П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
Провадження № 11-84сап21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої Рогач Л. І.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 28 січня 2021 року № 148/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 28 жовтня 2020 року № 2963/3дп/15-20, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. 26 лютого 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 28 січня 2021 року № 148/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 жовтня 2020 року № 2963/3дп/15-20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3".
2. Скаржники зазначили, що оскаржуване рішення ВРП було прийнято необґрунтовано, упереджено, за відсутності складу дисциплінарного проступку, з порушенням установленої процедури та без урахування істотних обставин справи.
3. На думку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в їх діях під час розгляду справи № 469/1511/16-а(провадження № К/9901/22631/18) немає складу дисциплінарного проступку, оскільки зміни судового рішення не відбулось, а відбулось лише усунення технічної помилки з метою приведення тексту судового рішення у відповідність до рішення, яке ухвалив суд, що підтверджується такими обставинами, які ВРП не взяла до уваги:
- 21 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглядав справу № 469/1511/16-а в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та з урахуванням усталеної судової практики, сформованої Верховним Судом у спорах цієї ж категорії, зокрема в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 461/2128/17, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Очаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, якими було частково задоволено позовні вимоги. Зазначене підтверджується списками судових справ, що були призначені до розгляду на 21 листопада 2019 року, з відміченими результатами розгляду справ;
- фактично прийнята колегією суддів постанова у справі № 469/1511/16-а про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 03 квітня 2019 року у справах № 461/2128/17, № 127/23355/16-а, № 686/7686/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 766/14821/16-а, від 30 травня 2019 року у справі № 308/13559/16-а, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі № 727/4435/17. Про зазначену судову практику колегії суддів було відомо, оскільки, зокрема, постанова Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 308/13559/16-а була ухвалена цією ж колегією суддів;
- текст постанови від 21 листопада 2019 року у справі № 469/1511/16-а, який було підписано та направлено в Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - ЄДРСР), є наслідком технічної помилки, оскільки він суперечить рішенню, яке було фактично прийняте суддями за наслідками обговорення та голосування згідно з їх внутрішнім переконанням. Відтак зміни колегією суддів власного рішення не відбулось, оскільки відсутній факт зміни суддями їх внутрішнього переконання щодо вирішення спору. Натомість шляхом постановлення ухвали від 12 грудня 2019 року колегія суддів виправила технічну помилку в письмовому тексті постанови від 21 листопада 2019 року та привела її зміст у відповідність до того рішення, яке фактично було прийняте суддями за наслідками розгляду справи.
4. Скаржники також указали, що норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не містять порядку виправлення технічних помилок, тому це питання було вирішено за аналогією закону в порядку, передбаченому для виправлення описок відповідно до статті 253 цього Кодексу.
5. На переконання скаржників, висновки ВРП при обґрунтуванні вчинення суддями проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), порушення колегією суддів принципу правової визначеності (принципу остаточності судового рішення) з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є некоректними та помилковими. Так, ВРП не врахувала, що справа № 469/1511/16-а є справою адміністративної юрисдикції, у якій відповідачами є державні органи (пенсійного фонду і казначейської служби), тобто фактично держава. Проте ані держава, ані її органи не є суб`єктами, на яких поширюються гарантії, передбачені положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), конкретизовані у прецедентній практиці ЄСПЛ.
6. Скаржники також звернули увагу на те, що оскаржуване рішення ВРП містить посилання на вчинення суддями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 дисциплінарного проступку саме внаслідок фактів ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 469/1511/16-а. Проте в порушення частини десятої статті 49 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та пункту 12.31 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, дисциплінарний орган ВРП не приймав рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів щодо фактів ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 469/1511/16-а.
7. Щодо висновків ВРП про те, що суддями вчинено дії, які підривають авторитет правосуддя, скаржники зазначили, що в ситуації, яка склалася, у пошуку балансу між необхідністю суворо слідувати нормам процесуального права та необхідністю забезпечити захист прав людини, адміністративний суд першочергово повинен стати на захист прав людини, оскільки це є основним завданням адміністративного судочинства. Відтак суд прийняв справедливе рішення, яке відповідає судовій практиці, захищає права людини та не має негативних наслідків для сторін, які не звертались із дисциплінарними скаргами на дії суддів, а тому відсутні підстави для висновку, що судді вчинили дії, які порочать звання судді. До того ж ВРП безпідставно ототожнила порушення процесуальних норм під час прийняття судового рішення з поведінкою, що свідчить про недотримання норм етики і моралі. У порушення статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року ХІ черговим з`їздом суддів України (далі - Кодекс суддівської етики), ВРП не встановила і не могла встановити невідповідності дій колегії суддів меті зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Навпаки, ВРП установила факт відсутності негативних наслідків дій суддів для учасників справи № 469/1511/16-а.
8. Щодо тверджень ВРП про грубе порушення колегією суддів норм процесуального права без обґрунтування суперечності такого порушення меті зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, скаржники зауважили, що "грубе порушення закону" передбачене як самостійний склад дисциплінарного проступку, який визначений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, проте настання відповідальності за таке порушення можливе виключно за умови настання істотних негативних наслідків, яких, як установила ВРП, немає.
9. Також скаржники зазначили, що оскаржуване рішення ВРП підлягає скасуванню з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, оскільки суддя ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про засідання ВРП, яке відбулось 28 січня 2021 року, оскільки з 14 по 29 січня 2021 року перебував у відпустці за межами України, про що листом від 19 січня 2021 року було повідомлено ВРП.
10. Крім цього, скаржники стверджували, що 21 листопада 2019 року в день, коли була допущена технічна описка при виготовленні повного тексту судового рішення у справі № 496/1511/16-а, суддя ОСОБА_1 підписала електронним цифровим підписом 63 судових рішення (з них 20 рішень - як головуюча суддя), суддя ОСОБА_2 - 58 судових рішень (з них 41 рішення - як головуюча суддя), суддя ОСОБА_3 - 99 судових рішень (з них 13 рішень - як головуючий суддя). Таке навантаження є надмірним та вказує на інтенсивний характер роботи суддів на межі людських можливостей.
11. Зазначені доводи скаржників є, на їх думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Позиція ВРП
12. 18 червня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що її рішення від 28 січня 2021 року № 148/0/15-21 прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, на засіданні ВРП була присутня представниця судді ОСОБА_3 - адвокат Дерманська О. С. Також в оскаржуваному рішенні ВРП містяться посилання на підстави і мотиви, з яких суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності; рішення ВРП належно мотивовано щодо кваліфікації дисциплінарного порушення суддів.
13. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги.
Рух скарги
14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 березня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення ВРП від 28 січня 2021 року № 148/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 28 жовтня 2020 року № 2963/3дп/15-20.
15. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 26 квітня 2021 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 КАС України.
16. Скаржники, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду їх скарги, в судове засідання 09 червня 2022 року не з`явилися, подали заяви про розгляд скарги без їх участі; скаржники підтримали скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
17. Представниця ВРП просила відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з мотивів, наведених у відзиві.
Установлені судами фактичні обставини
18. Указом Президента України від 27 червня 1996 року № 484/96 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2001 року № 2521-ІІІ "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року № 413-ІV "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді Апеляційного суду міста Києва безстроково. Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1684-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України. Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 "Про призначення суддів Верховного Суду" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний адміністративний суд.
19. Указом Президента України від 16 березня 2005 року № 476/2005 "Про призначення суддів" ОСОБА_2 призначено на посаду судді Богунського районного суду міста Житомира. Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2512-VІ "Про обрання суддів" ОСОБА_2 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року № 3287-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_2 обрано на посаду судді Житомирського апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 "Про призначення суддів Верховного Суду" ОСОБА_2 призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний адміністративний суд.
20. Указом Президента України від 21 червня 2006 року № 560/2006 "Про призначення суддів" ОСОБА_3 призначено на посаду судді Трускавецького міського суду Львівської області. Постановою Верховної Ради України від 07 липня 2011 року № 3619-VІ "Про обрання суддів" ОСОБА_3 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 22 грудня 2011 року № 4243-VI "Про обрання суддів" ОСОБА_3 обрано на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 296/2018 "Про переведення суддів" ОСОБА_3 переведено на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України від 07 травня 2019 року № 195/2019 "Про призначення суддів Верховного Суду" ОСОБА_3 призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний адміністративний суд.
21. 28 грудня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_4 на дії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 під час розгляду справи № 469/1511/16-а.
22. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 28 грудня 2019 року скаргу зареєстровано за єдиним унікальним номером М-1166/42/7-19 та передано члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Івановій Л. Б. для проведення перевірки.
23. У поданій скарзі зазначено, що 12 грудня 2019 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про виправлення описки, якою кардинально змінила мотивувальну та резолютивну частини постанови цього ж суду від 21 листопада 2019 року, ухваленої у справі № 469/1511/16-а. На думку скаржника, така зміна судового рішення через застосування механізму "виправлення описки" вплинула на довіру до судової влади та її авторитет. ОСОБА_4 також зазначив, що дії вказаних суддів були предметом обговорення в соціальній мережі Facebook і викликали негативні коментарі користувачів щодо діяльності Верховного Суду та правосуддя загалом, стали негативним прикладом для судів нижчих інстанцій, які зобов`язані застосовувати практику касаційного суду.
24. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_4 стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 член Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 склала висновок з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо них.
25. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 05 лютого 2020 року № 303/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного СудуОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю в їхніх діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1 та пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
26. Також 04 лютого 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_6 на дії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 під час розгляду справи № 469/1511/16-а.
27. Протоколом передачі справи раніше визначеному члену ВРП від 04 лютого 2020 року зазначену скаргу зареєстровано за єдиним унікальним номером М-863/0/7-20 та передано члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Івановій Л. Б. для проведення перевірки.
28. У поданій скарзі зазначено, що 12 грудня 2019 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про виправлення описки, якою фактично змінила по суті постанову від 21 листопада 2019 року у справі № 469/1511/16-а без будь-яких на те правових підстав, чим грубо порушила норми процесуального права та суддівської етики.
29. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_6 на дії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 член Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 склала висновок від 05 лютого 2020 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цих суддів та об`єднати цю дисциплінарну скаргу з дисциплінарною справою стосовно зазначених суддів, відкритою за скаргою ОСОБА_4 .
30. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 19 лютого 2020 року № 513/3дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного СудуОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за скаргою ОСОБА_6 за наявністю в діях цих суддів ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1 та пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та об`єднала в одну дисциплінарну справу дві дисциплінарні скарги стосовно цих суддів, подані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
31. Рішенням від 28 жовтня 2020 року № 2963/3дп/15-20 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосувала до кожного із цих суддів дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
32. За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що у грудні 2016 року ОСОБА_7 звернулась до Березанського районного суду Миколаївської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області (далі - УПФ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
33. Позов ОСОБА_7 обґрунтовано тим, що УПФ при здійсненні нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді безпідставно не врахувало до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, період її роботи на посаді помічника прокурора, чим зменшило їй розмір щомісячного довічного грошового утримання.
34. Березанський районний суд Миколаївської області постановою від 13 лютого 2017 року у справі № 469/1511/16-а позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнив частково; визнав протиправними дії УПФ щодо встановлення ОСОБА_7 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, та відмови здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язав УПФ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_7 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 12 жовтня 2016 року у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та з урахуванням збільшеного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 01 грудня 2016 року здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше проведених виплат; у разі подальшої зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зобов`язав УПФ здійснювати перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; стягнув з держави на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
35. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2017 року замінив відповідача у справі - УПФ на його правонаступника - Очаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (далі - ОУПФ).
36. Постановою від 25 травня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_7 задовольнив частково; визнав протиправними дії ОУПФ щодо встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_7 у розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та відмови у проведенні перерахунку розміру довічного грошового утримання судді; зобов`язав ОУПФ здійснити ОСОБА_7 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 11 жовтня 2016 року № 7/1-1446/16 починаючи з 12 жовтня 2016 року з урахуванням проведених виплат; зобов`язав ОУПФ здійснити ОСОБА_7 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 02 грудня 2016 року № 7/1-1728/16 починаючи з 01 грудня 2016 року з урахуванням проведених виплат; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
37. 05 липня 2017 року ОУПФ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року.
38. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 липня 2017 року касаційну скаргу залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а ухвалою від 11 вересня 2017 року визнав поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОУПФ та витребував справу № 469/1511/16-а з Березанського районного суду Миколаївської області.
39. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), відповідно до якого, зокрема, КАС України викладено в новій редакції.
40. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
41. Як убачається з даних офіційного вебпорталу "Судова влада України" справа № 469/1511/16-а надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 14 лютого 2018 року.
42. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року визначено суддю-доповідача - ОСОБА_1 та склад колегії суддів ОСОБА_1 - головуюча суддя, судді ОСОБА_8, ОСОБА_2
43. Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2018 року прийняв касаційну скаргу до провадження.
44. У зв`язку із введенням судді Верховного Суду ОСОБА_8 до судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів (рішення зборів суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 14) на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника апарату Касаційного адміністративного суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 469/1511/16-а між суддями.
45. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2019 року визначено суддю-доповідача - ОСОБА_1 та склад колегії суддів ОСОБА_1 - головуюча суддя, судді ОСОБА_2, ОСОБА_3
46. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_1 від 20 листопада 2019 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 21 листопада 2019 року.
47. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 21 листопада 2019 року (суддя-доповідач - ОСОБА_1, судді ОСОБА_2, ОСОБА_3) здійснив заміну відповідача у справі - ОУПФ його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУПФ), касаційну скаргу ОУПФ задовольнив, постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовив повністю.
48. Як зазначено в постанові суду касаційної інстанції, відповідач правомірно не врахував до стажу роботи позивачки на посаді судді її роботу на посаді помічника прокурора, оскільки така робота не зараховується до стажу роботи на посаді судді згідно із законом, чинним на час виходу судді у відставку. При цьому суд касаційної інстанції вказав, що пункт 11 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), яким передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, та на який послався апеляційний суд, у спірних правовідносинах не застосовується, оскільки така редакція була чинною до 28 березня 2015 року. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Постанова зазначеного змісту була підписана суддями, внесена до ЄДРСР і надіслана сторонам.
49. 02 грудня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_7 про виправлення описки, у якій позивачка просила виправити описку в резолютивній частині постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року та залишити касаційну скаргу ОУПФ без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - без змін. При цьому ОСОБА_7 послалась на те, що під час ухвалення постанови від 21 листопада 2019 року колегія суддів відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів із цієї самої палати та у складі колегії суддів з іншої палати, оскільки в інших справах судом касаційної інстанції прийняті рішення про залишення касаційних скарг управлінь Пенсійного фонду України без задоволення, а рішення судів щодо задоволення позовів про зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді, періоду перебування на прокурорських посадах залишені без змін.
50. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 грудня 2019 року (суддя-доповідач - ОСОБА_1, судді ОСОБА_2, ОСОБА_3) виправив описки у прийнятій 21 листопада 2019 року цією колегією суддів постанові.
50.1. Суд замінив абзац п`ятий на сторінці 6, виклавши його в такій редакції:
"Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги".
50.2. Суд змінив два останніх абзаци на сторінці 7 та абзаци перший, другий на сторінці 8 мотивувальної частини, виклавши їх у такій редакції:
"Відповідач помилково не врахував до стажу роботи позивачки на посаді судді її роботу на посаді помічника прокурора.
Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" (Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя, за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим ч. 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах, зокрема, прокурорів за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, що відповідає правовій позиції в аналогічних правовідносинах, висловленій Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 квітня 2019 року у справі 461/2128/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 127/23355/16-а, від 03 квітня 2019 року у справі № 686/7686/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 766/14821/16-а, від 30 травня 2019 року у справі № 308/13559/16-а, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі № 727/4435/17".
50.3. Суд також замінив у резолютивній частині абзаци другий - п`ятий та виклав їх у такій редакції:
"Касаційну скаргу Очаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року залишити без змін".
51. В ухвалі про виправлення описки суд касаційної інстанції зазначив, що суд у мотивувальній частині постанови помилково резюмував про задоволення касаційної скарги. Суд прийняв до уваги, що лише шляхом винесення ухвали про виправлення описки в такий спосіб позивачка в цій справі зможе реалізувати своє право на ефективний судовий захист, яке передбачено, зокрема, статями 55, 124 Конституції України, статями 2, 5 КАС України та статтею 6 Конвенції.
52. Оцінюючи дії суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що, постановляючи ухвалу від 12 грудня 2019 року у справі № 469/1511/16-а про виправлення описки, колегія суддів суду касаційної інстанції фактично змінила зміст постанови Верховного Суду від 21 листопада 2019 року на протилежний.
