Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 757/24363/20
провадження № 61-20822св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Київська обласна прокуратура,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду від 09 червня 2021 року в складі судді Матійчук Г. О. та на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року в складі колегії суддів Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, Київської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що є адвокатом у складі Адвокатського об`єднання «Гільдія Права». Головним слідчим управлінням НП України в Київській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12014110130000360, до ЄРДР внесено дані про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 209 КК України.
У ході розслідування проведено обшуки на робочому місці позивача, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено документи, які становлять адвокатську таємницю. 29 березня 2018 року позивача затримано та поміщено до ізолятора тимчасового тримання. 30 березня 2018 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених вказаними нормами КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати своє місце проживання з 22:00 год. до 07:00 год. наступної доби та покладено інші обов`язки.
Зазначає, що він перебував під домашнім арештом 97 днів на 123 дні на нього було покладено обов`язки. Також 05 квітня 2018 року накладено арешт на майно позивача. 29 березня 2019 року кримінальне провадження закрито за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості. В результаті цього позивач зазнав значних душевних страждань, втратив свою ділову репутацію, відбулись негативні зміни в особистому житті, він не міг здійснювати адвокатську, громадську та підприємницьку діяльність, матеріально забезпечувати себе та свою родину, перебував в ізоляції від суспільства.
Посилаючись на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивач просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн, шляхом списання цих коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року позов задоволено частково; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Прийнявши до уваги період перебування під слідством, застосування до позивача запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та встановлення інших обмежень, урахувавши перебування позивача в ізоляції від суспільства, обмеження позивача у вільному пересуванні, позбавлення можливості здійснювати адвокатську діяльність, що свідчить про відсутність можливості фінансово забезпечувати себе то свою сім`ю, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції уважав за доцільне стягнути на користь позивача 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково; рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року змінено та визначено розмір моральної шкоди в 80 000 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінивши рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що перебування позивача тривалий час під слідством порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило стосунки з оточуючими людьми і їх ставлення до нього.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з 500 000 грн до 80 000 грн, що буде достатньою та справедливою компенсацією втрат, яких зазнав позивач у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності. При цьому апеляційний суд послався на рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року №68490/1 «Станков проти Болгарії» у якому зазначено, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума відшкодування встановлена законом, а тому апеляційний суд відповідно до статті 13 Закону визначив розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством позивача.
Аргументи учасників справи
20 грудня 2021 року Державна казначенйська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 199/6713/14-ц, від 11 серпня 2021 року в справі № 352/2255/19, від 18 серпня 2021 року в справі № 591/6891/18, від 18 серпня 2021 року в справі № 200/8310/18, від 08 вересня 2021 року в справі № 751/7182/19.
Суди не звернули увагу, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.
Судом апеляційної інстанції достовірно не було встановлено наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, що суперечить вимогам законодавства України та є підставою для скасування рішення.
22 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
змінивши рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, не врахував фактичні обставини, які підтверджують, що у зв`язку із триманням під вартою, тривалим кримінальним переслідуванням, арештом майна та висвітленням у засобах масової інформації вкрай негативної інформації позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди, яка виразилась у вимушених змінах життєвих і виробничих стосунків, психологічному стресі, погіршенні стану здоров`я, зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, а тому позивач вважає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн відповідає фактичним обставинам справи;
не застосував правові висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц.
У травні 2022 року від заступника керівника Київської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому прокуратура просила залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. Посилався на те, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною, ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції дослідив усі обставини справи та надав оцінку зібраним доказам та обґрунтовано встановив відсутність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в справіза касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в справіза касаційною скаргою Державної казначенйської служби України.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 січня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц.
В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі Державної казначенйської служби України доводи містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 199/6713/14-ц, від 11 серпня 2021 року в справі № 352/2255/19, від 18 серпня 2021 року в справі № 591/6891/18, від 18 серпня 2021 року в справі № 200/8310/18, від 08 вересня 2021 року в справі № 751/7182/19.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював адвокатом у адвокатському об`єднанні «Гільдія Права».
У рамках кримінального провадження № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 209 КК України проводилося досудове розслідування слідчим управлінням ГУ НП в Київській області. Процесуальне керівництво якого супроводжувала Прокуратура Київської області.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського району м. Києва від 23 березня 2018 року в справі № 760/7713/18-к прокурору відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В., іншим прокурорам, слідчим слідчої групи (с/г) у кримінальному провадженні за участю працівників ГУ БКОЗ СБ України із залученням підрозділів спеціального призначення - надано дозвіл на проведення обшуку в офісних та інших приміщеннях торговельно-офісного комплексу з об`єктами громадського призначення та паркінгу, що використовується Адвокатським об`єднанням «Гільдія Права», з метою виявлення та фіксації відомостей та документів, які стосуються ДП «Радіопередавальний центр».
Ухвалою слідчого судді Солом`янського району м. Києва від 22 березня 2018 року в справі № 760/7436/18-к прокурору відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В., іншим прокурорам, слідчим с/г у кримінальному провадженні за участю працівників ГУ БКОЗ СБ України із залученням підрозділів спеціального призначення надано дозвіл у кримінальному провадженні ЄРДР № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у приміщенні квартири АДРЕСА_1 .
30 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року в справі №761/11516/18-к ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, заборонивши підозрюваному залишати своє місце проживання з 22.00 години до 07.00 години наступної доби.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року в справі 761/22616/18-к ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 31 липня 2018 року в справі 760/19426/18-к у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ДФС у Київській області, погодженого прокурором прокуратури Київської області, про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року відмовлено.