Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 761/28514/15
провадження № 61-3747св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічними позовами) - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі (позивачі та треті особи за зустрічними позовами): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства«Універсал Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року в складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від
28 січня 2021 року апеляційну у складі колегії суддів:Верланова С. М.,
Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 29 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), яке змінило назву на ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 014-2008-1387 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США під 12,45 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 квітня 2038 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 29 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014-2008-1387-Р (далі - договір поруки), за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником всіх його зобов`язань, що виникли з Кредитного договору, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 19 серпня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 44 240,04 доларів США, з яких: 953,34 доларів США - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 43 217,29 доларів США - сума дострокового стягнення тіла кредиту, 69,41 доларів США - заборгованість за підвищеними процентами.
Враховуючи викладене, ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, зарахування коштів.
Позов мотивований тим, що перед укладенням кредитного договору банк не надав йому в письмовій формі об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредитування та про орієнтовну сукупну вартість кредиту. Умови Кредитного договору передбачають право банку змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку, що суперечить статті 1056-1 ЦК України, є несправедливими відносно нього, як споживача фінансових послуг, та такими, що не відповідають вимогам статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказані обставини свідчать про недійсність Кредитного договору в цілому. Зважаючи на частину другу статті 548 ЦК України, якою передбачено, що недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, зазначений договір іпотеки також є недійсним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки, а також застосувати частину першу статті 216 ЦК України стосовно наслідків недійсності правочину та зарахувати сплачені ним 50 312,54 доларів США відсотків за кредитним договором в рахунок погашення тіла кредиту.
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_1 , про припинення договору поруки, посилаючись на те, що з 15 липня 2008 року банк без її згоди підвищив відсоткову ставку за кредитним договором до 13,45 % річних, внаслідок чого відбулося збільшення вартості кредиту на 4 266 доларів США та збільшився обсяг її відповідальності.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила припинити договір поруки з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 про припинення договору поруки задоволено. Припинено договір поруки №014 - 2008 - 1387 -р від 29 квітня 2008 р. укладений між ВАТ КБ «Універсал Банк» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 . Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 5 571 грн судових витрат за оплату експертизи. Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 5 571 грн судових витрат за оплату експертизи.
Суд виходив із того, що позивач за первісним позовом не надав належних доказів на підтвердження розміру кредитної заборгованості. Згідно з висновком судової економічної експертизи від 23 листопада 2017 року № 1756/23015/17-45, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» не відповідає умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту. Тому суд не має можливості встановити дійсну суму заборгованості за кредитним договором.
Підписавши кредитний договір та договір іпотеки ОСОБА_1 погодився з усіма його умовами. Порушень вимог закону при укладенні зазначених договорів не встановлено і доказів їх укладення на вкрай невигідних для позичальника умовах не надано.
При цьому банком було збільшено відсоткову ставку за кредитом з порушенням умов пункту 2.1 договору поруки, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. Тому порука ОСОБА_2 припинилася з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині припинення договору поруки скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» прострочену заборгованість за кредитним договором в сумі 953,34 доларів США. В іншій частині позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» судовий збір у сумі
1 522,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» судовий збір у сумі 2 349,30 грн.
Суд виходив із того, що висновок судової економічної експертизи не підтверджує факт відсутності заборгованості за кредитним договором. Банк надав суду довідку-розрахунок заборгованості, виписки аналітичних рахунків
№ НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та
№ НОМЕР_4 , якими підтверджується, що ОСОБА_1 з травня
2008 року по 10 січня 2015 року щомісячно сплачував заборгованість за кредитом, а з 10 січня 2015 року - не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 09 серпня 2015 року в нього утворилася прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 953,34 доларів США та 69,41 доларів США - за підвищеними процентами. Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, зокрема принципи справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України), оскільки дії відповідачів не завдали шкоди позивачу і ОСОБА_1 сплатив майже половину суми кредиту, суд вважав можливим задовольнити позовні вимоги банку частково та стягнути на його користь лише прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 953,34 доларів США, яка виникла станом на 19 серпня 2015 року. Умовами Кредитного договору встановлена базова процентна ставка 12,45 % річних та підвищена процентна ставка 37,35 % річних за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення). Матеріали справи не містять доказів внесення змін до кредитного договору, тому висновок місцевого суду про припинення поруки ОСОБА_2 у зв`язку із збільшенням банком відсоткової ставки є необґрунтованим.
Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином розрахунок заборгованості за кредитним договором, поданий представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокатом Череміним Д. В., а також не спростував доводів відповідачів за первісним позовом про те, що банк не мав права нараховувати заборгованість за підвищеними процентами і в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства збільшив розмір процентної ставки з 12,45 % до 13,45 % в односторонньому порядку. Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи змінив банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору строк виконання основного зобов`язання. Апеляційний суд не з`ясував, на які потреби був виданий кредит, чи є цей кредит споживчим, чи є підстави для застосування до спірних правовідносин частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до 10 червня 2017 року, чи змінив банк з дотриманням вимог закону та умов кредитного договору строк виконання основного зобов`язання та чи виникло у зв`язку з цим у позивача право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості. За таких обставин апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості у визначеному в оскаржуваній постанові обсязі (про що позивач не просив) та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . У зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 залишено без змін.
