенням загального користування та належить на праві спільної сумісної власності усім співвласникам багатоквартирного будинку, у якому він знаходиться.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції не були залучені до участі у розгляді справи співвласники багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 , хоча вирішено питання щодо їхніх прав на спірне майно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- проігнорував те, що ОСОБА_3 не надав доказів того, що є співвласником багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 та має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;
- не звернув увагу на те, що довідка від 05 березня 2021 року та протокол від 29 травня 2018 року є неналежними доказами надання ОСОБА_3 повноважень на представництво інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 ;
- безпідставно поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;
- послався на положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», хоча цей Закон не підлягає застосуванню до даних правовідносин.
- застосовав норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.
Також у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у подібних правовідносинах.
У жовтні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків, а саме надання доказів на підтвердження дати отримання заявниками копії повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду.
У строк, визначений в ухвалі, представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надано суду матеріали на усунення недоліків, зокрема копію конверта про направлення ОСОБА_1 копії постанови апеляційного суду з трек- номером 2105020985295 та витяг з офіційного вебпорталу Акціонерного товариства «Укрпошта» про відстеження поштового пересилання за зазначеним трек номером.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 05 жовтня 2021 року, поновлено представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області матеріали справи № 2-2795/11/0206; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2021 року матеріали справи № 2-2795/11/0206 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу № 2-2795/11/0206 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2002 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли у дар, у рівних частинах кожний, квартиру під АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорта на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є користувачами комори V (I поверх) загальною площею 8,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду із цим позовом, позивачі вказували на те, що разом з квартирою ОСОБА_5 передала у їхню власність комору, площею 8,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Для отримання правовстановлюючого документа позивачі звернулися до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, однак їм було відмовлено в його видачі, оскільки вони не надали доказів незмінності площі комори. Відсутність правовстановлюючого документа, який посвідчує право власності на цю комору, заважає позивачам володіти, користуватися та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, а тому просили визнати за ними право власності, в рівних долях, по 1/2 частки права спільної часткової власності, на вказану комору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачі не надали жодних доказів того, що спірна комора перейшла у їхню власність на підставі договору дарування, а тому даний об`єкт нерухомості є приміщенням загального користування та належить на праві спільної сумісної власності усім співвласникам багатоквартирного будинку, у якому він знаходиться.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді справи співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 , хоча вирішено питання щодо їхні прав на спірне майно.
Із зазначеними висновками апеляційного суду Верховний Суд погодитись не може з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.