Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 643/744/20
провадження № 61-374 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача -адвокат Мякота Олена Юріївна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Яковлєва Катерина Борисівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мякоти Олени Юріївни,
на рішення Московського районного суду м. Харкова у складі судді
Горбунової Я. М. від 01 червня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б. від 06 грудня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Яковлєва К. Б., в якому просила суд визнати недійсним спадковий договір від 20 квітня 2017 року, укладений між нею та
ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К. Б.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала, що вона знайома з ОСОБА_2 більше десяти років, вони проживають в одному під`їзді. З початку 2016 року через хронічні хвороби та похилий вік у неї значно погіршився стан здоров`я, вона стала потребувати сторонньої допомоги, є інвалідом другої групи довічно, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні.
Зазначала, що 20 квітня 2017 року між нею та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К. Б., за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась виконувати встановлені договором її розпорядження, а саме сплачувати у встановлені строки комунальні платежі і в разі її смерті набуває право власності на належну їй на праві власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувала, що погодилась на пропозицію ОСОБА_2 договір, вважаючи, що за цим договором буде отримувати від неї допомогу саме у вигляді особистого догляду, приготування їжі, придбання продуктів харчування, яку потребувала. Проте в силу похилого віку, стану здоров`я, юридичної необізнаності вона помилилась, оскільки вважала, що укладала саме договір довічного утримання, за яким буде отримувати необхідну їй допомогу, як матеріальну, так і у вигляді особистого догляду, що ОСОБА_2 їй обіцяла.
Оскільки від ОСОБА_2 жодної особистої допомоги не було, вона вимушена була звертатися до Територіального центру соціальних послуг Московського району м. Харкова і 06 грудня 2019 року уклала з ними договір, за яким соціальний працівник Центру надавав їй дрібну побутову допомогу строком до 05 грудня 2020 року. При цьому, вона потребує значної матеріальної допомоги у придбанні ліків.
Вказувала, що для отримання необхідної їй допомоги має намір укласти договір довічного утримання з іншою особою, однак позбавлена такої можливості, адже на підставі укладеного спадкового договору її квартира знаходиться під забороною відчуження.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 203, 229 ЦК України просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 червня 2021 року, залишеним без змін за апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела, що на момент укладення оспорюваного спадкового договору вона помилялася щодо правової природи укладеного нею правочину або/та існували обставини, які зумовлюють визнання його недійсним, оскільки, укладаючи цей договір, вона усвідомлювала його істотні умови і правові наслідки його укладення, а зміна свого рішення або ставлення до його наслідків у результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали у майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладення оспорюваного правочину.
Тобто, суди виходили з того, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.
При цьому, позивач не довела належними та допустимими доказами, що, укладаючи спірний спадковий договір, вважала, що нею у квітні 2017 року укладено договір довічного утримання, а з позовом про визнання його недійсним звернулася лише у січні 2020 року.
Апеляційний суд додатково вказав, що доводи ОСОБА_1 щодо того, що вона не читала спадковий договір, який укладала з ОСОБА_2 , спростовуються змістом цього договору, у якому вказано, що він сторонам зрозумілий. При цьому допитані судом свідки підтвердили лише, що останні кілька років позивачці надавали допомогу сусіди, однак будь-яких відомостей про те, що саме на час укладення спадкового договору позивачка мала намір укласти договір довічного утримання та вважала, що укладає такий договір, вони не надали. Обставини щодо укладення договору стали їм відомі зі слів самої позивачки вже після укладення договору.
Також суд зазначив, що твердження ОСОБА_1 щодо того, що вона не має у власності іншого житла та можливості отримувати допомогу від інших осіб, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спадковий договір не позбавляє позивачку права на житло за її життя. Сторони спадкового договору мають можливість внесення змін до нього, зокрема, у частині розпоряджень відчужувача.
Апеляційний суд послався на постанову Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 564/308/18, провадження № 61-3536св19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Мякота О. Ю., подала касаційну скаргу, у якій, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову
ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі на оскаржувані судові рішення, витребувано матеріали цивільної справи № 643/744/20 з Московського районного суду
м. Харкова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - адвоката Мякоти О. Ю., мотивована тим, що суди не взяли до уваги те, що, укладаючи спірний спадковий договір, позивач розраховувала отримувати допомогу, щоб їй готували їжу, доглядали за нею, прибирали, купували продукти, адже потребувала особистого догляду, на підтвердження чого надано медичні докази. Вона не читала договір, який укладала з ОСОБА_2 , тому не усвідомлювала значення і умови договору.
