Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 161/19560/18
провадження № 61-19785св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в складі колегії суддів Данилюк В. А., Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , в якому просив усунути йому перешкоди в користуванні та розпорядженні власним нерухомим майном шляхом виселення відповідачів із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року (справа № 161/8087/18) за позивачем в порядку спадкування визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою Торчинської селищної ради в цьому житловому будинку без реєстрації проживають відповідачі по справі, які самовільно вселилися в нього.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого
2020 року, залишеним без змін постановоюВолинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено; усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні власним нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із житлового будинку АДРЕСА_1 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди керувалися тим, що відповідачі без належних правових підстав користуються житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , чинять позивачу перешкоди у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому на праві власності житловим будинком. При цьому, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження укладення між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в своїх та неповнолітньої ОСОБА_3 інтересах, задоволено частково; постанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасовано в частиніпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення та стягнення судового збору зОСОБА_2 ; справу № 161/19560/18 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд під час вирішення вказаних позовних вимог не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), зокрема, не оцінив баланс інтересів сторін, не дослідив питання виселення ОСОБА_2 та її неповнолітньої дочки на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції та не звернув уваги на те, що виселення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2020 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасовано; в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, оцінюючи відповідність позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті відповідно до статті 8 Конвенції, встановив, що припинення права користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірним житлом не відповідає такій пропорційності з огляду на те, що ОСОБА_2 разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю, проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 1995 року та іншого житла не мають.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, у якій просить її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.
Касаційну скаргу в уточненій редакцій від 13 січня 2022 року позивач мотивував необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), яку застосував суд апеляційної інстанції. Вказував, що висновки, викладені у вказаній постанові, базуються на принципово помилковій тезі про допустимість регулювання спірних правовідносин одночасно і ЦК, і ЖК без урахування норм статті 4 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012. Вважає, що виключна правова проблема щодо того, які саме норми слід застосовувати (ЦК чи ЖК) при розгляді спорів за позовом власника житла про виселення колишнього члена сім`ї власника житла, залишилася невирішеною.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2022 року підставою касаційного оскарження зазначено необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду, яка застосована судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Постанова апеляційного суду оскаржується в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення, в іншій частині не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року в справі № 161/8087/18 за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради Луцького району про визнання права власності на спадкове майно, визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24 листопада 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вказаний житловий будинок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі самовільно вселилися у житловий будинок.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 25 січня 2018 року, у справі № 161/12539/17 відмовлено ОСОБА_2 у визнанні дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами по АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_2 та братом позивача ОСОБА_7 .