Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 497/597/18
провадження № 61-9556св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Болградська районна державна адміністрація Одеської області, Болградська міська рада Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Болградської районної державної адміністрації Одеської області, Болградської міської ради Одеської області про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку.
Позов обґрунтований тим, щовін є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 . Під час підготовки документів для оформлення права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться зазначений будинок, йому стало відомо, що відповідач, яка є власником сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у 2010 році вже виготовила державний акт на землю, згідно з яким межа між їх земельними ділянками проходить по задній стіні його будинку. За його будинком завжди було орієнтовно 1 м відстані до сусідньої ділянки, що підтверджується технічною документацією на будинок з 1954 року. Крім того, акт встановлення в натурі меж земельної ділянки відповідача містить підроблення його підпису та підписів інших суміжних сусідів.
Посилаючись на суттєві порушення, допущені при видачі державного акта на ім`я відповідача, позивач просив суд: визнати недійсним державний акт на земельну ділянку ОСОБА_2, скасувати його реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі;скасувати запис у Державному земельному кадастрі щодо спірного державного акта.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 20 травня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0719 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 750668, виданий 23 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 .Скасовано реєстрацію державного акта серії ЯЛ № 750668 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 23 квітня 2012 року № 512140001001778 та в Державному земельному кадастрі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Вивчивши матеріали інвентарних справ і технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену в 2010 році, суд дійшов висновку про порушення прав позивача, що полягає у включенні частини земельної ділянки, якою користується позивач, до площі, зазначеної в державному акті, виданому на ім`я відповідача, а саме частини земельної ділянки, яка знаходиться позаду житлового будинку позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 травня 2019 року скасовано, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів те, що спірний державний акт порушує його права і законні інтереси, зокрема право користування спірною частиною земельної ділянки. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Позивач не надав допустимих та достовірних доказів того, що межі суміжної земельної ділянки відповідача при виготовленні технічної документації з видання державного акта на право власності не погоджувались. Доводи позивача, що акт встановлення в натурі меж земельної ділянки відповідача містить підроблення його підпису та підписів інших суміжних сусідів, не підтверджені належними доказами.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що Болградська районна державна адміністрація Одеської області не є належним відповідачем у справі з огляду на те, що земельні ділянки сторін знаходяться у межах міста Болград, що є компетенцією Болградської міської ради.
Актів щодо встановлення та закріплення меж в натурі з описом межових знаків чи лінійних межових споруд і їх прив`язок до наявих будівель чи пунктів державної геодезичної мережі щодо земельної ділянки позивача в матеріалах справи немає. Бюро технічної інвентаризації не є землевпорядною організацією, виконані ним в різні періоди плани досліджуваних земельних ділянок не входять до складу земельно-кадастрової документації і вказують лише на місце розташування будівель і споруд, зокрема, огорож, щодо однєї до іншої, і для цього дослідження мають довідковий характер. Питання про порушення меж не може бути вирішеним через відсутність відомостей щодо їх встановлення та закріплення на місцевості із складанням відповідних актів.
Суду не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій щодо оформлення права власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, та виявлення будь-яких перешкод в цьому, зокрема, включення частини земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, до складу земельної ділянки відповідача. Також у матеріалах справи немає рішення компетентного органу про надання позивачу дозволу на розроблення проєктної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно зі статтею 118 ЗК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанцїі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, у зв`язку з карантином не був допущений до залу суду.
Суд апеляційної інстанції не роз`яснив право на звернення із клопотанням щодо проведення експертизи, не дав оцінки незаконним діям відповідача щодо виготовлення державного акта, безпідставно відхилив надані ним докази.
Його земельна ділянка зменшилася на 68 кв. м, які незаконно приватизувала відповідач. Незаконним є висновок суду про першість відповідача в отриманні землі як підставу самозахвату нею його земельної ділянки, оскільки будинок він отримав у спадок раніше, тому володіє й земельною ділянкою для обслуговування цього будинку.
ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку без погодження меж із суміжними землевласниками, зловживаючи службовим становищем. Відповідно до норм 3.25 ДБН 360-92 для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1, 0 м. Такі межі між його будинком та ділянкою відповідача не дотримані, він не має доступу до задньої стіни свого будинку внаслідок незаконної приватизації землі відповідачем.
Болградську районну держадміністрацію він вказав співвідповідачем з тих підстав, що державний акт виготовлений цим органом.
У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що акт встановлення в натурі меж земельної ділянки підписаний не головою міської ради, а іншою особою із наслідуванням підпису.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позивачу не виділялась земельна ділянка із визначенням її меж; не підписання суміжним власником/землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Обставини підробки підпису в акті погодження меж не підтверджені належними доказами.
Позивач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо оформлення права власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, та виявлення будь-яких перешкод в цьому, зокрема, включення частини земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, до складу її земельної ділянки. Позивач не надав документів щодо звернення до компетентних органів з метою встановлення порушення меж земельних ділянок.
