постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 522/2003/15-к
провадження № 51-9773км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Сингаївської А. О.,
виправданого ОСОБА_1 ( у режимі відеоконференції),
захисника Бабчука С. Я. ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Ананіївського районного суду Одеської області від 8 червня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 1 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ананіївського районного суду Одеської області від 8 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправданого через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду заступника начальника відділу ? завідувача сектору державного земельного кадастру відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, голови комісії з реорганізації відділу Держземагенства в Ананьївському районі Одеської області та виконуючи обов`язки начальника відділу Держгеокадастру у Ананьївському районі Одеської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 20 липня 2015 року, діючи з корисливих мотивів, всупереч покладених на нього обов`язків служби, висунув незаконну вимогу керівнику ТОВ «Аіст-1» ОСОБА_2 про передачу йому в якості неправомірної вигоди грошових коштів у розмірі 3 000 дол. США за державну реєстрацію земельних ділянок на території Романівської сільради Ананьївського району Одеської області та видачу витягів на них у кількості 27 одиниць, на що останній вимушено погодився.
27 липня 2015 року о 12:00 ОСОБА_2 прибув у відділ Держземагенства в Ананьївському районі Одеської області за адресою: м. Ананьїв, вул. Леніна, 48, де повідомив останньому, що готовий виконати його вимоги щодо передачі неправомірної вигоди.
Після чого ОСОБА_1 вказав ОСОБА_2 пройти з ним до внутрішнього подвір`я Держземагенства, де, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, одержав від ОСОБА_2 3 000 дол. США (за курсом НБУ станом на 27 липня 2015 року складає 66 220,50 грн) за державну реєстрацію земельних ділянок та видачу витягів на них у кількості 27 одиниць, запевнивши останнього, що видасть витяги наступного дня.
Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 6 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 4 червня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 1 грудня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Ананіївського районного суду Одеської області від 8 червня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від
1 грудня 2021 року. Прокурор вказує, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Скаржник вказує, що апеляційний суд не був позбавлений процесуальної можливості дослідити докази та надати їм оцінку без клопотання сторони обвинувачення. Апеляційний суд за власною ініціативою дослідив протокол аудіо-, відеоконтролю за особою від 18 серпня 2015 року та реєстр матеріалів досудового розслідування і дав оцінку безпідставності доводів прокурора про незаконність визнання судом першої інстанції недопустимим доказом вини ОСОБА_1 фактичних даних отриманих під час проведення НСРД з підстав невідкриття стороні захисту ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД та ненадання її суду для безпосереднього дослідження. Зазначає про те, що судом не враховано заяву ОСОБА_2 про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Також вказує на те, що рапорт оперуповноваженого ОСОБА_3 датований до написання заяви ОСОБА_2 про вчинення злочину
21 липня 2015 року не може бути визнано неналежним доказом, оскільки це технічна помилка, так як рапорт в ЖЕО зареєстровано 22 липня 2015 року. Не надано оцінки даним протоколу огляду місця події з відеозаписом та протоколу освідування і затримання ОСОБА_1 , оскільки з дослідженого в судовому засіданні відеозапису зафіксовано ознайомлення останнього з постановою про проведення освідування, яка була проголошена в голос. Довідка як документ, що підтверджує суму отриманої неправомірної вигоди у перерахунку на гривню, не може впливати на доведеність чи недоведеність отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди. Також не враховано послідовність дій оперативного підрозділу щодо складання протоколу огляду та повернення грошових коштів. Апеляційним судом не спростовано доводи про безпідставне визнання недопустимими доказами фактичних даних протоколів про результати контролю за вчиненням злочину, складених оперуповноваженим ОСОБА_4 через можливу наявність родинних зав`язків між ним та засновником ТОВ "Аіст-1" ОСОБА_5 , оскільки з довідки ДРАЦС, яку надала сторона захисту, не можливо встановити родинні зв`язки останніх. Також вказує про ненадання оцінки листу Апеляційного суду Одеської області № 8636т, що дозвіл на НСРД надавався. Звертає увагу, що суд у порушення вимог КПК визнав неналежним доказом висновок криміналістичної експертизи № 4304/17. Також суд першої інстанції невірно зазначив, що виправданий не є суб`єктом злочину (обвинувачення в якому було пред`явлене), оскільки ОСОБА_2 усвідомлював значущість посади ОСОБА_1 , що він був керівником реєстратора ОСОБА_6 , а також не врахував з цього приводу показання свідка ОСОБА_7 . Крім того, стверджує про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати. Вказує, що згідно вироку суду його ухвалено 8 червня 2018 року, а відповідно до журналу судового засідання ? 11 червня 2018 року, про те звукозапис судового засідання від 8 червня 2018 року відсутній. Скаржник покликається, що виправданий з метою уникнення покарання під час досудового розслідування будь-яких показань не давав.
ОСОБА_1 у письмових поясненнях детально описав фактичні обставини і їх аналіз у вироку суду першої інстанції, ухвалах апеляційного суду та постанові Верховного Суду, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а виправдальні рішення щодо нього без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.
Виправданий та його захисник просили залишити рішення судів без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та виправданого, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи викладені у скарзі, письмові пояснення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.
Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, за змістом вона має відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Як передбачено ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За статтею 370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановленого законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
За частиною 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Як убачається з обвинувального акта, що міститься у матеріалах кримінального провадження, дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.