ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022року
м. Київ
справа № 750/10943/18
провадження № 51-5830 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Завгороднього М. М.,
виправданого ОСОБА_1 ,
представника потерпілого Бабинця С. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270010000116, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексєєво Єлинського району Смоленської області Російської Федерації, раніше не судимого,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, раніше не судимого,проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України за недоведеністю в їх діях складу злочинів.
Цивільний позов прокурора в інтересах КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» про відшкодування 459 508, 54 грн майнової шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 займаючи посаду директора ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС», будучи службовою особою юридичної особи приватного права, який наділений організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими повноваженнями, уклав з КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області в особі головного лікаря ОСОБА_3 договір підряду № 295 та додаткові угоди до нього № 1 від 22.08.2017 року, № 2 від 04.09.2017 року, згідно з якими ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» зобов`язується на замовлення КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» виконати та здати в установлені договором строки закінчені роботи по будівництву об`єкта «Реконструкція системи теплозабезпечення Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по вул. Шевченка, 114 в м. Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів».
У грудні 2017 року директор ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на привласнення бюджетних коштів на свою користь, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , який згідно з наказом № 90 від 25.07.2017 року Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації був закріплений для здійснення технічного нагляду, будучи службовою особою, виконуючи адміністративно-господарські обов`язки, що охоплюють повноваження з управління та розпорядження державним майном, яке полягає в установленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, контролю за здійсненням операцій тощо, в ході виконання робіт з технічного нагляду, під час огляду та оцінки обсягів, якості фактично виконаних ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» будівельних робіт по об`єкту «Реконструкція системи теплозабезпечення Комунального лікувально -профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по вул. Шевченка, 114 в м. Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів», їх відповідності проектно-кошторисній документації та акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, під час виконання робіт на об`єкті, підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ-2в № 2\1 від 22.12.2017 на суму 1 244 365, 2 грн та довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2017 року форми КБ-3 від 22.12.2017 року на суму 1 244 365, 2 грн, в підтвердження виконаних в грудні 2017 року обсягів робіт ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» за договором підряду № 295 від 22.08.2017 року, а ОСОБА_2 підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ-2в № 2\1 від 22.12.2017 року на суму 1244 365, 2 грн, в підтвердження виконаних в грудні 2017 року обсягів робіт ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» за договором підряду № 295 від 22.08.2017 року, достовірно знаючи про невідповідність обсягів фактично виконаних та зазначених в акті робіт, що підтверджується висновком судової будівельно - технічної експертизи № 2 від 05.04.2018 року на загальну суму 459 508, 54 грн, які незаконно привласнили.
Таким чином, директор ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем, привласнили кошти виділені на будівництво об`єкта «Реконструкція системи теплозабезпечення Комунального лікувально профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по
вул. Шевченка, 114 в м. Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів» на загальну суму 459 508, 54 грн, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, внаслідок чого державі в особі КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області було завдано збитки у великих розмірах, тобто органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи службовими особами, у невстановлений досудовим слідством час, у грудні 2017 року, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно внесли до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ-2в № 2\1 від 22.12.2017 року (на будівельні роботи на суму 1 244 365, 2 грн), а ОСОБА_1 ще й до довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2017 року форми КБ-3 від 22.12.2017 року (на суму 1 244 365, 2 грн), що є офіційними документами, завідомо неправдиві відомості про те, що будівельні роботи на суму 1 244 365, 2 грн виконані в повному обсязі, який підписали, завірили печаткою, достовірно знаючи про невідповідність обсягів та вартості виконаних будівельних робіт фактично виконаним роботам та їх завищення на суму 459 508, 54 грн.
В подальшому, ОСОБА_4 надав вказані офіційні документи замовнику КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівського району Чернігівської області, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, б.114, м. Чернігів, чим здійснив видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються за ч. 1 ст. 366 КК України, у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а ОСОБА_1 також у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував закон, який належить застосувати, а саме ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
Вказує, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення, не дав належної оцінки всім доводам та не врахував їх при ухваленні рішення, а саме не враховано показання виправданих, експерта ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також безпідставно взяв до уваги висновок експертів від 26.04.2019 року, який ґрунтується на документах, які отримані в порушення вимог ч. 3 ст. 93 КПК України, та не були відкриті стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України, а також те, що цей висновок був складений станом на день проведення дослідження, однак акт виконаних робіт був підписаний 22.12.2017 року. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що місцевим судом не досліджувалися матеріали на підставі яких було зроблено висновок експертів від 26.04.2019 року.
Вважає, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку наявним у кримінальному провадженні доказам, не врахував наявності достатніх доказів для ухвалення обвинувального вироку та відповідно неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, чим порушив вимоги статей 412, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Загородній М. М., виправданий ОСОБА_1 та представник потерпілого Бабинець С. П. заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судових засіданнях доказів, висновок суду про визнання невинуватими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, колегія суддів вважає правильним.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. При цьому суд, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У справі «Барбера, Мессегеі Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
Під час судового розгляду у встановленому законом порядку суд дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз цих доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення письмові докази, у тому числі висновок експерта № 2 від 05.04.2018 року, а також показання виправданих, експертів ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , свідків, зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та представника потерпілого Руденка Д. М. у судовому засіданні, ні самі по собі, ні у своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поза розумним сумнівом впривласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірахта у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а ОСОБА_1 також у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання було вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В судових рішенняхсудами першої і апеляційної інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення не доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона обвинувачення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.