Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 216/895/21
провадження № 61-4804св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Онопченка Ю. В. від 23 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О., від 26 квітня 2022 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 03 лютого 2015 року він уклав із ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» договір строкового банківського вкладу в банківських металах № 46993-3685, зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу. Відповідно до умов договору ним було внесено на депозитний рахунок банку золото у зливках номіналом 100 г - 2 штуки, 5 г - 2 штуки, 2,5 г - 1 штука, 1 г - 3 штуки, усього 215,5 г, строком на 365 календарних днів, під 0,75 відсотків річних, зі строком отримання вкладу 03 лютого 2016 року.
Позивач вказував, що 03 лютого 2016 року він звернувся до банку із заявою про повернення вкладу, однак йому було повернуто тільки два зливки по 5 г, а решту працівники банку обіцяли замовити у м. Києві, однак пізніше йому повідомили в усній формі, що головний Київський офіс банку не буде постачати зливки металів будь-яких номіналів.
11 лютого 2016 року він письмово звернувся із заявою до філії банку з вимогою про негайне повернення решти вкладу відповідно до договору та 31 березня 2016 року звернувся до голови правління «Укрексімбанк». 04 травня 2016 року йому було повідомлено, що він може отримати зливки, але меншим номіналом і частинами.
ОСОБА_1 зазначав, що повернення останньої частини вкладу відбувалося у строк до 11 жовтня 2017 року.
14 липня 2016 року він звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, його позов до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу задоволено частково.
Зобов`язано ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повернути залишки банківського вкладу в банківських металах номіналом 20 грамів у кількості 1 шт. В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц задоволено частково його касаційну скаргу.
Скасовано рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року у частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 7.3 договору строкового банківського вкладу в банківських металах зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу № 46993-3685, укладеного 03 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», у наведеній частині позовні вимоги частково задоволено.
Визнано недійсним пункт 7.3 договору строкового банківського вкладу в банківських металах зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу № 46993-3685, укладеного 03 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в частині звільнення ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від відшкодування збитків та майнової шкоди, завданих ОСОБА_1 невиконанням або несвоєчасним виконанням ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» зобов`язань за цим договором. Змінено мотивувальну частину рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, виключено посилання на можливість відшкодування моральної шкоди у спорах про захист прав споживачів лише у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. В іншій частині судові рішення залишено без змін.
ОСОБА_1 вказував, що протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася в приниженні його честі, гідності, був порушений його емоційний та психологічний стан здоров`я, протягом 2016-2021 років він витратив багато часу, грошей у зв`язку витратами на правову допомогу.
Посилався на те, що на ґрунті душевних страждань неодноразово звертався до лікарів у зв`язку із захворюваннями, які, на його думку, були пов`язані з тривалою боротьбою у відстоюванні особистих прав і інтересів. Завдану моральну шкоду оцінив у 20 000, 00 грн.
Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року, провадження № 14-714цс19 (пункт 59), надати розрахунки по відшкодуванню збитків і шкоди за пунктом 7.2 та 7.4 договору; визнати неналежним виконання відповідачем вимог постанов Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 863 за 2015 рік, № 149 за 2016 рік (№ 342 та 386 за 2016 рік), вказаних у пунктах 6, підпункту 10 (пункту 9) щодо «обмеження видачі коштів в банківських металах з рахунків клієнтів» через каси: в межах певної обмеженої суми на добу (кожного робочого дня); стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним наданням фінансової послуги із відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 20 000 грн, враховуючи тривалість душевних страждань, нервових переживань, істотність недоотриманих благ, пов`язаних з тривалим захистом порушених прав у судовому порядку, та принципи розумності, виваженості та справедливості.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, районний суд виходив із того, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу судами встановлено, що на час укладення договору банківського вкладу діяла постанова НБУ від 01 грудня 2014 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка зобов`язувала банки обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000, 00 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Разом з тим у вказаній постанові був зазначений строк дії до 03 березня 2015 року. Тобто на дату повернення вкладу 03 лютого 2016 року ця обмежувальна постанова не діяла, а відповідач не знав і не міг знати про запровадження у майбутньому будь-яких обмежувальних актів, які могли спричинити перешкоди для реалізації умов договору.
Крім того, у пунктах 7.2 та 7.4 договору встановлена договірна відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, що не суперечить статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і статті 611 Цивільного кодексу України. Зміст зазначених пунктів, не свідчить про обмеження відповідальності ПАТ «Укрексімбанк» та не є очевидно несправедливим, а тому суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави надання відповідачем розрахунків щодо відшкодування позивачу збитків і шкоди за пунктами 7.2, 7.4 договору.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстав для задоволення апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції немає, оскільки договір між сторонами було укладено 03 лютого 2015 року строком на 365 днів. На час укладання договору діяла постанова НБУ від 01 грудня 2014 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Ця постанова зобов`язувала банки обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Разом з тим, у вказаній постанові був зазначений строк дії до 03 березня 2015 року. На дату повернення вкладу 03 лютого 2016 року ця обмежувальна постанова не діяла, а відповідач не знав і не міг знати про запровадження у майбутньому будь-яких обмежувальних актів, які могли спричинити перешкоди для реалізації умов договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок про те, що матеріалами справи підтверджено відсутність винних дій банку при виконанні зобов`язань за договором.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі
№ 216/3521/16-ц(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази. Також заявник посилається на те, що справа неправомірно розглянута колегією суддів, якій було заявлено відвід (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що при вирішенні спору судами не повно з`ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, залишено поза увагою обставини, встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі
№ 216/3521/16-ц, зокрема щодо несвоєчасного виконання зобов`язань відповідно до вимог пунктів 7.2 та 7.4 договору.
При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн судами не було конкретизовано, внаслідок яких неналежно наданих фінансових послуг така шкода нанесена. Також заявник наголошує на тому, що наявність відкритого поточного рахунку (в гривневому еквіваленті) та наявність банківських зливків на поточному рахунку - це зовсім різні стани, однак суди не стали з`ясовувати цю різницю. Матеріали справи не містять доказів, що 03 та 04 лютого 2016 року на поточному рахунку знаходилися зливки 1 г - 3 шт, 2,5 г - 1 шт, 5 г - 2 шт, 100 г - 2 шт. Банк прострочив виконання взятих на себе зобов`язань зі своєчасного повернення вкладу, тому що неналежно виконував постанову НБУ від 04 грудня 2015 року № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».
Заявник вказує на те, що суди не встановили обставини належного виконання відповідачем постанов НБУ щодо повернення вкладів в розмірі обмеженої суми кожного дня. Судами не надано належної оцінки строку повернення банком вкладу.
Судові рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, отже не є предметом касаційного розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 216/895/21.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 рокусправу № 216/895/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 лютого 2015 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 46993-3685 строкового банківського вкладу в банківських металах строком на 365 днів, зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу.
На депозитний рахунок банку позивач вніс золото у зливках номіналом 100 грамів - 2 шт., 5 грам - 2 шт., 2,5 грама - 1 шт., 1 грам - 3 шт. (усього - 215,5 грам) строком на 365 календарних днів під 0,75 процентів річних. Строк одержання вкладу 03 лютого 2016 року.
У зв`язку із закінченням строку вкладу, вклад був перерахований банком на поточний рахунок на підставі пунктів 2.3, 3.12 договору.
Видача вкладу з поточного рахунку відбувалась з урахуванням правил, встановлених постановами правління Національного банку України.
За період з 03 лютого 2016 року по 05 грудня 2016 року, враховуючи вимоги НБУ, ОСОБА_1 окрім процентів отримав 195,5 грам золота.