ПОСТАНОВА
Іменем України
19 липня 2022 року
Київ
справа №380/3671/20
адміністративне провадження №К/9901/24727/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/3671/20
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (головуючий суддя: Гавдик З.В.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року (головуючий суддя: Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №204-о від 17 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня винесення рішення судом першої інстанції.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 2 жовтня 2019 року №858 утворено юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно із додатком №1, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби.
До того ж, згідно із додатком №2 до вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
21 грудня 2019 року в.о. начальника митниці, головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О. видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», з відповідним Додатком, який містить список з 213 осіб, зокрема і позивача.
Позивач зазначав, що 11 березня 2020 року він отримав попередження про наступне вивільнення, а 17 квітня 2020 року Львівською митницею ДФС прийнято наказ №204-о про його звільнення.
ОСОБА_1 вважає вказаний наказ Львівської митниці ДФС незаконним, прийнятим з порушенням норм права, оскільки під час його прийняття Львівська митниця ДФС застосувала законодавство України про працю, яке не могло застосовуватись в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 2 жовтня 2019 року №858 та наказу ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25 листопада 2019 року №30-рг.
Позивач звертав особливу увагу на те, що з урахуванням дати початку реорганізації Львівської митниці ДФС (28 листопада 2019 року), її строків (три місяці), визначених пунктом 4 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг, чинних як станом на 28 листопада 2019 року, так і на 28 грудня 2019 року норм Закону України «Про державну службу» та Кодексу Законів про працю України (далі - «КЗпП України»), процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Зауважував, що оскільки реорганізація Львівської митниці ДФС мала закінчитись до 28 лютого 2020 року, на думку позивача, йому повинні були вручити попередження про наступне вивільнення до 28 грудня 2020 року та запропонувати іншу роботу в Галицькій митниці Держмитслужби. Проте, цих дій вчинено не було, а тому Львівською митницею ДФС, Галицькою митницею Держмитслужби було порушено вимоги частин першої і третьої статті 49-2 КЗпП України.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №204-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 17 квітня 2020 року;
- поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС з 18 квітня 2020 року;
- зобов`язано Львівську митницю ДФС нарахувати і виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року доповнено резолютивну частину рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року новим абзацом (замість абзацу четвертого) наступного змісту:
«Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 87282 (вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн 20 коп, без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів. Виключено із резолютивної частини рішення абзац сьомий такого змісту: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача 840,80 грн сплаченого судового збору».
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин і підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу», які по своїй юридичній природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації. Зазначили, що відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу «правової визначеності», адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав звільнення.
До того ж, суди врахували, що відповідачем не були взяті до уваги та безпідставно відхилені заяви позивача про переведення до Галицької митниці Держмитслужби на рівнозначну посаду, позаяк підстав для такої відмови судом не встановлено, а відповідачі ні в рішенні про звільнення з посади, ні при розгляді цієї справи не довели неможливості продовження позивачем державної служби у реорганізованому органі.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Галицька митниця Держмитслужби звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів
У липні 2021 року Галицька митниця Держмитслужби звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Галицька митниця Держмитслужби зазначила, що звільнення позивача відбулось відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», положеннями якої з 13 лютого 2020 року суттєво змінено правове регулювання процедури припинення державної служби внаслідок реорганізації державного органу.
Зазначає, що відповідно до положень статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин суб`єкт призначення або керівник державної служби має право, а не зобов`язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.
Тому, скаржник вважає, що судами неправильно застосовано статтю 87 Закону України «Про державну службу», оскільки вказаною нормою не надано «можливість» як зазначають суди попередніх інстанцій, а надано «право». Одночасно, це право є дискреційним. А тому вказує, що жодного порушення під час звільнення ОСОБА_1 допущено не було.
Скаржник покликається на неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій норми матеріального права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, а саме: частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження Львівська митниця ДФС отримала 26 серпня 2021 року, представник позивача - 11 жовтня 2021 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19 листопада 2019 року наказом Львівської митниці ДФС №785-о позивач був призначений на посаду заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» за №858 від 2 жовтня 2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком №1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком №2. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Відповідно до Переліку територіальних органів Державної митної служби, що утворюються додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України за №858 від 2 жовтня 2019 року утворено Галицьку митницю Держмитслужби.
Згідно з Переліком територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізовуються додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України за №858 від 2 жовтня 2019 року Івано-Франківську митницю ДФС, Львівську митницю ДФС, Тернопільську митницю ДФС приєднано до Галицької митниці Держмитслужби.
На виконання вищевказаної постанови видано наказ ДФС №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС».
Згідно із пунктом 4 наказу ДФС №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» встановлено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» і наказу ДФС №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» 28 листопада 2019 року розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.
24 квітня 2020 року винесено наказ ДФС №14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС», яким продовжено строк проведення реорганізації митниць, зокрема і Львівської митниці ДФС, а саме слова «три місяці» замінені словами «шість місяців».
11 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою до Галицької митниці Держмитслужби про переведення на рівнозначну посаду.
8 січня 2020 року він отримав відповідь на вказану заяву, в якій зазначено, що ця заява буде врахована та розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці ДФС.
7 лютого 2020 року позивач повторно звернувся із заявою до Галицької митниці Держмитслужби про переведення на рівнозначну посаду.
28 лютого 2020 року позивача повідомлено, що його заява буде врахована та розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці ДФС та надано список вакантних посад.
11 березня 2020 року позивач ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення.