ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня2022 року
м. Київ
справа № 466/7138/17
провадження № 51-2812 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Мороза С.В.,
захисника Гурського В.С. (у режимі відеоконференції),
потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
цивільного позивача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Малерик Т.Я. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12016140090000305, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Гурського В.С. на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_3 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2020 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права займатись лікарською діяльністю на строк три роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 300 000 грн, на користь ОСОБА_2 - 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також з Комунального некомерційного підприємства «Третя міська клінічна лікарня м. Львова» на користь ОСОБА_4 - 30 000 грн, на користь ОСОБА_2 - 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 , будучи лікарем-акушером-гінекологом, несучи персональну відповідальність як лікуючий лікар за проведення обстеження, лікування та ведення пологів у вагітної ОСОБА_4 , яка 20 листопада 2015 року близько00:15 поступила в акушерське відділенняКомунальної 3-ої міської клінічної лікарні м. Львова, що на вул. Раппопорта, 8, недбало та несумлінно відносячись до своїх професійних обов`язків, порушуючи вимоги наказів МОЗ України, локальних протоколів,зазначених у вироку, а також ст. 6, 58, п."а" ч.1 ст.78 «Основи законодавства України про охорону здоров`я», за наявності усіх умов та можливостей для проведення спостереження за вагітною та плодом, володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем та не використавши ці знання та навички при наданні медичної допомоги останній, не провів кардіомоніторингового спостереження за серцевою діяльністю плода, із запізненням встановив діагноз - дистрес плода в пологах, а також не провів електронного фетального моніторингу впродовж першого періоду пологів, вчасно не оцінив зміну стану плода й відповідно не прийняв вчасного рішення про зміну тактики ведення пологів, та завершив о 9:20 пологи у породіллі шляхом проведення епізіотомії та прийняв зрілого (доношеного) хлопчика. За терміновими показами зі встановленим діагнозом об 11:20 цього ж дня хлопчик був госпіталізований для подальшого лікування у відділення реанімації та анестезіології новонароджених Міської дитячої клінічної лікарні, що на вул. П. Орлика, 4 у м. Львові, де, пробувши вісім днів і отримавши комплексне лікування, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22:25 помер.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року між порушенням, допущеним лікарем-акушером-гінекологом ОСОБА_3 під час проведення пологів у ОСОБА_4 , і смертю її новонародженої дитини є прямий причинний зв`язок.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без змін і постановлено звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Гурський В.С. просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що на його переконання:
- у порушення вимог статей 91, 94, 370, 374 КПК суд першої інстанції обмежився перерахуванням у вироку доказів без проведення їх аналізу, наведення мотивів та їх взаємозв`язку, не зазначив підстав неврахування важливих письмових доказів та показань свідків, надавши повну перевагу іншим доказам, зокрема висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28, показанням експертів;
- у зв`язку з протиріччями і розбіжностями у показаннях свідків та експерта, неповнотою висновку експертів № 23, 28, стороною захисту в суді заявлялось клопотання про повторний допит свідків, експерта, проведення додаткової судово-медичної експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено, а допит експертів не усунув розбіжностей висновку з іншими доказами, у зв`язку з чим, на його думку, допущено порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК (неповнота судового розгляду);
- всупереч вимог пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 411 КПК (невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки - показання спеціаліста ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , висновок КЕК Департаменту охорони здоров`я ЛОДА, довідку за наслідками службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_8 , протокол розтину трупа, дослідження плаценти, що мають суттєві протиріччя із висновком експерта № 23, 28 та спростовують винуватість ОСОБА_3 , а їх дослідження та аналіз були би підставою для інших висновків суду;
- суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції в порушення вимог статей 370, 404, 409, 419 КПК зазначених порушень не усунув, чим допустив аналогічні помилки, поверхнево розглянув доводи апеляційної скарги сторони захисту, не перевірив і не спростував їх, та формально зазначив про правильне встановлення судом першої інстанції доведеності винуватості обвинуваченого з посиланням на докази, зазначені у вироку і досліджені письмові медичні й інші документи без будь-якого їх аналізу;
- всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК суд апеляційної інстанції не перевірив обґрунтованості заявленого відводу головуючому судді в першій інстанції, не надав оцінки в цій частині;
- апеляційний суд у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК без зазначення мотивів відмовив стороні захисту в допиті свідка ОСОБА_9 , акушерки під час пологів ОСОБА_4 та родички потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , свідчення якої могли б спростувати враховані судом докази.
Позиції учасників судового провадження
Від потерпілої ОСОБА_4 та її представника Малерик Т.І. надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вони зазначають про необґрунтованість заявлених захисником касаційних вимог.
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, а прокурор, потерпіла і цивільний позивач та її представник заперечували щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, законом не передбачена можливість скасування в суді касаційної інстанції судових рішень через неповноту судового розгляду та невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження.
За таких обставин у касаційному порядку не перевіряються доводи касаційної скарги захисника про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, про неповноту судового розгляду, а також про оцінку окремих доказів.
З урахуванням наведеного не є предметом перегляду Суду доводи касаційної скарги про те, що:
- на його думку, всупереч вимогам пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 411 КПК (невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження) суд не взяв до уваги показання спеціаліста ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , висновок КЕК Департаменту охорони здоров`я ЛОДА, довідку за наслідками службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_8 , протокол розтину трупа, дослідження плаценти, що, на його переконання, мають суттєві протиріччя із висновком комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 та спростовують винуватість ОСОБА_3 , а їх дослідження та аналіз були би підставою для інших висновків суду;
- у зв`язку з протиріччями і розбіжностями у показаннях свідків та експерта, неповнотою висновку судово-медичної експертизи № 23, 28, стороною захисту в суді заявлялось клопотання про повторний допит свідків, експерта, проведення додаткової судово-медичної експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено, а допит експертів не усунув розбіжностей висновку судово-медичної експертизи з іншими доказами, у зв`язку з чим, на його думку, допущено порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК (неповнота судового розгляду).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції, а саме на показаннях:
- потерпілої ОСОБА_4 про те, що вона дізналась про вагітність на четвертому тижні, коли була на УЗД, це була її перша вагітність. Вона стала на облік у жіночій консультації № 1 міської клінічної лікарні ім.Князя Лева та перебувала на обліку у лікаря ОСОБА_10 . Упродовж вагітності приходила у визначені лікарем дати, здавала всі необхідні аналізи. Будучи вагітною хворіла ГРВІ, однак ніяких ускладнень не було. Народжувати вона мала 15 листопада 2015 року, планувала пологи в пологовому відділенні на вул. Раппопорта у лікаря ОСОБА_11 . Однак, оскільки цей лікар перебував на курсах до 20.11.2015, домовилась із лікарем-акушером-гінекологом ОСОБА_3 , який мав приймати у неї пологи. 19 листопада 2015 року вона відчула початок перейм та зателефонувала ОСОБА_3 , який сказав їй їхати до пологового будинку. При поступленні у пологовий будинок ОСОБА_3 оглянув її та сказав: «Що вона народить дитину приблизно за 4-5 годин». У родзалі, крім неї та чоловіка ОСОБА_2 , ще була акушерка, яка за її станом майже не слідкувала. Лікар ОСОБА_3 приходив дуже рідко та казав, що не може зрозуміти, чому вона не народжує. Також ОСОБА_3 дав їй половину невідомої таблетки та сказав покласти її під язик; крім того, їй поставили крапельницю і акушерка зробила укол. Приблизно о 6 ранку 20 листопада 2015 року в родзал зайшли ОСОБА_3 та інші лікарі, які почали тиснути їй на живіт, намагаючись випхати таким чином дитину, однак нічого не виходило. Тоді ОСОБА_3 зробив їй надріз, щоб вийняти дитину. Приблизно о 9 годину ранку народилась дитина, яку відразу ж поклали їй на груди, але зразу забрали, плачу дитини вона не чула. Після цього в родзалі почався інтенсивний рух, дитині почали робити масаж серця, під`єднали до апарату штучної вентиляції легень. Згодом дитину перевели у дитячу лікарню на вул. П. Орлика, де дитина померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- цивільного позивача ОСОБА_2 - чоловіка ОСОБА_4 про те, що 20 листопада 2015 року він був присутній під час пологів. Повідомив, що після того як його дружину в родзалі оглянув лікар ОСОБА_3 , останній одразу пробив їй води, сказав акушерці поміряти тиск, температуру та здати аналізи. Приблизно через дві години лікар прийшов до дружини та сказав, щоб їй поставили крапельницю та апарат для відстеження серцебиття дитини та сказав жінці більше ходити. Наступного разу лікар ОСОБА_3 прийшов до дружини приблизно о 8 год ранку. Протягом ночі, як повідомив ОСОБА_2 , йому неодноразово доводилось будити акушерку, щоб подивилася на крапельницю, бо до його дружини, крім нього, ніхто не підходив. Зранку, коли ОСОБА_3 оглядав його дружину, повідомляв: «Що не розуміє чому вона не може народити». Приблизно о 9 годині ОСОБА_3 та ще один лікар давили на живіт дружини. Коли народився син, він не заплакав, тоді зібралось багато лікарів та почали надавати дитині допомогу. Згодом дитину перевели в лікарню, що знаходиться по вул. П.Орлика у м. Львові.