53. За висновком дисциплінарного органу, судді ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не забезпечили виконання покладених на Верховний Суд завдань щодо єдності судової практики, оскільки зазначені судді, складаючи та підписуючи постанову від 21 листопада 2019 року у справі № 469/1511/16-а, не проконтролювали належним чином її змісту, не перевірили викладені в постанові мотиви і висновки, у спосіб, який явно суперечить процесуальному закону та усталеній судовій практиці, ухвалою від 12 грудня 2019 року про виправлення описки всупереч вимогам КАС України змінили власне судове рішення, яке набрало законної сили.
54. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що дії колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при постановленні ухвали про виправлення описки з виходом за межі компетенції суду щодо можливості зміни у спосіб виправлення описки мотивувальної та резолютивної частин судового рішення порушують стандарти поведінки судді в ході розгляду справи, зокрема вимоги статей 250, 355 КАС України, приписи яких визначають порядок ухвалення судового рішення та вказують на неможливість скасування або зміни судового рішення судом, який його ухвалив, остаточність судових рішень суду касаційної інстанції, а також статті 253 цього Кодексу, яка регламентує порядок виправлення технічних описок, допущених у судовому рішенні.
55. Третя Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що зміна мотивувальної і резолютивної частин судового рішення призвела до кардинальної зміни змісту цього рішення і така зміна не є виправленням недоліку судового рішення (дефекту судового акта), а дії суддів у цьому випадку суперечать самій процедурі здійснення правосуддя, чим підривають довіру суспільства до судової влади.
56. Дисциплінарний орган вважав, що судді ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, обіймаючи посади суддів Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України, повинні усвідомлювати важливість висновків щодо однакового застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, обов`язковість врахування в подальшому таких висновків іншими судами при застосуванні законодавства у вирішенні справ. Постановляючи ухвалу від 12 грудня 2019 року про виправлення описки, якою всупереч вимогам КАС України фактично повністю змінено постанову суду від 21 листопада 2019 року, судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 повинні були розуміти, що їхні дії суперечать стандартам суддівської поведінки, які визначають необхідність дотримання суддею норм процесуального права при прийнятті рішення та судового розсуду при оцінці можливостей його зміни (пункт 1 частини другої статті 38 Закону № 1402-VІІІ).
57. Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що такі дії суддів Верховного Суду - найвищого суду у системі судоустрою України, основним завданням якої є забезпечення сталості та єдності судової практики в порядку та спосіб, що визначені процесуальним законом, підривають принцип правової визначеності та послаблюють суспільну довіру як до Верховного Суду, так і до судової влади в цілому.
58. З урахуванням установлених під час дисциплінарного провадження обставин Третя Дисциплінарна палата кваліфікувала дії суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
59. При цьому дисциплінарний орган не знайшов підстав для кваліфікації дій суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, з огляду на відсутність негативних наслідків дій суддів для учасників справи № 469/1511/16-а.
60. 09 листопада 2020 року до ВРП засобами поштового зв`язку надійшли скарги адвоката Волкової Л. М., яка діє в інтересах судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2, адвоката Дерманської О. С., яка діє в інтересах судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3, судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2020 року № 2963/3дп/15-20.
61. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП та протоколів передачі справи раніше визначеному члену ВРП від 09 листопада 2020 року доповідачем за цими скаргами визначено члена ВРП ОСОБА_9 .
62. За результатами перевірки відомостей, наведених у скаргах, член ВРП ОСОБА_9 дійшов висновку про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП.
63. Розглянувши скарги, ВРП прийняла рішення від 28 січня 2021 року № 148/0/15-21 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 жовтня 2020 року № 2963/3дп/15-20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3".
64. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП дійшла висновку про порушення колегією суддів вимог статей 250, 253, 355 КАС України. Крім того, дії колегії суддів під час постановлення ухвали від 12 грудня 2019 року не відповідали допустимій межі дискреції і принципу верховенства права та свідчать про порушення обов`язку дотримуватись вимог щодо здійснення правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, з дотриманням засад і правил судочинства.
65. Разом із цим ВРП виключила встановлену Третьою Дисциплінарною палатою ВРП у діях скаржниківтаку кваліфікуючу ознаку дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, як допущення суддею поведінки, що порочить звання судді. Відтак кваліфікація дій суддів стала такою: допущення суддями поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржників
66. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
67. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.