Також суди не дали належної оцінки показанням свідків, які підтвердили, що їй допомагають сусіди, а пояснення відповідачки, що вона надавала їй допомогу, будь-якими доказами не підтверджені.
Суд не врахував, що позивачка є інвалідом другої групи, потребує періодичного лікування, купівлі ліків та постійного стороннього догляду, що підтверджується медичною документацією, і саме на момент укладення спадкового договору вона помилилась щодо природи укладеного договору та результату його укладення, а потребувала саме укладення договору довічного утримання. При цьому, вона не має у власності іншого житла та можливості отримувати допомогу від інших осіб, укласти договір довічного утримання, так як квартира знаходиться під забороною відчуження.
Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду, не врахував стан здоров`я позивача на час укладення спірного спадкового договору, те, що вона потребує сторонньої допомоги, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи. Тобто фактичні обставини справ є різними.
При цьому, посилається на інші відповідні правові висновки Верховного Суду, які не врахував суд апеляційної інстанції.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви від ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Яковлєвої К. Б., на касаційну скаргу, в яких зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , так як позивачка не довела, що на момент укладення спадкового договору вона помилялась щодо його правової природи, а зміна свого рішення у майбутньому не свідчить про те, що станом на момент укладення договору позивачка діяла від впливом помилки. При цьому, позивачка звернулась до суду з позовом у цій справі майже через три роки після укладення договору, вона отримує соціальну допомогу та для її отримання немає потреби у визнанні недійсним спадкового договору.
ОСОБА_2 , вказує, що вона з моменту укладення договору сумлінно виконувала його умови, позивач добровільно приходила до нотаріальної контори для укладення спірного договору, нотаріусом роз`яснено їй природу та наслідки укладення договору, який підписано після його прочитання. Також пояснила, що при укладенні договору вона не розраховувала на інші види допомоги від набувача, окрім тих, що передбачені договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідки
від 02 лютого 1995 року № 158824 (а. с. 5, 6).
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності
від 16 червня 2000 року (а. с. 7, 16).
20 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яковлєвою К. Б., зареєстрований в реєстрі за № 244 (а. с. 8-9).
За умовами спадкового договору ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати розпорядження ОСОБА_1 , що встановлені цим договором, і в разі її смерті набуває право власності на майно відчужувача ОСОБА_1 , а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 7 спадкового договору передбачено, що ОСОБА_2 зобов`язується виконувати розпорядження ОСОБА_1 , а саме сплачувати у встановлені строки комунальні платежі, а також вартість послуг з користування електроенергією та міським телефонним зв`язком.
Пунктом 17 спадкового договору передбачено, що в разі невиконання набувачем взятих на себе обов`язків за цим договором, договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
20 квітня 2017 року на підставі зазначеного спадкового договору накладено заборону відчуження щодо вказаної вище квартири, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 16).
Відповідно до довідки МСЕК від 02 лютого 1995 року ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням довічно (а. с. 6().
З наданих ОСОБА_1 медичної довідки від 16 травня 2008 року, медичного висновку від 10 січня 2020 року, епікризу-виписки з історії хвороби № 6315, виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 7861, виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1474, епікризу № 524, виписки з амбулаторної картки вбачається, що вона має низку захворювань, потребує постійного стороннього догляду (а. с. 10-15, 20).
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклала договір про надання соціальних послуг з Територіальним центром надання соціальних послуг Московського району м. Харкова (а. с. 17-18).
За січень-грудень 2019 року ОСОБА_1 нараховано пенсію у розмірі
35 850,38 грн, що підтверджується довідкою від 16 січня 2020 року № 408/11 (а. с. 19).
ОСОБА_1 також надано копії чеків на придбання ліків від 02 січня
2020 року та 13 січня 2020 року, копії рахунків на оплату комунальних послуг з постачання гарячої води та опалення і квитанцій про сплату від 19 березня 2021 року, від 21 травня 2020 року, від 02 березня 2021 року, від 21 травня 2021 року (а. с. 21, 123-129).
ОСОБА_2 на підтвердження виконання умов спадкового договору надала копії квитанцій про сплату комунальних послуг та роздруківку з «Приват24» (а. с. 67-88).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду