Постанова
Іменем України
18 липня 2022 року
місто Київ
справа № 223/499/20
провадження № 61-15355св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року, постановлене суддею Дочинцем С. І., та постанову Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"
(далі - ТОВ "Порше Мобіліті", товариство) у липні 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 507 865, 74 грн звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу зазначеного автомобіля з публічних торгів, встановивши його початкову вартість у розмірі 264 550, 00 грн, відповідно до договору застави від 30 серпня 2013 року № 50010166.
Свої вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" обґрунтовувало тим, що 22 серпня 2013 року ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 50010166 (далі - кредитний договір), а 18 грудня 2014 року вони уклали додаткову угоду до кредитного договору, в якій сторони погодили збільшення строку кредиту до 63 місяців.
На виконання умов кредитного договору товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 185 185, 00 грн, що в еквіваленті становить 22 750, 00 дол. США та суму додаткового кредиту у розмірі 69 841, 20 грн, що в еквіваленті становить 8 580, 00 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9, 90 % на рік, для купівлі автомобіля марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см (далі - автомобіль) та оплати страхових платежів.
Зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечено договором застави від 30 серпня 2013 року № 50010166 (далі - договір застави), за умовами якого ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, що належить їй на праві власності.
ТОВ "Порше Мобіліті" посилалося на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належно не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка на 11 червня 2020 року становить 507 865, 74 грн та складається з простроченої заборгованості в розмірі 51 407, 13 грн, з яких: 38 527, 92 грн - заборгованості за кредитом, 3 472, 43 грн - 3 % річних, 9 406, 78 грн - інфляційні втрати; заборгованості з дострокового повернення суми кредиту в сумі 419 421, 61 грн, з яких: 342 937, 22 грн - заборгованості за кредитом, 13 726, 88 грн - 3 % річних, 62 757, 51 грн - інфляційні втрати; штрафу, нарахованого за пунктом 8.2. загальних умов, у розмірі 37 037, 00 грн.
30 червня 2020 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, інші обтяжувачі предмета застави відсутні.
Товариство зазначало, що відповідно до інформації Головного сервісного центру МВС України предмет застави, автомобіль, станом на день звернення з позовом до суду належить на праві власності ОСОБА_2 .
Також ТОВ "Порше Мобіліті" у липні 2020 року звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2013 року № 50010166 в розмірі 127 529, 70 грн.
Зазначені позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 не погасила заборгованість із сплати чергових платежів за кредитом у розмірі 38 527, 92 грн, яку повинна була сплатити до 15 січня 2016 року, а також не сплатила заборгованість з дострокового повернення кредиту, тому вважало, що є підстави для стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат за період з 12 червня 2017 року до 12 червня 2020 року у розмірі 127 529, 70 грн, з яких 3 472, 43 грн - 3 % річних у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів, 9 406, 78 грн - інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати періодичних платежів за кредитом, 30 920, 72 грн - 3 % річних у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту, 83 729, 77 грн - інфляційних втрат у зв`язку з простроченням дострокового повернення кредиту.
Ухвалоювід 05 серпня 2020 року Вугледарський міський суд Донецької області позови ТОВ "Порше Мобіліті" про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості об`єднав в одне провадження.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 21 квітня 2021 року Вугледарський міський суд Донецької області у задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" про звернення стягнення на предмет застави відмовив.
Суд задовольнив частково позов ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення заборгованості.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 331, 86 грн.
В іншій частині вимог позову ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення заборгованості відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що з 30 серпня 2013 року до 03 вересня 2013 року, а також з 03 вересня 2018 року до 08 жовтня 2018 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було запису про наявність обтяжень, накладених на зазначений автомобіль. У матеріалах справи немає доказів на підтвердження дати переходу права власності на автомобіль до ОСОБА_2, тому неможливо визначити, чи зберігає застава свою силу для ОСОБА_2 як нового власника майна, який придбав предмет застави за час наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про його обтяження, та які були чинними на момент відчуження заставленого майна, або ОСОБА_2 потрібно вважати добросовісним набувачем і вона набула право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Також суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки предметом кредитного договору є грошові кошти, сума яких визначена в українських гривнях із зазначенням еквівалента в іноземній валюті, тому позивач не має права на стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат. Водночас, оскільки позичальник належно не виконувала зобов`язань за кредитним договором, тому позивач має право на стягнення 3 % річних. Також судом першої інстанції враховано, що представник відповідачів не заперечував проти задоволення цієї вимоги.
