Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
місто Київ
справа № 639/4132/20
провадження № 61-16450св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, постановлену колегією суддів у складі Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача з дня подання позову і довічно.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є непрацюючим пенсіонером похилого віку, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має хронічні захворювання, на лікування яких витрачає майже увесь свій дохід, який складається із пенсії за віком в розмірі 3 580, 00 грн та яка не дозволяє забезпечити належне лікування, оздоровлення, харчування, проживання.
ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 є його сином та має утримувати непрацездатного батька. Відповідач проживає та працює у місті Харкові й може надавати йому матеріальну та фізичну допомогу, але він дуже зрідка приїздить до нього та ухиляється від свого обов`язку щодо надання матеріальної допомоги для лікування.
Позивач звертав увагу на те, що відповідач працює в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба та отримує стабільну заробітну плату в розмірі 21 227, 00 грн щомісячно, а також має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Враховуючи всі витрати та доходи ОСОБА_2 , а також те, що відповідач має двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких сплачує аліменти колишній дружині ОСОБА_3 , позивач вважав, що відповідач в змозі платити аліменти в розмірі 1/6 частки від доходу щомісячно, для підтримки його матеріального стану, здоров`я та життя.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 03 серпня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова задовольнив позов.
Стягнув з ОСОБА_2 на утримання батька ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року і довічно.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою від 09 лютого 2021 року Харківський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ухвалою від 23 лютого 2021 року призначив справу до розгляду.
Ухвалою від 15 вересня 2021 року Харківський апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року не вирішувалося питання щодо прав, свобод, інтересів чи обов`язків ОСОБА_3 . Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність судових рішень про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей не впливають на правильність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тому встановлені у цій справі факти заявник може спростувати під час розгляду справи щодо зменшення розміру аліментів.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 07 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_3 , наполягаючи на тому, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року стосується інтересів двох неповнолітніх дітей, на утримання яких з відповідача стягуються аліменти;
- суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок, викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 455/1434/17 (провадження № 61-9053св19), відповідно до якого, наявність інших осіб, на користь яких відповідач сплачує аліменти, має значення під час вирішення спору про стягнення аліментів на користь непрацездатного батька.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду учасники справи не подавали.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 28 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , ухвалою від 27 червня 2022 року справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Норми права, застосовані до спірних правовідносин
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» ((Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98).
ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «ДеЖуфр да ла Праделль проти Франції» ((De Geouffre de la Pradelle v. France) від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.