Суд мотивував постанову тим, що із наданого представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокатом Череміним Д. В. розрахунку вбачається, що ПАТ «Універсал Банк», починаючи з 15 липня 2008 року в односторонньому порядку збільшило розмір процентної ставки за кредитним договором №014-2008-1387 від 29 квітня 2008 року з 12,45 % до 13,45 %. Вказаний розрахунок складений з урахуванням умов укладеного між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору №014-2008-1387 від 29 квітня 2008 року та банком не спростований. Суд першої станції не спростував доводів відповідачів за первісним позовом про те, що банк у порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства безпідставно збільшив розмір процентної ставки з 12,45% до 13,45% в односторонньому порядку.
Враховуючи, що ПАТ «Універсал Банк» безпідставно в односторонньому порядку збільшило розмір процентної ставки за кредитним договором №014-2008-1387 від 29 квітня 2008 року з 12,45% до 13,45%, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів ПАТ «Універсал Банк» про те, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 19 серпня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком, зокрема, за підвищеними процентами у розмірі 69,41 доларів США.
Сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такого повернення. Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Універсал Банк» посилалося на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором йому та поручителю було направлено вимоги від 31 липня 2015 року про дострокове повернення кредиту. За змістом вказаних вимог банк попереджав боржника та поручителя, що у випадку невиконання його вимог термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту отримання цих вимог та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку з покладенням на боржника та поручителя витрат, пов`язаних із сплатою судового збору та витрат виконавчого провадження. Частина десята статті 11 зазначеного Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до
10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19). Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору цільове призначення кредиту - придбання майна, а саме, двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, укладений між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 кредитний договір №014-2008-1387 від 29 квітня 2008 року є споживчим кредитом. Тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин частини десятої статті11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній до 10 червня 2017 року.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у цій справі ПАТ «Універсал Банк» відповідно до частини другої статі 1050 ЦК України та умов кредитного договору, вважається таким, що не змінило строк виконання основного зобов`язання з огляду на те, що пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено настання терміну повернення кредиту на 31-й календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, тоді як вимоги банку від 31 липня 2015 року вказують на настання терміну повернення кредиту на 61-й день з моменту їх отримання позичальником та поручителем. Отже ПАТ «Універсал Банк» не змінило строк виконання основного зобов`язання з дотриманням вимог закону та умов кредитного договору, у зв`язку з чим у нього не виникло право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості.
За таких обставин позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» простроченої заборгованості за кредитним договором в сумі 953,34 доларів США, оскільки стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором не було самостійним предметом позовних вимог банку.
Разом з тим, рішенням суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_1 , про припинення договору поруки, є правильним. Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що оскільки банк в односторонньому порядку без згоди поручителя змінив умови основного договору з боржником, збільшив відсоткову ставку з 12,45 % річних до 13,45 % річних, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, тому порука ОСОБА_2 за договором поруки припинилася відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. ПАТ «Універсал Банк», починаючи з 15 липня 2008 року в односторонньому порядку збільшило розмір процентної ставки за кредитним договором №014-2008-1387 від 29 квітня 2008 року
з 12,45 % до 13,45 %. Внаслідок такого збільшення відповідно збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять доказів того, що поручитель ОСОБА_2 давала згоду на збільшення її відповідальності у зв`язку з підвищенням відсоткової ставки за кредитним договором.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ПАТ «Універсал Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення і ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі, відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ «Універсал Банк» про припинення договору поруки, вирішити питання розподілу судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до п. 2.12 кредитного договору сторони погодили, що кредитор може збільшити процентну ставку у односторонньому порядку в разі зміни Національним банком України розміру чинної облікової ставки та/або у разі запровадження адміністративних та/або інших заходів, які збільшують вартість коштів на українському ринку, та/або зміни ставок LIBOR, EURIBOR та/або в інших випадках, якщо кредитор обґрунтовано вважає, що така відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів. Про зміну процентної ставки кредитор має повідомити позичальника письмово. При цьому у разі не згоди зі зміною процентної ставки позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті дії нової процентної ставки, достроково повернути кредитору всю суму кредитних коштів отриману за цим кредитним договором. Письмова форма повідомлення кредитором позичальника про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом передбачає направлення кредитором відповідного письмового повідомлення позичальнику поштою та/або шляхом розміщення відповідних повідомлень на дошках оголошень у приміщеннях установ Кредитора та або іншим способом. Факт непогашення позичальником у строк до останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової процентної ставки, на користь кредитора всієї суми існуючої заборгованості позичальника за цим Договором (а саме: неповернення всієї суми Кредиту, несплата всієї суми нарахованих процентів та інших платежів) є згодою позичальника з таким новим розміром процентної ставки, що нараховується за користування кредитом ю умов цього Договору, при цьому додаткова угода до Договору щодо внесення змін не укладається.