Постановою від 18 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд залишив без змін рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 16 жовтня 2015 року здійснено відчуження спірного транспортного засобу без згоди позивача як заставодержателя, тому застава автомобіля зберегла свою чинність для нового власника ОСОБА_2 . Відповідне обтяження за договором застави транспортного засобу було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем заставного транспортного засобу. Апеляційний суд також дійшов висновку про необхідність застосування строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет застави, оскільки позивач у липні 2016 року дізнався, що заставний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2, проте з позовом звернувся до суду 09 липня 2020 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності. Зазначені скаржником причини для поновлення строку не є поважними, оскільки не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних труднощів для своєчасного звернення в межах встановленого строку.
Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що немає підстав для стягнення інфляційних втрат, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Порше Мобіліті" 15 вересня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 рокув частині залишення позовних вимог без задоволення та постанову Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ "Порше Мобіліті", наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначило те, що:
- рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження
№ 14-495цс19), у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 204/3486/16-ц (провадження № 61-7670св19), щодо застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року
у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) щодо застосування частини п`ятої статті 267 ЦК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо початку перебігу позовної давності у разі невиконання відповідачем у добровільному порядку свого зобов`язання після того, як позивач зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до Верховного Суду не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 22 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Порше Мобіліті".
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, щовідповідно до кредитного договору від 22 серпня 2013 року № 50010166, укладеного між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1, позичальнику надано кредит на придбання автомобіля у розмірі 185 185, 00 грн, що еквівалентно 22 750, 00 дол. США, додатковий кредит 69 841, 20 грн, що еквівалентно 8 580, 00 дол. США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою у розмірі 9, 90 %.
Додатковою угодою до кредитного договору від 18 грудня 2014 року збільшено строк дії кредиту до 63 місяців, на період з 01 січня 2015 року до 31 березня 2015 року, надано позичальнику відстрочку зі сплати основного боргу за кредитним договором та відсотків.
30 серпня 2013 рокуТОВ "Порше Мобіліті" як заставодержатель та ОСОБА_1 як заставодавець уклали договір застави транспортного засобу № 50010166, предметом застави за яким є автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з листом Головного сервісного центру МВС від 01 червня 2020 року № 31/617аз зазначений автомобіль, станом на 01 червня 2020 року, зареєстровано за ОСОБА_2 .
Також встановлено, що 12 січня 2016 року у зв`язку з перереєстрацією спірного автомобіля на третю особу без згоди ТОВ "Порше Мобіліті" товариство зверталося до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як поручителя з вимогами про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі 465 044, 67 грн. Їх попереджено, що за порушення терміну дострокового повернення кредиту до зазначеної суми заборгованості буде додано штраф у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 37 037, 00 грн.
Відповідно до витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13 листопада 2015 року № 48316374 та від 07 липня 2020 року № 66745076 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у періоди з 03 вересня 2013 року до 03 вересня 2018 року та з 08 жовтня 2018 року до 08 жовтня 2023 року зареєстроване обтяження - застава рухомого майна, а 30 червня 2020 року зареєстровано звернення стягнення на предмет застави.
Право, застосоване судом
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.
Також згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, визначає Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень (частина перша статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Частиною першою статті 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Аналогічне правило закріплено і в частині першій статті 590 ЦК України.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет застави
Відповідно до пункту 1.4 договору застави у випадку невиконання заставодавцем положень кредитного договору заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, виключаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.
