Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 766/22653/17
провадження № 61-10св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Херсонський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 рокуу складі колегії суддів: Склярської І. В., Полікарпової О. М., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
Позовна заява мотивована тим, що в період з вересня 2006 року по січень
2012 року вона з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_3 . Оскільки шлюб не було оформлено, при реєстрації народження дитини запис про батька здійснено з її слів.
Під час вагітності відповідач, як батько дитини, здавав необхідні аналізи, забирав її з дочкою з пологового будинку та піклувався про дитину.
Проте сімейні стосунки сторін в подальшому не склалися, з січня 2012 року сторони проживають окремо. Дочка проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте з березня 2013 року відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про її духовний розвиток, інколи телефонує, зустрічається з дочкою дуже рідко, не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини.
Відповідач має стабільний дохід, обіймає посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області.
Тому наявні підстави для застосування статті 185 СК України щодо стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки дочка додатково займається вивченням англійської та німецької мов, до яких має хист і здібності. Дитина успішно здала іспит з німецької мови, вартість у здачі якого сплачена у сумі 400 грн. Для поглибленого вивчення англійської мови та оздоровлення дочка перебувала в дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» в період з 02 липня 2018 року по 15 липня 2018 року, вартість перебування в якому складає 9 870 грн, фактично сплачено 10 270 грн, а також у період з 30 червня 2019 року по
13 липня 2019 року, вартість перебування склала 12 600 грн, фактично сплачено 13 100 грн.
Позивач просила:
- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- стягнути аліменти з ОСОБА_2 за минулий час - за три роки до дати подання позову в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше
30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 17 травня
2017 року в розмірі ј від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 11 435 грн;
- cудові витрати у справі стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня
2021 року позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в загальній сумі 1 520,00 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свідомо ухилявся від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за справою про визнання батьківства, експертиза у цій справі не проведена не з вини позивача, відповідно до норми статті 109 ЦПК України суд визнає факт для з`ясування якого експертиза була призначена, тобто факт батьківства ОСОБА_2 відносно дитини - ОСОБА_3 . Разом з цим допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили факт визнання батьківства ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , зазначили, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу тривалий час, в тому числі, на той час, коли позивач завагітніла. Також неповнолітня ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, вказала, що вважає
ОСОБА_2 своїм батьком, вони підтримували спілкування до певного часу, вона спілкувалася з дідом та бабою (батьками відповідача).
Враховувавши обставини, викладені у частині першій статті 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, враховуючи наявність на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини, суд дійшов до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , має становити 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дитини її мати ОСОБА_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Позов про стягнення аліментів пред`явлено ОСОБА_1 26 грудня 2017 року, відтак, враховуючи статтю 191 СК України, аліменти суд присуджує саме з цього дня.
ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 , однак не змогла їх отримати у зв`язку із його ухиленням від сплати аліментів. Тому вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час (за три роки до дати подання позову) задоволенню не підлягають.
З наданої позивачем копії путівки серії АП №00279 в Дитячий оздоровчий центр «Червоні вітрила» на період заїзду з 02 липня 2018 року по 15 липня 2018 року ОСОБА_3 , вартістю 9 870,00 грн, неможливо встановити чи була здійснена оплата за перебування дитини в Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила», а тому половина цієї суми не підлягає стягненню з відповідача в якості додаткових витрат на дитину, оскільки не є підтвердженою та відповідач не визнає позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат. Також половина вартості витрат, понесених позивачем на перебування доньки ОСОБА_3 в Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» в період з 30 черня 2019 року по 13 липня 2019 року, які склали 12 600,00 грн, також не підлягає стягненню з відповідача в якості додаткових витрат на дитину, оскільки не є підтвердженою та відповідач оспорював зазначені обставини. Понесення позивачем витрат в сумі 400,00 грн не є додатковими витратами на дитину відповідно до положень статті 185 СК України.
Понесені позивачем витрати на явку її та її доньки до експертної установи для відібрання біологічних зразків, які є документально підтвердженими, в сумі 880,00 грн, а також судові витрати, понесені на сплату позивачем судового збору в сумі 640,00 грн, а всього 1 520,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, оскільки не доведено понесення позивачем цих витрат, як витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року прийнята відмова ОСОБА_2 від апеляційної скарги в частині оскарження рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року щодо вимог про визнання батьківства. Апеляційне провадження в цій частині закрито.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня
2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року змінено в частині визначення строку стягнення аліментів, визначивши його з 20 серпня 2021 року. В іншій оскарженій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що визначаючи розмір аліментів, які має сплачувати відповідач на утримання своєї неповнолітньої дитини у частці, суд першої інстанції правильно врахував визначені законом обставини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, зважив на сімейний стан платника аліментів, застосував принцип загальної та рівної відповідальності обох батьків як за виховання так і за утримання дитини, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про розмір аліментів, який підлягає стягненню на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 - 1/6 частина доходів від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Конкретно визначена частка доходу платника аліментів законодавцем встановлена лише у наказному провадженні при видачі судового наказу за заявою вимоги про стягнення аліментів, у тому числі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини ( стаття 161 ЦПК України). У позовному провадженні, позивач має довести, що саме заявлений розмір аліментів: однієї чверті, є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини, та спростувати, що визначений судом до стягнення розмір аліментів: однієї шостої частини доходу, з урахуванням рівності обов`язку матері щодо забезпечення дитини, не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та порушує право дитини на належний рівень життя. Разом з тим, спростування визначеного судом першої інстанції розміру аліментів на дитину, позивачем не доведено. Позивач та відповідач є особами працездатного віку, спеціалістами у сфері права (адвокат та прокурор), мають у власності та у користуванні житло та транспортні засоби, а отже з урахуванням рівності прав та обов`язків матері, батька щодо дитини, встановленою статтею 141 СК України, визначений судом першої інстанції розмір аліментів не може вважатися таким, що не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини чи порушує право дитини на належний рівень життя.
Суд першої інстанції висновки щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, пов`язаних з перебуванням дитини під час літніх канікул у Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» у 2018 та 2019 роках з метою поглиблення вивчення англійської мови та оздоровлення та витрат на здачу іспиту, зробив із застосуванням статті 185 СК України, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є неприйнятними.
У статті 9 ЦК України зазначено, що положення цього Кодексу застосовуються також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Виходячи з частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до пункту 4 частини 2, частини 3 наведеної норми закону, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Таким чином, з урахуванням статей 9, 11 ЦК України обов`язки ОСОБА_7 щодо утримання дитини, які ґрунтуються на положеннях статті 180 СК України, виникли з часу встановлення такого юридичного факту, як визначення його батьком дитини за рішення суду. Отже, строк виконання обов`язку щодо сплати аліментів, як форми утримання дитини, розпочинається з часу набрання чинності рішення суду про встановлення батьківства. Таким чином, для ОСОБА_2 , з часу набрання рішення суду щодо визнання його батьком, настають правові наслідки виконання чи не невиконання ним прав та обов`язків батька дитини. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 СК України). Разом з тим, враховуючи, що аліменти підлягають стягненню з батька дитини, яким відповідач визнаний за рішенням суду першої інстанції від 20 серпня 2021 року, то аліменти на утримання дитини, з нього, як батька, підлягають стягненню з 20 серпня
2021 року. В іншій частині рішення прийнято у відповідності до вимог закону.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 правильно вважав, що стягненню підлягають витрати, які підтверджені позивачкою документально.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:
змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, збільшивши розмір стягнення аліментів до ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття;
змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з проведенням експертизи та сплату судового збору, збільшивши їх до загальної суми 3 656,51 грн з яких: 2 730 грн - витрати на проїзд, 286,51 грн - витрати з оплати печатних та поштових послуг і 640 грн -витрати на судовий збір;
ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на дитину у розмірі Ѕ частини понесених витрат, що складає 11 435 грн;
скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення строку стягнення аліментів, залишивши в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій взагалі не надано правову оцінку її доводам та наданим нею доказам щодо розміру доходів відповідача, наприклад, дані про дохід відповідача за 2021 рік, він отримував щомісячно дохід в розмірі 53 760 грн (268 800/5 місяців), відомості про доходи дружини відповідача, яка також має можливість утримувати їх спільну дитину. Суди не надали оцінку доказам і доводам, наданими нею в обгрунтування стягнення аліментів у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з урахуванням статті 182 СК України, чим порушили частину четверту статті 265 ЦПК України та частину першу статті 382 ЦПК України відповідно. На вимогу суду апеляційної інстанції нею було надано декларацію про її доходи за 2020 рік, які склали біля 20 000 грн, проте суд взагалі не надав оцінки цьому доказу, який свідчить що її доходи значно менші, ніж у відповідача. Фактично рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру аліментів поставили їх доньку у нерівне матеріальне забезпечення її батьком, порівняно із забезпеченням сина відповідача. Батьки не мають право компенсувати зменшення сплати розміру аліментів однієї дитини за рахунок збільшення утримання другої порівняно з іншою. Неодноразово Верховний суд у своїх рішеннях у справах № 753/8364/17 від
31 січня 2018 року, № 640/10064/16-ц від 09 серпня 2018 року, № 664/252/19-ц від 05 лютого 2020 року зазначав, що народження ще однієї дитини не повинно бути безумовною підставою і автоматично призводити до зменшення розміру аліментів з 1/4 частки доходу на 1/6 частку, адже відповідач проживає разом із сином й аліменти на нього не сплачує. При ухвалені оскаржуваних рішень судами не було врахованого, що дитина, попри усі негаразди і розлучення батьків, має право на належний рівень життя.
Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення строку стягнення аліментів помилково, оскільки відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Законодавством України не передбачений вичерпний перелік додаткових витрат на утримання дитини. Підставою стягнення додаткових витрати є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними так і позитивними фактами. Таким чином витрати на здобуття освіти, навчання, оздоровлення дитини є додатковими витратами, які направленні на розвиток дитини та її здібностей, здобуття освіти, покращення здоров`я тощо. Витрати на сплату участі доньки в іспиті з англійської мови у розмірі 400 гр. та сплата перебування доньки в літньому дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» з вивченням англійської мови в період з 02 липня 2018 року по 15 липня 2018 року у розмірі
9 870 грн та з 30 червня 2019року по 13 липня 2019 року у розмірі 12 600 грн є додатковими витратами на дитину у розумінні статті 185 СК України і можуть бути стягнуті з відповідача, так як це є оздоровленням та розвитком здібностей дочки з вивчення іноземних мов. Вказані витрати підтверджені належними доказами: квитанцією №5/15/2018-6 віл 05 грудня 2018 року про сплату участі в іспиті та путівками, в яких зазначена вартість і які є підтвердженням сплати коштів саме нею за перебування дочки в літньому дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» з вивченням англійської мови в указаний період у розмірі
12 600 грн. Путівки видаються лише після сплати коштів, адже в них зазначено в якому розмірі, ким та коли були сплачені кошти. Половина витрат підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1/2 частину понесених витрат, що складає
11 435 грн, адже матеріальне становище відповідача дозволяє їх компенсувати.
Нею були надані всі копії квитанцій чеків, які були отримані при сплаті за проїзд з м. Херсона до м. Одеси та з м. Одеси в м. Херсон, а також квитанція на пальне, адже з дочкою на автомобілі вони їздили в м. Миколаїв для відібрання біологічних зразків. Вказані витрати нею були документально підтвердженні в розмірі 2 730 грн, однак судом були задоволені витрати на проїзд в сумі 880 грн, а в решті суми безпідставно відмовлено. Підтвердженням витрат на дорогу до експертних установ саме в дати, зазначені на квитках на автобус з Херсона в Одесу та з Одеси в Херсон 18 грудня 2018 року, 15 січня 2019 року, 15 січня
2020 року, 19 лютого 2020 року є повідомлення Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз про те, що вона з дочкою прибули до експертної установи для одночасного відбору біологічних зразків, а відповідач не прибув. Підтвердженням перебування в м. Одесі є квитки для проїзду в міському електротранспорті. Щодо прибуття 18 березня 2021 року в м. Миколаїв до Миколаївської науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, то вона скористалась транспортним засобом для забезпечення безпеки здоров`я як дитини, так і свого, адже був великий ризик захворіти на коронавірусну хворобу. Автомобіль заправила цього ж дня на ПАТ «Укрнафта» на сумі 599,90 грн в с. Пасад-Покровське, яке знаходиться на шляху з м. Херсон в м. Миколаїв, що підтверджується фіскальним чеком. Також стягненню підлягають витрати на поштові відправлення, які були нею понесені за 4 роки розгляду справи в сумі 286,51 грн.