Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 361/5434/20
провадження № 61-4559св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Національна академія прокуратури України в особі ліквідаційної комісії, Тренінговий центр прокурорів України,
третя особа - Офіс Генерального прокурора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Андрейчука Т. В. від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., від 02 лютого
2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії прокуратури України, Тренінгового центру прокурорів України, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він працював начальником управління господарської діяльності Національної академії прокуратури України, однак 17 червня 2020 року був звільнений з роботи у зв`язку з ліквідацією установи за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки фактично відбулась реорганізація Національної академії прокуратури України шляхом перетворення - створення на її базі Тренінгового центру прокурорів України. Зазначені установи мають одинакові функції і завдання, одну і ту ж саму матеріально-технічну базу та знаходяться за однією адресою.
Оскільки Тренінговий центр прокурорів України є по суті правонаступником Національної академії прокуратури України, відповідно до положень частини другої статті 40 КЗпП України роботодавець повинен був запропонувати йому переведення на іншу роботу до Тренінгового центру прокурорів України. Проте зазначеного зроблено не було.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 03 червня 2020 року № 279-к про його звільнення з посади начальника управління господарської діяльності Національної академії прокуратури України; поновити його на роботі у Тренінговому центрі прокурорів України на рівнозначній за своїми функціональними обов`язками посаді; стягнути з Тренінгового центру прокурорів України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Стислий виклад позицій інших учасників справи
Національна академія прокуратури України заперечувала проти задоволення позову. Зазначала, що відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Посилання ОСОБА_1 на те, що відбулась реорганізація Національної академії прокуратури України вважала безпідставними, з огляду на те, що Тренінговий центр прокурорів України є новоствореною юридичною особою, має інші функції і завдання (не є навчальним закладом та не передбачає прийняття на роботу осіб, які б здійснювали наукову чи навчальну діяльність). Ліквідовуючи Національну академію прокуратури України, Кабінет Міністрів України не утворював та не визначав нову державну установу, яка б здійснювала спеціальну підготовку та підвищення кваліфікації прокурорів. Перехід майна, яке перебувало у Національній академії прокуратури України на праві оперативного управління, до Тренінгового центру прокурорів України не свідчить про правонаступництво, оскільки зазначене майно перебуває у державній власності, а всі цивільно-правові відносини, учасником яких є Національна академія прокуратури України, будуть припинені з моменту виключення цієї державної установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Додатково зазначала про пропуск позивачем встановленого статтею 232 КЗпП України строку звернення до суду.
Тренінговий центр прокурорів України заперечував проти задоволення позову, зазначаючи про помилковість доводів позивача про те, що Тренінговий центр прокурорів України є правонаступником Національної академії прокуратури України. Правонаступництво зазначених установ не було передбачено ні законом, ні постановами Кабінету Міністрів України, ні наказами Генерального прокурора. Правовим наслідком ліквідації юридичної особи є припинення всіх прав та обов`язків юридичної особи, а тому у роботодавця був відсутній обов`язок з працевлаштування звільнених працівників. Крім того, концепція утворення і функціонування Тренінгового центру прокурорів України та його організаційна структура зорієнтовані на залучення тренерів за тимчасовими договорами цивільно-правового характеру, а штатні науково-педагогічні одиниці та відповідні структурні підрозділи у новоствореній юридичній особі відсутні.
Офіс Генерального прокурора заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості. Зазначав, що Кабінетом Міністрів України винесено постанову про ліквідацію Національної академії прокуратури України, а Офісом Генерального прокурора було здійснено відповідні заходи з такої ліквідації. Відповідні постанови Кабінету Міністрів України та накази Генерального прокурора щодо ліквідації Національної академії прокуратури України, утворення Тренінгового центру прокурорів України, закріплення за останнім державного майна протиправними не визнавались та не скасовувались.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українибуло проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Позивача попереджено про наступне вивільнення за два місяці, а обов`язок з його працевлаштування у роботодавця був відсутній, оскільки звільнення відбувалось у зв`язку з ліквідацією Національної академії прокуратури України. Тренінговий центр прокурорів України є окремою новоствореною юридичною особою та не є правонаступником Національної академії прокуратури України.
