УХВАЛА
07 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 922/1978/16 (922/2045/21)
Провадження № 12-12гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М.,Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С.,Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 922/1978/16 (922/2045/21)
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія"
на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія"
2. ОСОБА_1
про визнання недійсним договору іпотеки
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія",
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Косиневського М. А. (далі - ТОВ "Актінія", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/1978/16 про банкрутство ТОВ "Актінія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" (далі - ТОВ "Рідна Мрія") та ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 07.06.2019, укладеного між ТОВ "Рідна Мрія" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1839.
Позовні вимоги мотивовані тим, що предметом іпотечного договору від 07.06.2019 є майно ТОВ "Актінія" (нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 541,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), незаконність набуття якого (а отже й подальша передача в іпотеку) ТОВ "Рідна Мрія" (Іпотекодавцем за іпотечним договором від 07.06.2019) встановлено судовим рішенням у справі № 922/327/20.
Позовна заява подана на підставі частини першої статті 203, статей 215, 216, 317, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 5 Закону України "Про іпотеку".
Постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2016 у справі № 922/1978/16 ТОВ "Актінія" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої ліквідатором було виявлено та включено до ліквідаційної маси для подальшої реалізації в процедурі банкрутства майно банкрута - цілісний майновий комплекс, що належить банкруту на праві власності, розташований по АДРЕСА_1 . Згідно з актом ліквідатора ТОВ "Актінія" від 28.10.2016 станом на 27.10.2016 директор товариства ОСОБА_2 звільнений з посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України. Актом ліквідатора ТОВ "Актінія" від 05.01.2017 було виявлено та включено до ліквідаційної маси для подальшої реалізації в процедурі банкрутства майно банкрута - цілісний майновий комплекс, що належить банкруту на праві власності, розташований по АДРЕСА_1 .
Після відкриття ліквідаційної процедури та звільнення керівника боржника ОСОБА_2 02.06.2017 складено акт приймання-передачі, за яким ТОВ "Актінія" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія Ко" (далі - ТОВ "Актінія Ко") прийняло як внесок до статутного капіталу нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1 . Від імені банкрута акт підписав та скріпив печаткою директор ТОВ "Актінія" - ОСОБА_2, а з боку ТОВ "Актінія Ко" - директор ОСОБА_3
21.05.2019 ТОВ "Актінія Ко" передало, а ОСОБА_3 прийняла як повернення внеску до статутного капіталу нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1, про що складений акт приймання-передачі на підставі рішення учасника ТОВ "Актінія Ко" про "зменшення розміру статутного капіталу на 250 000 грн та повернення учаснику нежитлової будівлі".
03.06.2019 за актом приймання-передачі ОСОБА_3 передала, а ТОВ "Рідна Мрія" отримало нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1 як внесок до статутного капіталу в розмірі 250 000 грн.
07.06.2019 ТОВ "Рідна Мрія" (іпотекодавець) на забезпечення виконання основного зобов`язання в розмірі 50 000 грн за договором позики від 07.06.2019 передало в іпотеку ОСОБА_1 (іпотекодержатель) нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1839, що, в тому числі, підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 у справі № 922/327/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020, позовні вимоги ТОВ "Актінія" до ТОВ "Рідна Мрія" задоволено - визнано недійсним правочин від 02.06.2017 щодо відчуження колишнім директором ТОВ "Актінія" нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Актінія" та ТОВ "Актінія Ко", та витребувано від ТОВ "Рідна Мрія" на користь позивача нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112).
Стисло про зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 позовні вимоги ТОВ "Актінія" задоволені в повному обсязі - визнано недійсним договір іпотеки, укладений 07.06.2019 між ТОВ "Рідна Мрія" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1839.
Рішення та постанова судових інстанцій обґрунтовані доведеністю матеріалами справи факту невідповідності спірного іпотечного договору нормам цивільного законодавства, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 у справі № 922/327/20 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020) було визнано недійсним правочин щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між ТОВ "Актінія" та ТОВ "Актінія Ко", оформлений актом приймання-передачі від 02.06.2017. Таким чином, суди дійшли висновку, що як наступні набувачі, так і кінцевий набувач - ТОВ "Рідна Мрія" права власності на означену нежитлову будівлю не набули, а відтак це майно не могло бути на законних підставах предметом іпотеки за спірним договором.
