ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
справа №380/3753/20
адміністративне провадження № К/9901/30846/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Соколов В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №380/3753/20
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року
(головуючий суддя: Глушко І.В., судді: Бруновська Н.В., Улицький В.З.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №115-о про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС;
- зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Галицькій митниці Держмитслужби;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, в сумі: 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 2 жовтня 2019 року №858 утворено юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно із додатком №1, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби.
До того ж, згідно із додатком №2 до вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
21 грудня 2019 року в.о. начальника митниці, головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О. видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», з відповідним Додатком, який містить список з 213 осіб, зокрема і позивача.
Позивач зазначав, що 10 березня 2020 року він отримав попередження про наступне вивільнення, а 13 квітня 2020 року Львівською митницею ДФС прийнято наказ №115-о про його звільнення.
ОСОБА_1 вважає вказаний наказ Львівської митниці ДФС незаконним, прийнятим з порушенням норм права, оскільки під час його прийняття Львівська митниця ДФС застосувала законодавство України про працю, яке не могло застосовуватись в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 2 жовтня 2019 року №858 та наказу ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25 листопада 2019 року №30-рг.
Позивач звертав особливу увагу на те, що з урахуванням дати початку реорганізації Львівської митниці ДФС (28 листопада 2019 року), її строків (три місяці), визначених пунктом 4 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг, чинних як станом на 28 листопада 2019 року, так і на 28 грудня 2019 року норм Закону України «Про державну службу» та Кодексу Законів про працю України (далі - «КЗпП України»), процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Зауважував, що оскільки реорганізація Львівської митниці ДФС мала закінчитись до 28 лютого 2020 року, на думку позивача, йому повинні були вручити попередження про наступне вивільнення до 28 грудня 2019 року та запропонувати іншу роботу в Галицькій митниці Держмитслужби. Проте, цих дій вчинено не було, а тому Львівською митницею ДФС, Галицькою митницею Держмитслужби було порушено вимоги частин першої і третьої статті 49-2 КЗпП України.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС №115-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13 квітня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року;
- стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2020 року до 18 березня 2021 року в розмірі: 76797 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС та стягнення з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі: 6845 грн звернуто до негайного виконання.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково:
- стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму: 5000 грн.
У решті вимог представника позивача про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були взяті до уваги та безпідставно відхилені заяви позивача про переведення до Галицької митниці Держмитслужби на рівнозначну посаду, позаяк підстав для такої відмови судом не встановлено, а відповідачі ні в рішенні про звільнення з посади, ні при розгляді цієї справи не довели неможливості продовження позивачем державної служби у реорганізованому органі.
За текстом судового рішення суду першої інстанції, сам факт реорганізації державного органу, який не потягнув змін в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.
Суд першої інстанції зазначив, що надання за Законом України «Про державну службу» можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади. Оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантні посади, в тому числі й такі, яку позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі, і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідач не повідомив, його звільнення не може вважатися законним.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на час звільнення позивача нормами Кодексу законів про працю України не було передбачено обов`язку роботодавця переводити державного службовця за його згодою на іншу роботу, як і не було передбачено обов`язку врахування переважного права на залишення на роботі. Норма статті передбачала дотримання порядку попередження про наступне вивільнення.
До того ж, апеляційний суд зауважив про наявності на час звільнення позивача виключно права органу державної влади, а не обов`язку, пропозиції державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі (за наявності), оскільки ця норма, закріплена в частині третій статті 87 Закону України «Про державну службу», в редакції, що набрала чинності з 13 лютого 2020 року, тобто існувала на час звільнення позивача.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на неї.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України «Про державну службу» не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, тобто на цей час діяли норми, визначені Кодексом законів про працю України.
Позивач зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не враховано пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно якого при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Станом на момент винесення попередження про наступне вивільнення вакантними у Галицькій митниці Держмитслужбі були 255 посад, тому інформація, зазначена у попередженні щодо відсутності рівнозначної посади або іншої роботи, спростовується штатним розписом відповідача.
Відповідачем допущено порушення в частині незабезпечення права працівників на переведення у іншу установу, оскільки прийнято рішення про переведення лише частини працівників у Галицьку митницю Держмитслужби.
До того ж, позивач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у судовому рішенні посилається на Типову інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, яка не регулює спірні правовідносини та не вирішує яка інформація повинна бути зазначена у наказі про звільнення.
Скаржник покликається на неправильне тлумачення судом апеляційної інстанції норми матеріального права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, а саме: частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Верховний Суд ухвалою від 7 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу Галицька митниця Держмитслужби просить відмовити у її задоволенні, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Інший відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не надав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 14 вересня 2021 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 прийнятий на службу в митні органи України в 1994 році.
Наказом Львівської митниці ДФС від 31 травня 2018 року №367-о переведений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету міністрів України від 2 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.
Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. До того ж, згідно додатку №2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України було видано наказ від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - «ЄДРПОУ») 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
28 листопада 2019 року до ЄДРПОУ внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» з 28 листопада 2019 розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.
З 00.00 год 8 грудня 2019 року згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
21 грудня 2019 року Львівською митницею ДФС видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» згідно списку, в який був включений позивач (пункт 158).
7 лютого 2020 року наказом Львівської митниці ДФС №03 Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року №666 «Про попередження про наступне вивільнення» наказ №666 був скасований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, та з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено, відтак даний наказ №666 від 21 грудня 2019 року було скасовано як такий, що не реалізований.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС скерувати відповідно до статті 9-1 Закону України «Про державну службу», попередження про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення» зазначений ОСОБА_1 - державний інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС.