ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 611/451/19
провадження № 51-5671км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Татьянка А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Татьянка А. М. на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 28 вересня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220200000011, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сарова Геранбойського району Республіки Азербайджан, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2019 року у виді арешту на строк 3 місяці, більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; цивільного позову.
За вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділено в окреме провадження (далі - невстановлена особа), вирішили умисно, з корисного мотиву і з метою збагачення за рахунок чужого майна, заволодіти грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом обману.
Так, 08 січня 2019 року приблизно о 11:00 ОСОБА_1 із цією метою прибув до м. Барвінкового Харківської області та виконував указівки невстановленої особи, який з мобільного номера НОМЕР_1 зателефонував на стаціонарний (домашній) телефон ОСОБА_2 , представився їй поліцейським і повідомив неправдиву інформацію про те, що нібито її син перебуває в поліції у зв`язку з вчиненням дорожньо-транспортної події та йому терміново потрібні гроші на лікування потерпілої і звільнення від кримінальної відповідальності.
Невстановлена особа взяла номер мобільного телефону ОСОБА_2 і подальший зв`язок з нею підтримував з мобільного телефону з № НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , будучи обманутою невстановленою особою, погодилась передати йому грошові кошти в сумі 9000 дол. США.
Після дзвінка о 14:00 невстановленої особи до ОСОБА_1 він прибув додому до ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 та отримав від неї особисто гроші в сумі 9000 дол. США, що за офіційним курсом валют Національного банку України станом на 08 січня 2019 року становило 249 384,6 грн і є великим розміром, та таким чином заволоділи ними.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 30 вересня 2021 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник Татьянко А. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 28 вересня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Аналізуючи докази і викладаючи власну версію подій, адвокат Татьянко А. М. стверджує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК, стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом.
Як зазначає скаржник, не доведено вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб та його прямого умислу на заволодіння майном потерпілої шляхом обману.
Cторона захисту вважає недопустимими доказами протоколи пред`явлення для впізнання, оскільки на досудовому розслідуванні потерпілій ОСОБА_2 та свідку ОСОБА_3 були надані для огляду фотографії його підзахисного ОСОБА_1 , після чого було проведено впізнання за фотознімками останнього.
Обґрунтовує свої доводи також і тим, щопосилання в судовому рішенні на копії окремих документів з матеріалів, що стосуються кримінального провадження, яке проводилось Літинським ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, де фабула подібного змісту і ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, є неспроможним.До того ж адвокат Татьянко А. М. зазначає, що 30 січня 2019 року під час затримання його підзахисного були вилучені мобільні телефони, однак суд не взяв до уваги того, що вони жодним чином не стосуються події 08 січня 2019 року та не підтверджують вини ОСОБА_1 .
Захисник Татьянко А. М. у доповненнях до касаційної скарги також наголошує про постановлення Харківським апеляційним судом ухвали від 30 вересня 2021 року незаконним складом суду, оскільки суддя Яковлева В. С. вже ухвалювала судові рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .
Крім того, захисник зазначає про те, що апеляційний суд належним чином не розглянув апеляційної скарги його та обвинуваченого, не дослідив повторно обставин, які суд першої інстанції дослідив не повністю та з порушеннями, безпідставно не задовольнив вимог щодо скасування вироку, посилаючись при цьому на дані потерпілою ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_3 показання, які не були досліджені в судовому засіданні, а питання про розгляд без участі потерпілої навіть не обговорювалося.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Татьянко А. М., надавши пояснення, підтримали касаційну скаргу захисника.
Прокурор Вараниця В. М. заперечив проти задоволення касаційної скарги, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просив їх залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі та доповненнях, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі і допоповненнях, чи додержано судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, в тому числі положення стосовно оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності для висновків суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції виконав зазначені вимоги закону, провівши розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності.
Вирок районного суду є законним, обґрунтованим та узгоджується з положеннями статей 370, 374 КПК.
Судовий розгляд у цьому провадженні відбувався з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства, і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання судами загальної справедливості судового розгляду.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 та з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Так, обвинувачений своєї винуватості в інкримінованому йому діянні не визнав та висунув на свій захист версію, яку суд перевірив і переконливо спростував у вироку, пославшись на зібрані у справі докази.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні давала показання про те, що обвинуваченого вперше побачила 08 січня 2019 року. Того дня їй зателефонували на домашній телефон, від імені сина сказали: «Мама, я в поліції, я збив людину». Потім невстановлена особа телефоном назвався слідчим та повідомив, що її син збив дівчину, щоб вирішити справу і не порушувати кримінального провадження, необхідно оплатити операцію дитини (9000 дол. США), на що вона погодилась. За його вказівкою під диктовку написала розписку про те, що вказану суму передає на лікування дитини. Він повідомив, що за грошима приїде поліцейський, а також взяв її номер мобільного телефону, по якому і відбувалося подальше спілкування.
Невдовзі почула, як відчинилася хвіртка і у двері постукав ОСОБА_1 .
Також зауважила, що весь час невстановлена особа перебувала на зв`язку безперервно. ОСОБА_1 передав їй свій мобільний телефон, з якого невідомий, що їй телефонував і з яким перебувала на зв`язку, підтвердив необхідність передачі грошей саме ОСОБА_1 , що вона й зробила, а також бачила, як від будинку від`їхало таксі.
Крім того, свідок ОСОБА_3 , який працює таксистом, у судовому засіданні повідомив, що 08 січня 2019 року приблизно о 12:00 підвозив ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 , який після виходу з машини розмовляв по телефону. Через деякий час він зайшов у двір, де проживають ОСОБА_2 , та повернувся приблизно хвилин за 20, замовивши поїздку в м. Слов`янськ, дорога куди зайняла 50 хвилин. ОСОБА_1 впізнає упевнено та показання надає добровільно.
Суд також безпосередньо дослідив, перевірив на предмет допустимості та у вироку обґрунтовано послався на дані, що містяться в протоколі пред`явлення для впізнання від 03 березня 2019 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 упізнав на фото за № 2 (відповідно до довідки до протоколу на фотознімку за № 2 зображено ОСОБА_1 ) особу, яку 08 січня 2019 року привозив до дому ОСОБА_2 , а звідти в м. Слов`янськ, а також у протоколі пред`явлення для впізнання від 05 березня 2019 року, згідно з яким потерпіла ОСОБА_2 за фотознімками серед інших впізнала раніше не знайомого ОСОБА_1 , як того, якому 08 січня 2019 року передала гроші в сумі 9000 дол. США.