Постанова
іменем України
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 285/545/21
провадження № 51-1049 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Сеник В.Г.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1 ,
захисника в режимі відеоконференції Бенцарука Р.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бенцарука Р.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021065090000024 від 13 січня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України із застосуванням положень статей 71, 72 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, за наступних обставин.
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
28 вересня 2020 року вказаний вирок набрав законної сили, а 30 вересня 2020 року був направлений для виконання до Новоград-Волинського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області.
01 жовтня 2020 року, після отримання вироку суду, уповноваженою особою Новоград-Волинського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області на ОСОБА_1 було заведено особову справу.
Разом з тим згідно довідки, виданої Новоград-Волинським міськрайонним відділом філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області ОСОБА_1 станом на 26 січня 2021 року не відбув частину покарання, призначеного йому вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 серпня 2020 року, у кількості 76 годин громадських робіт.
Таким чином ОСОБА_1 , будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт та належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування цього покарання, який повинен був дотримуватися встановлених законом умов та порядку відбування покарання у виді громадських робіт, діючи з прямим умислом, не маючи поважних причин, які б позбавляли його можливості прибути до органу пробації для виконання вказаного покарання, не прибув для відбування покарання 27 жовтня 2020 року, 30 жовтня 2020 року, 04 листопада 2020 року, 05 листопада 2020 року, 06 листопада 2020 року, 07 листопада 2020 року, 09 листопада 2020 року, 10 листопада 2020 року, 12 листопада 2020 року, 13 листопада 2020 року, 16 листопада 2020 року, 18 листопада 2020 року, 19 листопада 2020 року, 20 листопада 2020 року, 23 листопада 2020 року, 24 листопада 2020 року, 25 листопада 2020 року, 26 листопада 2020 року, 27 листопада 2020 року, 30 листопада 2020 року, чим ухилився від відбування призначеного покарання у виді громадських робіт.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Бенцарук Р.А., посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи, захисник зазначає, що суди попередніх інстанцій, призначаючи ОСОБА_1 покарання, повною мірою не врахували того, що останній вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та повною мірою усвідомив протиправність своїх дій. При цьому, на переконання захисника, вищенаведені обставини свідчать про можливість призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.
Крім того, захисник стверджує, що під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 не до кінця усвідомлював значення роз`ясненого йому порядку розгляду кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, що в свою чергу порушило його право на доступ до правосуддя, оскільки обвинувачений не міг повною мірою довести до суду власну позицію та відомі йому обставини відбування покарання за попередніми вироками.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Бенцарук Р.А. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор Сеник В.Г. заперечувала щодо задоволення поданої касаційної скарги, просила рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.