Також ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_3 пропонував йому гроші, щоб він забрав заяву, та сказав, що вони все одно нічого не докажуть. ОСОБА_2 вважає, що лікар не надав належної допомоги під час пологів, яку мав би надати, бо дитина померла, крім того, як дізнався пізніше, видавлювання дитини є забороненим методом;
- свідка ОСОБА_10 - лікаря-акушера жіночої консультації № 1 міської клінічної лікарні ім. Князя Лева, на обліку у якої перебувала вагітна ОСОБА_4 , про те, що впродовж вагітності жінка своєчасно проходила усі необхідні обстеження, огляди, лабораторні дослідження. У липні 2015 року вагітна зверталася зі скаргами на нежить, однак у неї це не був грип, їй було призначено лікування без антибіотиків. Щодо анемії у вагітної, то нею було скориговане харчування останньої. Стосовно внутріутробного інфікування, на час вагітності ОСОБА_4 , заперечує, оскільки воно би мало відобразитись і на дитині, тоді б дитина не набрала б ваги 4 кг (діагноз - крупний плід), і були б запальні зміни в плаценті;
- свідка ОСОБА_12 - матері ОСОБА_13 про те, що у телефонному режимі їй повідомив зять 20.11.2015 о 01:30, що ОСОБА_14 в роддомі, пологи проходять добре. Зі слів ОСОБА_15 їй відомо, що о 01:30 поставили дочці крапельницю, а самі медпрацівники пішли спати. При пологах в лікарні її не було. Дочка, будучи вагітною, один раз була на лікарняному з «насмарком», в лікарні на збереженні не лежала. Дитинка народилась крупна. Лікарі на вул. П.Орлика у м. Львові повідомили, що «дитинка захлеснулась водою»;
- свідка ОСОБА_7 , допитаної в судовому засіданні, про те, що вона приймала участь у консілярному огляді ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 20.11.2015 та постановили пологи вести консервативно, повідомила, що слухала серцебиття дитини, яке було задовільне. Про стан породіллі їм доповідав лікуючий лікар, а саме ОСОБА_3 . За перебігом пологів ОСОБА_4 вони не спостерігали та при народженні дитини участь не приймала;
- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції також дійшов висновку про неналежне виконання засудженим своїх професійних обов`язків дослідивши письмові докази, надані стороною обвинувачення, зокрема: витяг із наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду лікаря акушер-гінеколога; ксерокопію, виданого йому диплому про освіту за спеціальністю «Лікувальна справа»; посадову інструкцію лікаря акушер-гінеколога акушерського відділення, відповідно до пп.2.2, 2.3, 2.4 якої, лікар-акушер-гінеколог зобов`язаний здійснювати спостереження за вагітними, сприяти ранньому виявленню ускладнень вагітності та пологів, надавати кваліфіковану медичну допомогу під час пологів; характеристику; копію трудової книжки; копію посвідчення про присвоєння кваліфікаційної категорії; положення про акушерське відділення комунальної 3-ї МКЛ; копії локальних протоколів комунальної 3-ї МКЛ під заголовками «Нормальне ведення пологів», «Прееклампсія», «Реанімація новонароджених».
При постановленні вироку судом першої інстанції також було врахованомедичні документи, які на підставі ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів були вилучені з пологового відділення 3-ї КМКЛ м. Львова, Львівської міської дитячої клінічної лікарні, жіночої консультації № 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева, патологоанатомічного відділення Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації і згідно з протоколом огляду документів від 28 грудня 2018 року були запаковані в конверт, скріплені печаткою Львівської місцевої прокуратури № 2, з метою подальшого скерування експертам для проведення комісійної судово-медичної експертизи, призначеної постановою від 28 грудня 2016 року.
Судом першої інстанції також було враховано висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року, у якому, серед іншого, зазначено, що:
- аналіз клінічної ситуації, яка виникла при проведенні пологів ОСОБА_4 у пологовому відділенні 3-ї МКЛ, свідчить про невідповідність записів, зроблених лікарем ОСОБА_3 і результатів пологів. А саме: тривалість гіпоксії (дистресу) плода, зазначена в історії пологів №4273 ОСОБА_4 , - 1 хвилина до народження (о 09:19 констатація дистресу при народженні дитини о 09:20) не можуть відповідати реальним подіям. Цьому суперечать оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар (1 бал - на першій хвилині і 3 бали у подальшому - до 20 хвилин) і дані патологоанатомічного дослідження трупа дитини, яка померла на 8 добу життя (меконій, луски лануґо в просвіті альвеол), плаценти (імбібіція мас меконію в хоріальній пластинці). Наведені дані свідчать про несвоєчасну, запізнілу діагностику кисневого голодування плода в пологах лікарем ОСОБА_3 , який оглядав породіллю о 08:30 і постановив «пологи вести консервативно» (п. 12-13);
- у пологовому будинку лікарем акушер-гінекологом пологового відділення комунальної 3-ї МКЛ ОСОБА_3 не було вжито заходів для скорішого розродження ОСОБА_4 , а саме: при тривалості періоду вигнання 50 хв., наявності умов для проведення операції накладання вихідних акушерських щипців на голову дитини о 08:45 (тобто за 35 хвилин до народження дитини у стані важкої асфіксії) - дана операція проведена не була;
- такі дії лікаря-акушера-гінеколога пологового відділення комунальної 3-ї МКЛ ОСОБА_3 не відповідають вимогам нормативних документів МОЗ України стосовно даного випадку;
- гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи важкого ступеня у ОСОБА_8 виникло внаслідок запізнілої діагностики кисневого голодування (дистресу) плоду в пологах лікарем-акушером-гінекологом ОСОБА_3 , який проводив пологи у ОСОБА_4 (п. 14);
- за ведення вагітної ОСОБА_4 та пологів у неї несе відповідальність лікуючий лікар ОСОБА_3 . Таким чином, між допущеним лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_3 порушенням під час проведення пологів у ОСОБА_4 і смертю її новонародженої дитини є прямий причинний зв`язок.
Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував також посилаючись на показання допитаних у судовому засіданні експертів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які підтримали висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23, 28 від 30 травня 2017 року.
Так, експерт ОСОБА_16 у суді першої інстанції дала показання про те, що:
- через затримку в наданні медичної допомоги жінці, тобто ОСОБА_4 , під час пологів, у дитини розвинулось кисневе голодування протягом певного проміжку часу, яке тривало не 1 хв., а більш тривалий час, від чого загинув головний мозок. Лікарем недооцінено ризики, у зв`язку з якими потрібно було ще більш ретельніше слідкувати за станом ОСОБА_4 . Стимулювання пологів ОСОБА_4 не потребувала;
- записи, зроблені лікарем ОСОБА_3 у медичній документації, не відповідали реальній ситуації, свідченням чого є: стан новонародженого по шкалі Апгар на першій хвилині - 1 бал і в подальшому - 3 бали; патологоанатомічне дослідження трупа дитини, яка померла на 8 добу життя; дослідження плаценти, які дали патологоанатоми;
- дослідження генералізованої інфекції плоду проводилось комісією експертів на підставі медичної документації; гістологічні препарати на експертизу за запитом експертів не були надані, так як були знищені. Проте експертами враховувалось медичне заключення патологоанатомів, які також на перше місце як причину смерті новонародженого ОСОБА_8 поставили діагноз - гіпоксичне ішемічне ураження центральної нервової системи з розм`якшенням головного мозку;
- комісія експертів обговорювала всі варіанти і зупинилася на найбільш вірогідних, що підтверджуються і клінікою і реальними даними стану дитини після народження, та дійшла висновку, що гіпоксія плоду є причиною ураження головного мозку.