ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2022 року
м. Київ
справа №810/5312/15
касаційне провадження № К/9901/61061/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року (головуючий суддя - Панова Г.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Мамчур Я.С., Бєлова Л.В.)
у справі № 810/5312/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»
до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючий орган, Міжрегіональне ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2015 року № 0000693901 та від 30 березня 2015 року № 0000703901.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських операцій із ТОВ «Бур`ян», ТОВ «Спецвисомонтаж», ТОВ «Аларесим ДС» у періоді, що перевірявся, та безпідставність викладених контролюючим органом в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами у спірному періоді. Вказали, що допитаний у судовому засіданні директор ТОВ «Бур`ян» - ОСОБА_1 підтвердила реальність здійснення господарських операцій із позивачем у періоді, що перевірявся. Суди зазначили, що ненадання платником товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості не може бути підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарської операції. Також суди вказали, що визначення платником даних податкового обліку не може ставитися у залежність від дотримання його контрагентами норм податкового законодавства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 810/5312/15 відмовлено.
31 січня 2018 року Офіс великих платників податків ДФС подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року у справі № 810/5312/15.
Ухвалою Верховного Суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Міжрегіонального ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
31 січня 2018 року заяву передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України.
Постановою Верховного Суду від 30 липня 2018 року заяву Офісу великих платників податків ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року скасовано, справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України, Верховний Суд зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав. Верховний Суд вказав, що Вищий адміністративний суд України залишив поза увагою неповне і невсебічне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо фіктивного підприємництва стосовно суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Аласерим ДС», господарські операції з яким відображено позивачем у бухгалтерському та податковому обліках.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС.
16 січня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 13 березня 2015 року № 281/28-10-39-10/32294926 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:
- пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пунктів 146.2, 146.5 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 81214,00 грн;
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 284321,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2015 року:
- № 0000693901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 426482,00 грн, з яких за основним платежем - 284321,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 142161,00 грн;
- № 0000703901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 121821,00 грн, зокрема, за основним платежем - 81214,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40607,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бур`ян», ТОВ «Спецвисомонтаж», ТОВ «Аларесим ДС» у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають у зв`язку з наступним.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).