На думку судів, підставою для виникнення іпотечних обтяжень є договір, що у сукупності з положеннями про право власності з точки зору забезпечення легітимного співвідношення прав власника та іпотечних обтяжень (прав іпотекодержателя) передбачає укладення саме власником майна як іпотекодавцем договору іпотеки, як цього вимагає частина перша статті 5 Закону України "Про іпотеку", адже із положень статей 626, 629 та 636 ЦК України вбачається, що договір не може створювати обов`язки для третьої особи, яка не є його учасником (стороною).
Крім того, положення Закону України "Про іпотеку" не визначають укладений іпотечний договір іпотекодавцем нікчемним, оскільки такий договір як підстава для виникнення відповідних обтяжень щодо об`єкту нерухомості, на яку розповсюджується встановлена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину, є оспорюваним у розумінні статті 215 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції відхилив аргументи скаржника про недоведеність/передчасність тверджень щодо права позивача на позов, а також обраного способу судового захисту, адже існування зумовлених спірним договором іпотечних обтяжень майна позивача формують у останнього належний і достатній правовий інтерес оспорювати дійсність такого договору задля припинення відповідних обтяжень.
На думку апеляційного господарського суду, аргументи скаржника щодо "добросовісності" іпотекодержателя ОСОБА_1 жодною мірою не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду, адже відповідність спірного договору іпотеки приписам статті 203 ЦК України не перебуває в залежності від такої добросовісності. Правове значення добросовісності стаття 388 ЦК України пов`язує лише з питанням застосування віндикації, вимоги про що в межах цієї справи не розглядалися, а сам статус відповідача як іпотекодержателя за спірним договором не передбачає виникнення статусу володільця спірного майна, який би мав певне значення при розгляді питання про можливість віндикації.
Щодо вимог касаційної скарги, поданої відповідачем
ТОВ "Рідна мрія" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Рідна мрія" посилається на ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень з порушенням норм процесуального права, невірним застосуванням норм матеріального права, застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, в частині обрання позивачем ефективного та належного способу захисту прав, які останній вважає порушеними, відсутності прав у позивача для подання позову (відсутності порушеного права у позивача).
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо необхідності визнання недійсним договору іпотеки без надання оцінки основному зобов`язанню, не беручи до уваги його існування та чинність на момент прийняття рішення, а також проігнорувавши встановлення добросовісності/недобросовісності іпотекодержателя.
Підстави передачі справи до Великої Палати Верховного Суду
Ухвалою від 25.01.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження у справі.
Ухвалою від 02.06.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 922/1978/16 (922/2045/21) на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Мотивуючи ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність у цій справі проблематики, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо допустимості/недопустимості врахування добросовісності іпотекодержателя під час визнання недійсним договору іпотеки, укладеного кінцевим набувачем майна, за умови встановлення незаконності вибуття з власності такого майна, як то шляхом визнання недійсним правочину чи скасування судового рішення щодо набуття права власності на таке майно.
Аналіз правозастосування частини першої статті 203, статті 215, частини другої статті 583 ЦК України, частини першої статті 5 Закону України "Про іпотеку" з окресленої проблематики свідчить про існування протилежних підходів у судовій практиці Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Як підставу для відступу від протилежних висновків наведено:
1. Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17, в якій зазначено, що оскільки на момент укладення договору іпотеки іпотекодавець була власником переданого в іпотеку нежитлового приміщення, майно у неї було витребуване пізніше, обставин щодо недобросовісності іпотекодержателя суди у цій справі не встановили, тому відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки;
2. Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 № 509/1157/18 в якій зазначено, що враховуючи приписи пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, подальше скасування підстави набуття права власності іпотекодавця на нерухоме майно, що потім було передано в іпотеку (рішення суду або договору), саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення або договору) не може бути підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного судового рішення або договору.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, в силу частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені ухвалами та рішеннями господарського суду у вказаних вище справах мають преюдиційне значення та повторного доказування не потребують.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.