ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа №464/5094/18
провадження № 51-1432км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Сеник В.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, постановлену у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, жителя того АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Сихівського районного суду міста Львова від 26 січня 2012 року за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання із застосуванням статті 71 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 7 років, звільненого по відбуттю зазначеного покарання,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сихівського районного суду міста Львова від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 31 серпня 2018 року о 13 год 00 хв, перебуваючи у лісопосадці неподалік Центру легеневого здоров`я на вулиці Зеленій, 477 у місті Львові, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 307 КК, повторно незаконно придбав, знайшовши, для власного вживання, без мети збуту, поліетиленовий пакет з двома блістерами з надписом «Subutex» по 7 таблеток та один відкритий блістер із однією таблеткою з надписом «Subutex», із вмістом бупренорфіна, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, загальною масою 0, 1199 г, який у подальшому зберігав у кишені своєї куртки.
01 вересня 2018 року біля будинку №16 на вулиці Литвиненка у місті Львові вищезазначений наркотичний засіб був виявлений та вилучений у ОСОБА_1 працівниками правоохоронного органу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із ухвалою апеляційного суду, постановленою у справі, просить її скасувати, а кримінальне провадження стосовно нього закрити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений стверджує, що з огляду на правила статті 5 КК, його дії підлягають кваліфікації за частиною 1 статті 309 КК у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII.
При цьому, враховуючи, що інкримінований йому злочин було вчинено 31 серпня 2018 року, на момент постановлення ухвали, апеляційний суд у відповідності до правил пункту 2 частини 1 статті 49 КК повинен був звільнити засудженого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закрити на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Однак під час апеляційного провадження колегія суддів вказані обставини не врахувала, що призвело до незаконності судового рішення, постановленого апеляційним судом.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вказала про слушність доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого, а відтак і наявність підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у суді першої інстанції ОСОБА_1 визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні у повному обсязі, фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорювалися, у зв`язку з чим докази щодо обставин вчинення злочину в судовому засіданні не досліджувалися, а судовий розгляд було проведено у порядку, визначеному частиною 3 статті 349 КПК.
Не погоджуючись із постановленим вироком суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого ним злочину, просив судове рішення скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджував, зокрема про порушення його права на захист під час розгляду справи в місцевому суді, невідповідність вироку суду вимогам статті 374 КПК. За змістом касаційної скарги дотримання апеляційним судом вимог статті 419 КПК засудженим не оспорюється.
Водночас, як встановлено у ході касаційної перевірки, апеляційний суд, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного провадження у справі, залишив поза увагою наступне.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчинених повторно,особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 307 КК, та кваліфіковано його дії за частиною 2 статті 309 цього Кодексу (у редакції Закону, яка діяла на момент вчинення ним кримінального правопорушення).
Водночас 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон №2617-VIII), яким внесені зміни до статті 309 КК, за змістом яких кримінальна відповідальність за частиною 2 цієї норми Закону настає за «незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах».
За загальним правилом кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (частина 2 статті 4 КК).