ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
справа №420/7645/19
адміністративне провадження № К/9901/34949/21 , №К/9901/40884/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку, визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року (у складі головуючого судді Аракелян М.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року (у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1424ц від 12.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 15.11.2019;
стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.11.2019 і до момента фактичного поновлення на роботі;
визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 20.11.2019.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з грудня 2018 року його призначено на посаду начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України. На зазначеній посаді позивач перебував з 07.12.2018 по 15.11.2019; наказом Генеральної прокуратури України №1424ц від 12.11.2019 його було звільнено з 15.11.2019 з вказаної вище посади та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
3. Позивач вважав своє звільнення незаконним з підстав того, що в спірному наказі про звільнення не вказано чітку підставу звільнення, а наявне тільки посилання на норми Закону України «Про прокуратуру»; проведення реорганізації Генеральної прокуратури України, як юридичної особи, не може бути підставою для припинення трудових відносин з прокурорами; положення Закону №113-ІХ від 19.09.2019 та Порядку, на підставі якого прийнято наказ про звільнення, носять дискримінаційний характер, суттєво погіршують становище позивача та обмежують в реалізації його законних прав та інтересів, які гарантовані державою, Конституцією України та міжнародними договорами, ратифікованими Україною; зміни до статті 14 Закону про прокуратуру, попередня редакція якої визначала загальну чисельність працівників органів прокуратури у кількості 15 тис. осіб, прямо не передбачають скорочення кількості прокурорів, а лише уточнюють їх кількість, яка наразі повинна складати не більше 10 тис. осіб., а гранична кількість прокурорів за попередньою редакцією Закону про прокуратуру визначена не була; проходження атестації носить безальтернативний характер, при якому позивач не може відмовитись від його проходження, не втративши робоче місце та займану посаду тощо.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1424ц від 12.11.2019 про звільнення позивача з посади начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
Поновлено позивача на вказаній посаді з 15.11.2020.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.11.2019 по 15.03.2021 у сумі 830 225,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача наказом №1424ц від 12.11.2019 на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним, оскільки на час звільнення позивача були відсутні передбачені цією нормою підстави у вигляді ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або ж скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. При цьому суд першої інстанції зазначав, що посилання в оскаржуваному наказі про звільнення на п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» без відповідної конкретизації підстави для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
6. Суд першої інстанції, посилаючись на частину 1 статті статті 235 КЗпП України, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке; здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України в органах прокуратури України з 15 листопада 2019 року.
7. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначав, що відповідно до довідки Генеральної прокуратури України (т.1, а.с.29) середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи (вересень, жовтень 2019 року) перед звільненням склала 107 529,24 грн., а середньоденна заробітна плата за розрахунком суду склала 2 500,68 грн.; період вимушеного прогулу складає 332 дні; стягненню з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2019 по 15.03.2021 року підлягає 830 225,76 грн. (332 дні*2500,68 грн.).
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 змінено абзац 4 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021:
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 18.11.2019 по 15.03.2021 в розмірі 827 725 (вісімсот двадцять сім тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 08 копійок. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково визначив середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 15.11.2019 по 15.03.2021 у розмірі 830 225,76 грн. (332 робочих дні * 2500,68 грн.), оскільки згідно спірного наказу №1424ц від 12.11.2019 позивача було звільнено з 15.11.2019, а тому цей день є останнім оплачуваним робочим днем позивача; відтак, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача слід розраховувати за період з наступного після дати звільнення робочого дня, тобто з 18 листопада 2019 року; таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 18.11.2019 по 15.03.2021, тобто за 331 робочий день, в розмірі 827 725,08 грн. (331х2500,68).
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень) на них
10. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Офіс Генерального прокурора (далі - касатор-1) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (К/9901/34949/21), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
11. Як на підставу касаційного оскарження у даній справі касатор-1 зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідна положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформ органів прокуратури», як підстави для звільнення згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у подібних правовідносинах.
12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник також зазначає, що чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку, є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, відтак суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо незаконності звільнення позивача.
13. Окрім того, касатор-1 вказує на помилкове обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки нарахована та виплачена у жовтні 2019 року середня заробітна плата за час щорічної відпустки в розмірі 18 035,05 грн. та 14 755, 95 грн., помилково включена судом при обчисленні середньої заробітної плати позивача, не входить до розрахунку середньої заробітної плати; середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2 198,18 грн., розмір середньомісячної заробітної плати - 42 260,87 грн. Скаржник також зазначає, що з квітня 2020 року по 27.08.2020 заробітна плата нараховувалась у розмірі, що не перевищувала 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, тобто сума нарахування заробітної плати працівників органів прокуратури за вказаний період не перевищувала 47 230,00 грн. Таким чином, на переконання касатора-1, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у період з 18.11.2019 по 15.03.2019 становить 770 478,35 грн.: з 18.11.2019 по 31.03.2020 - 250 639,65 грн. (2 198,18 грн. х 93 робочих днів), з 01.04.2020 по 27.08.2020 - 218 688,04 грн., з 28.08.2020 по 15.03.2021 - 301 150,66 грн. (2 198,18 грн. х 137 робочих днів) тощо.
14. Також, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині поновлення позивача на посаду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (№К/9901/40884/21), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить:
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 в частині відмови поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) з 15.11.2019, - скасувати;
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.11.2019 по 15.03.2021 у сумі 830 225,00 грн. - скасувати;
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2019 по 15.03.2021 в розмірі 827 725 грн. 08 копійок, - скасувати;
В цій частині прийняти нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) з 15.11.2019; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.11.2019 по 15.03.2021 у сумі 1 320 583, 70 грн.
15. Як на підставу касаційного оскарження у даній справі касатор-2 зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, від 03 жовтня 2019 року у справі №826/10460/16, від 21 лютого 2020 року у справі №822/2196/16, від 05 вересня 2019 року у справі №806/446/16 щодо: поновлення позивача на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнено, і яка існує на дату поновлення; питання стосовно зміни назви структурного підрозділу та посади, а не посадових обов`язків та функціонального призначення структурного підрозділу як такого; питання ототожнювання поновлення працівника на попередній посаді із процедурою призначення на посаду з огляду на правильне застосування положень статті 235 КЗпП України у взаємозв`язку із вимогами Законів України «Про прокуратуру», «Про оплату праці».
16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи позивача щодо неможливості виконання рішення суду в частині поновлення на посаді, оскільки судами попередніх інстанцій не було перевірено, чи існувала на момент постановлення судового рішення в цій справі посада, з якої ОСОБА_1 було звільнено. Тому, на переконання позивача, ефективним способом захисту, який виключатиме подальше звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтриманні публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або поновлення на рівнозначній посаді в органах прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) з 15 листопада 2019 року.
17. Також, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо суми стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На переконання скаржника, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 1 320 583,70 грн.: з 15.11.2019 по 15.01.2020 - 105 028,50 грн. (2 500,68 грн. х 42), з 16.01.2020 по 25.03.2020 - 147 073,50 грн. (3 000,50 грн. х 49), з 26.03.2020 по 31.12.2020 - 791 087,70 грн. (4 098,90 грн. х 193), з 01.01.2021 по 15.03.2021 - 277 394 грн. (5 902 грн. х 47) тощо.
18. До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на зазначену касаційну скаргу, в якому відповідач, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задовольнити.
19. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 , окрім іншого зазначає, що захист прав позивача у спосіб поновлення на посаді в Офісі Генерального прокурора не відповідатиме статті 235 КЗпП України, а такий спосіб захисту, оминаючи передбачену Законом України № 113-ІХ процедуру, буде перевищенням повноважень; щодо розрахунків ОСОБА_1 стосовно суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач зазначав, що застосуванню коефіцієнта підвищення посадового окладу прокурора передує успішне проходження прокурором атестації та пункт 10 Порядку №100 виключено постановою КМУ від 09.12.2020 № 1213, яка набрала чинності 12.12.2020 тощо.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 20 вересня 2021 року.
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.
22. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі №420/7645/19 (№К/9901/34949/21).
23. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 10 листопада 2021 року.
24. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.
25. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі №420/7645/19 (№К/9901/40884/21).
26. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 об`єднано в одне касаційне провадження та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27. Судами попередніх інстанції встановлено, що 07 грудня 2018 року згідно Наказу №1250ц ОСОБА_1 призначено на посаду начальника першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України (т.1, а.с.75).
28. Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ) позивач 11 жовтня 2019 року подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію (т.1, а.с.166-167).
29. 04 листопада 2019 року за результатами участі у проведенні атестації у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 69 балів.
30. 04 листопада 2019 року на засіданні Першої кадрової комісії (Протокол №7) по питанню п`ятому порядку денного сформовано список осіб, які набрали менше 70-ти балів (додаток №3 до протоколу) (т.1, а.с.173-175).
31. Рішенням №190 кадрової комісії №1 від 04.11.2019 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», позивача визнано таким, що не успішно пройшов атестацію та не допущено до проходження наступних етапів атестації (т.1 а.с.178).
32. Наказом Генеральної прокуратури України №1424ц від 12.11.2019 (за підписом Генерального прокурора Рябошапки Р.Г.) ОСОБА_1 звільнено з 15 листопада 2019 року з посади та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» (т.1 а.с.179).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
35. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття даних касаційних проваджень та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
36. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
38. Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
39. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
40. Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
41. Законом України «Про прокуратуру» забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
42. Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни.
43. Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
44. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
45. У тексті Закону України «Про прокуратуру» слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
46. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
47. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).