Отже, якщо ж умовами кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09 січня 2009 року (правова позиція Верховного суду України від 19 грудня 2012 року у справі № 6- 144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від
04 квітня 2019 року у справі № 510/1138/13-ц (провадження № 61-48344св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 520/15281/14-ц (провадження
№ 61-46484св18).
Процентну ставку було змінено Банком до 10 січня 2009 року та повідомлено про це як визначено п. 2.12 Кредитного договору шляхом розміщення відповідних повідомлень на дошках оголошень у приміщеннях установ кредитора, а тому зміна є правомірною, оскільки банки мали право змінювати процентну ставку в односторонньому порядку до 2009 року. Крім того, отримавши офіційну відповідь на свій запит, датовану - 08 серпня 2008 року, позичальник отримав особисто, тому останній був обізнаний про зміну процентної ставки. Всупереч п. 2.12 кредитного договору він не здійснив повернення коштів, тим самим погодився з встановленою процентною ставкою у розмірі та продовжував оплачувати щомісячні платежі до 2015 року, що свідчить про дії позичальника, який прийняв пропозицію кредитора та погодився з нею.
Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно дійшов висновку, що за боржником наявна заборгованість щодо оплати по підвищеним відсоткам, яка утворилася внаслідок оплати щомісячного платежу не в повному обсязі з січня 2015 року. Згідно наданого розрахунку заборгованості, складено на підставі виписок (містяться в матеріалах справи) чітко вбачається, що останній платіж був здійснений в квітні 2015, а тому згідно п. 2.4. 2.5. кредитного договору наступний платіж необхідно здійснити до 10 травня 2015 року, місячні платежі з квітня 2015 року позичальником не вносилися взагалі, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість понад 3 місяці. Згідно розрахунку заборгованості прострочена заборгованість по тілу кредиту склала 953, 34 дол. США. Тому в силу вимог п. 5.2.5. кредитного договору, статті 1050 ЦК України АТ «Універсал Банк» вправі вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитним договором. На адресу відповідачів Банк направив вимогу від
31 липня 2015 року. Однак відповідачами не сплачено заборгованість у встановлений Банком строк.
Отже, посилання суду на неправомірність та безпідставність підняття відсоткової ставки у зв`язку із не внесенням змін до умов кредитного договору щодо зміни базової процентної ставки 12,45 % річних та підвищеної процентної ставки 37, 35 % шляхом підписання додаткової угоди є безпідставними. Тому суд не звернув уваги, що на момент звернення до суду із позовом існувала прострочена заборгованість, яка утворилася внаслідок невнесення позичальником щомісячних платежів понад 3 місяці. АТ «Універсал Банк» правомірно направив вимогу на адресу боржника та поручителя, якою змінив строк виконання основного зобов`язання, встановивши у вимозі термін оплати простроченої заборгованості 60 днів.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором йому та поручителю було направлено вимоги від 31 липня 2015 року про дострокове повернення кредиту. Враховуючи, що кредитний договір є споживчим та забезпеченим іпотекою, за змістом вказаних вимог банк попереджав боржника та поручителя, що у випадку не оплати простроченої заборгованості, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту отримання цих вимог, як вимагає частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року. Згідно висновку Великої Палати Верховного суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15 термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі не настав, лише в тому випадку, якщо банк не дотримав установлений порядок дострокового повернення коштів - не направив вимогу (п. 12.3 постанови), що є підставою для відмови у позові. А тому, посилання суду на той факт, що АТ «Універсал Банк», відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору, вважається таким, що не змінив строк виконання основного зобов`язання з огляду на те, що пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено настання терміну повернення кредиту на 31-й календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, тоді як вимоги банку від 31 липня 2015 року вказують на настання терміну повернення кредиту на 61-й день з моменту їх отримання позичальником та поручителем, є безпідставними.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення договору поруки, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 через представника
ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначають, що позивач за первісним позовом як в суді першої, так і в апеляційної інстанції переконував суд, що відсоткова ставка не змінювалась, а в касаційній скарзі указує про законність підняття відсоткової ставки. Такі дії банку є зловживанням своїми процесуальними правами, ці дії також свідчать про надання суду завідомо неправдивих доказів та введення суду в оману, надаючи неправдиві данні щодо обставин предмету позову.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від
19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12, від 26 вересня 2012 року у справі
№ 6-89цс12, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі
№ 444/484/15-ц, від 04 квітня 2019 року у справі № 510/1138/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 520/15281/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року у задоволенні заяви
ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 29 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США під 12,45 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 квітня 2038 року.
Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору цільове призначення кредиту - придбання майна - двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.1.1 кредитного договору передбачено, що за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 37,35 % річних (підвищена процентна ставка). Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів Національного банку України. Під терміном «прострочена сума основного боргу» сторони розуміють суму кредиту, що надана позичальнику за договором та станом на певну дату не повернена останнім до кредитора у терміни її погашення згідно умов договору.