Постанова
Іменем України
15 липня 2022 року
м. Київ
справа № 201/10470/18
провадження № 61-11028св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу
Якуба О. А. (далі - приватний нотаріус ДМНО Якуба О. А.), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О. (далі - приватний нотаріус ДМНО Кравченко О. О.), про визнання частково недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що йому на праві власності належить 22/100 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також право власності на земельну ділянку. Співвласниками домоволодіння були ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Згодом стало відомо, що ОСОБА_2 подарувала свою частку ОСОБА_3 .
На початку 2018 року на його адресу надійшло податкове повідомлення-рішення, в якому було вказано, що єдиним власником земельної ділянки є ОСОБА_3 .
Позивач зазначав, що у ході розгляду справи йому стало відомо, що ОСОБА_3 передала частину будинку в іпотеку та 30 березня 2018 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки за реєстровим номером № 429.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати частково недійсним договір дарування нерухомого майна, що був укладений 15 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. та зареєстрований в реєстрі № 3115 у частині передачі права
в спільній сумісній власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки, що був укладений 30 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі № 429, стосовно домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис в Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 30 листопада 2020 року у складі судді Федоріщева С. С. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус ДМНО Якуба О. А., приватний нотаріус ДМНО Кравченко О. О., про визнання частково недійсним договору дарування і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору іпотеки - задоволено.
Визнано частково недійсним договір дарування нерухомого майна, що був укладений 15 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. та зареєстрований в реєстрі № 3115
у частині передачі права в спільній сумісній власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис в Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.
Визнано недійсним договір іпотеки від 30 березня 2018 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зареєстрований
в реєстрі № 429, стосовно домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов про визнання недійсним договору дарування в частині передачі права в спільній сумісній власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору дарування виділення частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера не відбулося, тому було порушено вимоги законодавства щодо обов`язкових умов, які передують укладенню договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, зокрема статті 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2009 року № 439 «Про порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку», роз`яснення Міністерства юстиції України від 20 січня 2011 року «Особливості посвідчення договору дарування нерухомого майна».
Задовольняючи позов про визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 578 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та частини другої статті 6 Закону України «Про іпотеку», майно, яке є у спільній власності може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
Суд першої інстанції зробив висновок, що у разі передачі в іпотеку квартири без згоди інших співвласників, а не окремої частини квартири (приміщення в ній) без виділення її частини в натурі, то частину цієї квартири не можна вважати відокремленим предметом іпотеки, на який може бути звернуто стягнення, як на самостійний об`єкт нерухомого майна.
За вказаних підстав, суд першої інстанції визнав недійсним договір іпотеки, посилаючись на частину четверту статті 369, статтю 215 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року скасовано
і постановлено нове.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба О. А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О., про визнання частково недійсним договору дарування і скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору іпотеки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов про визнання недійсним договору іпотеки від 30 березня
2018 року щодо 17/36 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , подала особа, яка не була стороною правочину, заінтересована особа.
ОСОБА_1 не довів, яким чином передача частини домоволодіння ОСОБА_3 в іпотеку порушує його майнові права щодо розпорядження його 22/100 частинами домоволодіння.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що за договором дарування було відчужено не частину земельної ділянки, а право в спільній сумісній власності на цю земельну ділянку за згодою ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
01 липня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021року (надійшла до суду 05 липня 2021 року), в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заявник зазначає, що договір дарування повинен бути визнаний недійсним, так як на порушує його права, оскільки на його думку, право власності на земельну ділянку могло бути подаровано лише після виділення такої частки в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номеру, чого зроблено не було.
Щодо підстав визнання недійсним договору іпотеки заявник вказує, що даним договором були порушені його права як співвласника нерухомого майна. Вважає, що частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї, як на окремий об`єкт нерухомості.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників, а він не надавав згоди на укладення договору іпотеки.
Крім того, заявник зазначає, що Дніпровський апеляційний суд розглянув справу за його відсутності без належного повідомлення його про дату розгляду справи. Посилається на те, що йому було повідомлено іншу дату судового засідання, а в матеріалах справи знаходиться розписка
з виправленою датою судового засідання.
Підставами касаційного оскарження заявник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 2-941/11 (провадження № 61-13000св18), від 21 серпня 2019 року у справі
№ 521/9033/16-ц (провадження № 61-21130св18), від 25 квітня 2018 року
у справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17), від 25 березня
2019 року у справі № 357/3132/15-ц (провадження № 61-23801св18),
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року
у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
09 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу.
Вона зазначає, що перед укладанням договору дарування ОСОБА_1 надав свою згоду на укладання даного договору.
Вказує, що ОСОБА_1 не довів, яким чином договір іпотеки частини домоволодіння порушує його права, як співвласника земельної ділянки.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
09 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_3 - адвоката Трегуб Ю. Є. на касаційну скаргу.
Вона зазначає, що надання згоди ОСОБА_1 при укладанні договору іпотеки не має правового значення, оскільки договір іпотеки укладався на частину домоволодіння, що перебувала у приватній власності ОСОБА_3 , а не земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності.
Також представник посилається на те, що ОСОБА_1 не був стороною договору дарування, однак ним було надано згоду на дарування частки земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_3 - адвокат
Трегуб Ю. Є. просила суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
07 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
13 вересня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу
від 25 грудня 1997 року належить 22/100 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка за вказаною адресою на праві спільної сумісної власності.
Співвласниками домоволодіння були ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 .