ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2022 року
м. Київ
справа № 380/9646/21
адміністративне провадження № К/9901/35698/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 (головуючий суддя: Обрізко І.М., судді: Макарик В.Я., Шинкар Т.І.) у справі №380/9646/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання незаконною і скасування ухвали,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати незаконними дії, а також визнати незаконною і скасувати ухвалу Львівської міської ради №123 «Про затвердження детального плану території у районі вулиць Л. Мартовича, І. Григоровича, Дж. Дудаєва», проголосовану на сесії Львівської міської ради 25.02.2021 депутатською більшістю (57 голосів) та підписану Львівським міським головою А.І. Садовим, оприлюднену на офіційному сайті ЛМР 11.03.2021.
Одночасно із позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 і ухвалено нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Зупинено дію ухвали Львівської міської ради № 123 «Про затвердження детального плану території у районі вулиць Л. Мартовича, І. Григоровича, Дж. Дудаєва» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справі між суддями визнаний новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Звернення із цим позовом до суду обумовлено незгодою позивачки із ухвалою Львівської міської ради від 25.02.2021 №123, якою було затверджено детальний план території у районі вулиць Л. Мартовича, І. Григоровича , Дж. Дудаєва м. Львова.
Одночасно із пред`явленням позову позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення міської ради до прийняття судового рішення у цій справі і набрання ним законної сили.
ІV. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА
Необхідність забезпечення позову обумовлено очевидною протиправністю, на думку позивачки, оскаржуваного у цій справі рішення Львівської міської ради від 25.02.2021 №123. Так, заявниця зазначила, що саме до компетенції Львівської міської ради відноситься винесення меж історичного ареалу м. Львова, закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення. Втім невиконання відповідачем цих повноважень тягне за собою порушення порядку використання та охорони земель у межах історичного ареалу м. Львова, які відповідно до приписів статті 150 ЗК України відносяться до особливо цінних земель; порушення порядку охорони культурної спадщини. Судовими рішеннями у справі №813/716/16 було зобов`язано міську раду винести в натурі межі історичного ареалу та віднести землі на території історичного ареалу до земель історико - культурного призначення. Проте, Львівська міська рада не виконує рішення суду у справі №813/716/16.
На думку позивачки, у випадку затвердження відповідачем Містобудівних умов та обмежень буде практично неможливо виконати рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивачки, оскільки до цього часу будинок по АДРЕСА_1 може бути знесений. Початок будівельних робіт, наміри здійснити які уже задекларували забудовники, можуть завдавати невиправної шкоди інтересам позивачки, мешканцям суміжного будинку та об`єктам культурної спадщини, державі та територіальній громаді Львова.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявницею обставини щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову (наявність ознак протиправності оскаржуваного у справі рішення міської ради) входять до предмету доказування у справі та потребують перевірки в ході розгляду справи по суті, а тому не можуть вважатися очевидними.
Місцевий суд зазначив, що вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З огляду на те, що заявницею не наведено обставин та не подано доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивачки; доказів в підтвердження очевидної протиправності спірної ухвали та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такою ухвалою, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Апеляційний суд дійшов протилежного висновку та задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії ухвали Львівської міської ради № 123 «Про затвердження детального плану території у районі вулиць Л. Мартовича, І. Григоровича, Дж. Дудаєва» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову апеляційний суд виходив з того, що наведені позивачкою аргументи свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України.
За позицією апеляційного суду існують очевидні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки і не тільки, а також, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів останніх, без вжиття таких заходів, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Апеляційний суд констатував, що Львівською міською радою не вжито заходів щодо винесення меж історичного ареалу м. Львова, закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення, що тягне за собою порушення порядку використання та охорони земель у межах історичного ареалу м. Львова, які відповідно до приписів статті 150 ЗК України відносяться до особливо цінних земель (зокрема й місцевість обумовлена в спірних правовідносинах); порушення порядку охорони культурної спадщини. Також, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначив, що по АДРЕСА_2 та №6 у Львові, по вул. Стефаника і Глібова відбуваються провалля та зсуви ґрунту, що вимагає предметного вивчення причин та наслідків будівництва багатоповерхового будинку в даному районі широким колом спеціалістів.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване рішення і залишити в силі ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Касаційна скарга насамперед обґрунтована тим, що зупинення дії нормативно-правового акту як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акту. Водночас наведені позивачкою аргументи не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного акту, а ґрунтуються виключно на припущеннях. Та обставина, що судове рішення у справі №813/716/16 не виконане, не пов`язане із питанням правомірності оскаржуваної у цій справі ухвали Львівської міської ради № 123 від 25.02.2021, та жодним чином не підтверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася у цій справі.
За таких обґрунтувань, скаржник вважає, що наведені заявницею доводи не відповідають підставам забезпечення позову, встановленим статтею 150 КАС України, не підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а спрямовані на досягнення вирішення публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду по суті.
Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції про забезпечення позову. За твердженнями позивачки, захист прав, свобод та інтересів останньої, а також інших мешканців територіальній громаді Львова стане неможливим без вжиття зазначених заходів забезпечення позову.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Згідно зі статтею 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.