Основний зміст та мотиви постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову є правильними та такими, що ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції встановив, що має місце ліквідація Національної академії прокуратури України. Правонаступництва після ліквідації Національної академії прокуратури України не встановлено, Тренінговий центр прокурорів України є новоствореною юридичною особою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14,
від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а, від 16 травня 2019 року у справі № 823/5361/15, від 16 травня 2019 року у справі № 820/10744/15, від 07 травня 2020 року у справі № 591/3048/16-а, від 25 червня 2020 року у справі № 420/6852/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень пункту 25 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), і на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не перевірили реальність ліквідації Національної академії прокуратури України, а також не звернули належної уваги на одночасне створення державної установи, яка виконує ті ж самі функції. Держава не відмовлялась від виконання завдань і функцій щодо підвищення кваліфікації прокурорів та здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора. Заявник наполягає на тому, що Тренінговий центр прокурорів України створений на базі Національної академії прокуратури України, а тому відбулась прихована реорганізація, а не ліквідація зазначеної установи. Ураховуючи наведене, відповідач порушив вимоги частини другої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України, не запропонувавши йому жодної посади у реорганізованій установі.
Посилається також заявник на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 25 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зокрема щодо правового аналізу зазначеної норми. Вважає, що існує проблема невизначеності на нормативному рівні формулювання створення юридичної особи «на базі» іншої.
Крім того, ОСОБА_1 подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтоване тим, що існує виключна правова проблема щодо невизначеності на нормативно-правовому рівні поняття та процедури створенням юридичної особи «на базі» іншої юридичної особи, зокрема, у контексті створення Тренінгового центру прокурорів України. При цьому, враховуючи наявність декількох судових рішень Верховного Суду у подібних справах (постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 761/22112/2, від 19 жовтня 2021 року у справі № 752/13686/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 761/22290/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 754/9036/20), які ухвалені без врахування висновків про фактичну реорганізацію юридичної особи публічного права, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, з метою забезпечення єдності судової практики та правової визначеності, є необхідність у відступі від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених вище постановах.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №361/5434/20.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У поданих відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Тренінговий центр прокурорів України та Офіс Генерального прокурора посилаються на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Тренінговий центр прокурорів України зазначає, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки стосуються проходження державної служби у державних органах, юридичних особах публічного права, які наділені владними управлінськими функціями, натомість ні Національна академія прокуратури України, ні Тренінговий центр прокурорів України не наділені владними повноваженнями, не відносяться до державних органів і суб`єктів владних повноважень, правовідносини із працівниками є трудовими та не можуть вважатися публічною службою. Звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово розглядав справи у подібних правовідносинах (щодо звільнення працівників Національної академії прокуратури України) та надав оцінку доводам заявників щодо незаконності ліквідації академії.
Офіс Генерального прокурора України зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, зокрема щодо припинення шляхом ліквідації однієї юридичної особи, створеної одним уповноваженим органом управління - Кабінетом Міністрів України, і створення іншої юридичної особи іншим уповноваженим органом управління відповідно до покладених на них завдань. При цьому те, що майновою базою для функціонування ліквідованої і новоствореної установи було і є майно, належне державі, жодним чином не свідчить про реорганізацію такої установи. Правомірність розпорядчих актів щодо ліквідації академії та утворення тренінгового центру була перевірена судами адміністративної юрисдикції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року № 1582 «Про утворення Академії прокуратури України» утворено Академію прокуратури України при Генеральній прокуратурі України.
Указом Президента України від 25 жовтня 2007 року № 1013/2007 «Про надання Академії прокуратури України статусу національної», ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Академії прокуратури України та її вагомий внесок у розвиток національної освіти і юридичної науки, надано Академії прокуратури України статус національної і надалі іменовано її у Національну академію прокуратури України.
22 січня 2019 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника управління господарської діяльності Національної академії прокуратури України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 175 «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ліквідовано Національну академію прокуратури України. Визначено, що заходи з ліквідації академії здійснюються Офісом Генерального прокурора.
На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України 05 березня Генеральний прокурор видав наказ № 129 «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України», яким вирішено припинити зазначену установу шляхом її ліквідації та утворено комісію з ліквідації, до якої передано повноваження щодо управління справами.
07 квітня 2020 року ОСОБА_1 був повідомлений про вивільнення у зв`язку з ліквідацією Національної академії прокуратури України з 17 червня 2020 року.
У зв`язку з тим, що вивільнення було масовим роботодавцем відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» доведено до відома державної служби зайнятості інформацію про заплановане вивільнення працівників.
Наказом голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 03 червня 2020 року № 279-к ОСОБА_1 з 17 червня
2020 року було звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією установи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
05 березня 2020 року Генеральним прокурором прийнято наказ №130 «Деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України», яким утворено тренінговий центр на базі Національної академії прокуратури, що ліквідується.
Крім того наказом Генерального прокурора від 05 березня 2020 року №131 «Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів України» закріплено за тренінговим центром на праві оперативного управління державне майно Національної академії прокуратури, що ліквідується.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.