Посилання позивача на те, що площа її земельної ділянки збільшена за рахунок його земельної ділянки, не підтверджується належними доказами.
Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 28 січня 2020 року, на якому позивач був присутнім, поставив сторонам запитання про необхідність призначення судової земельно-технічної експертизи, проте позивач такого клопотання не заявив.
Посилання позивача на те, що ширина його земельної ділянки становить 14,13 м, а раніше була 15,10 м, є недоведеним.
Позивач не надав жодного належного й допустимого доказу на підтвердження використання нею службового становища під час приватизації землі.
Норми 3.25 ДБН 360-92 мають рекомендаційний характер при будівництві житлових будинків. Позивач не надав доказів розміщення водопроводу на її частині земельної ділянки та створення йому перешкод в обслуговуванні задньої частини будинку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, щозгідно з матеріалами технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, виготовленої фізичної особою - підприємцем ОСОБА_3 у 2010 році, площа земельної ділянки становить 0,0719 га, зокрема 0,0321 га під будівлями та господарськими дворами та 0,0398 га - ріллі, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, хоча відповідно до рішення Болградської міської ради Одеської області від 25 грудня 2009 року № 1150-V (а. с. 76) ОСОБА_2 надано згоду на розробку технічної документації на земельну ділянку, площею 651 кв. м, тобто різниця становить 0,0719 - 0,0651 = 0,0068 га, або 68 кв. м.
Також при розробленні документації 10 листопада 2010 року складено акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, згідно з яким ОСОБА_1, землекористувач суміжної землі, не був присутній при складанні цього акта (в акті зазначено ОСОБА_4 та поряд з підписом зазначено прізвище ОСОБА_5 ), що підтверджує той факт, що позивач не був присутній при закріплені межових знаків, тому був позбавлений можливості своєчасно висловити свою думку з цього приводу (а. с. 83).
В інвентаризаційній справі № 3787, заведеної 20грудня 1965 року на домоволодіння АДРЕСА_2, на аркуші 36 є генеральний план, виготовлений 10 грудня 1976 році, в якому є виправлення, зроблені червоною ручкою, відповідно до яких ширина земельної ділянки з 6,34 м збільшилася до 7,08 м, в тому числі за рахунок земельної ділянки власника суміжної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Також в матеріалах цієї справи є абрис, відповідно до якого станом на 21 грудня 1998 рік ширина земельної ділянки становить 6,74 м, а площа земельної ділянки 651 кв. м (а. с. 63), тобто з матеріалів справи вбачається, що площа земельної ділянки відповідача збільшилася, зокрема за рахунок площі земельної ділянки позивача, що також випливає з технічної документації, виготовленої в 2010 році.
В інвентаризаційній справі № 3786 на домоволодіння АДРЕСА_1 на аркуші 2 є генеральний план, виготовлений 22березня 1966 року, відповідно до якого до складу домоволодіння входить земельна ділянка, на якій знаходиться відмістка задньої стінки житлового будинку площею 15,94 кв. м, це також підтверджується генеральним планом виготовленим 10 липня 1976 року на аркуші 22. Ширина земельної ділянки з 1966 року не змінювалась та станом на 25 червня 1998 року залишалась 15,10 м.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2005 року.
Матеріали справи не містять документа щодо виділення цієї земельної ділянки, якою користується позивач, для обслуговування вказаного будинку.
Відповідач ОСОБА_2 є співвласницею домоволодіння АДРЕСА_2, інші співвласники - ОСОБА_6, ОСОБА_7, на підставі рішення Виконавчого комітету Болградської міської ради від 05 листопада 2007 року № 402.
Рішенням Болградської міської ради від 25 грудня 2009 року № 1150-VОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 651 кв. м, що становить 0,0651 га, розташованої на АДРЕСА_2 .
Рішенням Болградської міської ради Одеської області від 05 жовтня 2010 року № 1375-V затверджено технічну документацію з виготовлення державного акта на ім`я ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0719 га під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на АДРЕСА_2, та передано їй зазначену земельну ділянку.
23 квітня 2012 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 750668, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512140001001778, відповідно до якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0719 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121410100:02:002:0205.
Земельні ділянки сторін є суміжними.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 374 ЦК України та статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до пунктів а), б), в) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
ЗК України закріплено право кожного громадянина України на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки в межах норм, визначених ЗК України, один раз за кожним видом використання.
Порядок такої безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
Згідно із частиною першою статті 123 ЗК України рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено у статтях 186, 186-1 ЗК України.
Землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (стаття 96 ЗК України).
Позивач обґрунтовує підстави звернення до суду тим, що межа між його земельною ділянкою та приватизованою відповідачем земельною ділянкою проходить по задній стіні його будинку, що унеможливлює його обслуговування із задньої частини. Посилається на захоплення відповідачем 1 м його землі від задньої стіни будинку.