У пункті 1.7 договору застави визначено, що у разі укладення без попереднього погодження з заставодержателем договорів, що передбачають користування предметом застави, майновими правами на нього чи його відчуження, з дня укладення такого договору заставодержатель отримує право вимоги дострокового повернення кредиту, наданого за кредитним договором, або звернення стягнення на предмет застави, згідно з положеннями розділу 4 цього договору.
Згідно з підпунктами 2.1.1, 2.1.5 пункту 2.1 договору застави у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за договором, зазначеним у пункті 1.3 цього договору, заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмета застави та його реалізацію; за рахунок предмета застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі.
Згідно з підпунктом 2.3.4 договору застави заставодавець зобов`язаний не здійснювати без попередньої згоди заставодержателя наступної застави предмета застави, дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави, а також дій, пов`язаних з передачею предмета застави третім особам, у тому числі у тимчасове користування. Укладення договорів, які передбачають користування предметом застави, майновими правами на нього чи його відчуження, здійснювати тільки після отримання попередньої згоди заставодержателя на укладення таких договорів.
У пункті 4.1 договору застави передбачено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом десяти робочих днів з дня направлення заставодержателем відповідного повідомлення, звернути стягнення на предмет застави у разі, зокрема передачі заставодавцем предмета застави іншій особі без попередньої згоди заставодержателя згідно з порядком, зазначеним у пунктах 1.7, підпункті 2.3.4 пункту 2.3 цього договору.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору застави заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у заставодержателя у випадку невиконання (або частково невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору. Задоволення вимог заставодержателя здійснюється, зокрема шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Згідно з пунктом 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.
ТОВ "Порше Мобіліті" просило звернути стягнення на автомобіль, який належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, яка на 11 червня 2020 року становить 507 865, 74 грн та складається з: простроченої заборгованості в розмірі 51 407, 13 грн, з яких: 38 527, 92 грн - заборгованості за кредитом, 3 472, 43 грн - 3 % річних, 9 406, 78 грн інфляційних втрат; заборгованості з дострокового повернення суми кредиту в сумі 419 421, 61 грн, з яких: 342 937, 22 грн - заборгованості за кредитом, 13 726, 88 грн - 3 % річних, 62 757, 51 грн інфляційних втрат; штрафу, нарахованого за пунктом 8.2 загальних умов, у розмірі 37 037, 00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про необґрунтованість включення до заборгованості сум інфляційних втрат, оскільки у разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються шляхом зазначення еквівалента іноземної валюти.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, оскільки вони узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
Також суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що до розрахунку заборгованості безпідставно включено штраф у розмірі 20 % від суми кредиту, передбачений пунктом 8.2 загальних умов кредитування, що складає 37 037, 00 грн, оскільки ОСОБА_1 з 19 серпня 1989 року зареєстрована у місті Вугледар, віднесеному до населених пунктів, на території яких проводилася Антитерористична операція. Відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася Антитерористична операція.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень в зазначеній частині щодо висновків про неможливість нарахування штрафу.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що обґрунтованим є розрахунок заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 398 664, 45 грн, яка складається з: 38 527, 92 грн суми простроченої заборгованості за кредитом; 342 937, 22 грн заборгованості з дострокового повернення суми кредиту; 3 472, 43 грн - 3 % річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16 листопада 2015 року до 11 червня 2017 року; 13 726, 88 грн - 3 % річних, нарахованих на заборгованість з дострокового повернення суми кредиту, за період з 11 лютого 2016 року до 11 червня 2017 року.
Також суд апеляційної інстанції встановив, що на момент перереєстрації спірного транспортного засобу на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) діяла заборона на його відчуження, тому ОСОБА_2 не можна вважати добросовісним набувачем автомобіля та на предмет застави може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Суд апеляційної інстанції, врахувавши неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором і договором застави та обґрунтованість вимог про звернення стягнення на предмет застави, зробив висновок про пропуск позивачем позовної давності в цій частині вимог.
Установлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі заявили про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет застави.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).