ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4725/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Єгоров Б.С.,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.
від 18.01.2022
за заявою Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
про розподіл судових витрат у справі № 910/4725/20
за позовом ОСОБА_1
до Фонду державного майна України, Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними рішень наглядової ради,
1. Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду державного майна України та Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про: - визнання незаконними та скасування наказів Фонду державного майна України; - визнання недійсними рішень наглядової ради Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №910/4725/20 у задоволенні позову відмовлено.
Від Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій останнє просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 80 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 80 000,00 грн витрат на послуги адвоката.
Додаткове рішення мотивоване доведеністю надання відповідних послуг адвокатом та співмірністю розміру понесених витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі №910/4725/20 скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 та ухвалено нове рішення, яким заяву Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про розподіл судових витрат у справі №910/4725/20 залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" надіслало докази на підтвердження розміру судових витрат суду першої інстанції 13.07.2021, тобто поза межами встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку, що є підставою для залишення заяви без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі №910/4725/20. Справу №910/4725/20 передано до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:
- частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку;
- рішення у справі №910/4725/20 Господарським судом міста Києва ухвалено 07.07.2020. Перебіг встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України 5-денного строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу почався 08.07.2020, останнім днем строку є 13.07.2020 (оскільки 12.07.2020 є вихідним днем);
- докази на підтвердження розміру судових витрат Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" надіслало до суду першої інстанції 13.07.2020, що підтверджується описом вкладення до цінного листа з печаткою Укрпошти та поштовою квитанцією. Тобто Акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" подано заяву з доказами розміру понесених судових витрат в останній день строку, шляхом здачі заяви на пошту;
- оскільки Акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" не пропущено строк на подання доказів розміру понесених судових витрат, відсутні підстави для застосування частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
2. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 частково скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/4725/20 та ухвалено нове рішення. Заяву Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 52 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- у матеріалах справи наявний відзив Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на позовну заяву з викладенням відповідних заперечень на аргументи позивача. Отже, написання та подання відзиву безпосередньо пов`язано з розглядом справи, а витрачений адвокатом час, що становить 8 год., відповідає критеріям співмірності та обґрунтованості;
- кількість витраченого часу 3 год. на подання клопотання на ознайомлення з матеріалами справи та проведення ознайомлення з матеріалами справи, на переконання колегії суддів, є завищеною. З матеріалів справи убачається, що станом на час ознайомлення представника Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" з матеріалами справи, справа містила 172 аркуші. При цьому, у справі були наявні позовна заява, відзив Фонду державного майна України на позовну заяву та відповідь позивача на відзив Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" з доданими доказами, які попередньо надсилалися поштою та електронною поштою на адресу Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод". Тому, на переконання колегії суддів, витрачений адвокатом часом на зазначені дії не відповідає критерію співмірності, а тому витрати підлягають зменшенню до 2 год. часу, що у грошову еквіваленті складатиме 4000,00 грн;
- щодо послуг в частині підготовки та подання клопотання про надання строку для підготовки заперечень, на здійснення яких було витрачено 1 год. часу вартістю 2000,00 грн, суд не вбачає підстав для зменшення витрат у зазначеній частині, оскільки матеріали справи містять відповідне клопотання відповідача-2, належним чином обґрунтоване необхідністю надання додаткового часу на реалізацію процесуальних прав;
- послуги в частині аналізу отриманої інформації за результатами ознайомлення з матеріалами справи, підготовки та надсилання сторонам і суду заперечень на відповідь на відзив не відповідають критеріям реальності та обґрунтованості. Так, проаналізувавши зміст поданих відповідачем-2 заперечень на відповідь позивача на відзив, що складаються, фактично, з 3-ох аркушів, суд зазначає, що вказані заперечення практично повністю скопійовані з відзиву на позовну заяву і не містять будь-яких нових обставин та спростування правової позиції позивача. Отже, на переконання колегії суддів, зазначені витрати, хоча і є пов`язаними з розглядом справи, однак не відповідають критеріям співмірності щодо: - виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягу наданих адвокатом послуг. На проведення зазначених дій було витрачено адвокатами виконавця 8 год. часу загальною вартістю 16000,00 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе відмовити заявнику у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у вказаній частині;
- щодо витрат відповідача-2 в частині участі в судових засіданнях шляхом представництва адвокатами прав та інтересів замовника в Господарському суді міста Києва, які відбулися 29.05.2020, 23.06.2020 та 07.07.2020, підготовки до судового розгляду та участі в дебатах, колегія суддів також вважає, що наведені витрати не відповідають критеріям співмірності в частині витраченого адвокатами часу. На проведення зазначених дій було витрачено адвокатами виконавця 10 год. часу загальною вартістю 20000,00 грн. Однак, з матеріалів справи убачається, що загальна тривалість судових засідань у Господарському суді міста Києва склала 1 год. 33 хв. З розрахунку відповідача-2 неможливо встановити, що останнім обґрунтовано, скільки саме часу було витрачено адвокатами на підготовку до судових засідань. При цьому, заявником також не вказано у розрахунку, що наведені витрати включали в себе час на проїзд до суду та очікування судових засідань. З матеріалів справи убачається, що судове засідання, призначене на 29.05.2020 о 12:00 год., відбулося з затримкою майже у 55 хв., судове засідання, призначене на 23.06.2020 о 16:20 год., відбулося з затримкою майже в 1 год. 25 хв., а судове засідання, призначене на 07.07.2020 о 15:40 год., відбулося з затримкою у 27 хв. Таким чином, здійснивши самостійний розрахунок, колегія суддів зауважує на тому, що загальний час очікування судових засідань представником заявника складає 2 год. 47 хв. Таким чином, витрати на правову допомогу відповідача-2 в частині участі у судових засідання має бути зменшено з 10 год. до 5 год., що у грошову еквіваленті складатиме 10000,00 грн;
- оскільки заявлений відповідачем-2 до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення з позивача підлягають витрати Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 52000,00 грн, що відповідає витраченому часу 26 год;
- доводи позивача з приводу того, що Акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" в порушення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів не зроблено заяви про подання до суду доказів понесених судових витрат відхиляються судом, оскільки у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву представник Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який становитиме 300000,00 грн. При цьому, відповідачем-2 також зазначено, що докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу буде надано у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Викладення такої заяви безпосередньо у тексті відзиву на позовну заяву не суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України та є належним повідомленням учасників справи про намір подати докази понесення судових витрат у порядку, встановленому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 шляхом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , з 52 000,00 грн до 14 000,00 грн.
ОСОБА_1 у якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду зазначив пункти 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статей 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України, та посилається на правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладені у постановах від 22.12.2018 у справі № 826/856/18, від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, від 04.11.2020 у справі № 9901/264/19. Також ОСОБА_1 зауважує, що місцевим господарським судом не було розглянуто клопотання про дослідження записів судових засідань, що мали значення для з`ясування всіх обставин справи (пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
4. Позиція Верховного Суду
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.