ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 807/93/16
касаційне провадження № К/9901/3791/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Інспекція) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 (суддя Гаврилко С.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (головуючий суддя - Нос С.П., судді - Онишкевич Т.В., Яворський І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 15293-17, № 15294-17, № 15295-17, № 15296-17, № 15297-17, № 15298-17.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями йому було протиправно визначено суму податкових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік, оскільки рішення Ужгородської міської ради від 25.06.2014 № 1309 "Про внесення змін до рішення міської ради від 19.12.2013 № 1144", яким було змінено елемент податку - базу оподаткування, було оприлюднене 06.06.2014, з огляду на що повинне застосовуватись лише з 01.01.2015, а до цієї дати повинне застосовуватися рішення Ужгородської міської ради від 19.12.2013 № 1144, тоді як при обчисленні податку на майно згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень Інспекція застосувала дві різні бази оподаткування протягом одного податкового періоду. Окрім того, Інспекцією не було додано до спірних податкових повідомлень-рішень розрахунку податкового зобов`язання, що суперечить вимогам статті 58 Податкового кодексу України, також в податкових повідомленнях-рішеннях не вказано нормативно-правовий акт відповідно до якого був зроблений розрахунок податкового зобов`язання, а з їхнього тексту не можна встановити їх змістовну частину, а саме на підставі чого і за що нараховані податкові зобов`язання.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 28.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 15.06.2015 № 15293-17, № 15294-17, № 15295-17, № 15296-17, № 15297-17, № 15298-17.
Висновок судів про задоволення позовних вимог мотивований тим, що: при визначенні позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік Інспекція протиправно застосувала дві різні бази оподаткування протягом одного податкового період, а саме: житлову площу об`єкта нерухомості - з 01.01.2014 по 31.03.2014, загальну площу нерухомості - з 01.04.2014 по 31.12.2014; з урахуванням положень підпунктів 12.3.4, 12.3.5 статті 12 Податкового кодексу України, рішення Ужгородської міської ради від 25.06.2014 № 1309 може застосовуватися лише з 01.01.2015; в порушення статті 58 пункту 58.1 Податкового кодексу України до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Інспекцією не було додано розрахунку податкового зобов`язання.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.11.2017 залишив касаційну скаргу Інспекції без руху.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (який набрав чинності з 01.04.2014) у статті 265 Податкового кодексу України слова "житлова площа" в усіх відмінках замінено словами "загальна площа" у відповідному відмінку, з огляду на що Інспекція правомірно застосувала базу оподаткування: з 01.01.2014 по 31.03.2014 - житлову площу, а з 01.04.2014 по 31.12.2014 - загальну площу; зміни, внесені рішенням Ужгородської міської ради від 25.06.2014 № 1309 "Про внесення змін до рішення міської ради від 19.12.2013 № 1144", жодним чином не впливають на зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, а лише приводять рішення Ужгородської міської ради від 19.12.2013 № 1144 у відповідність до змін, що були внесені до Податкового кодексу України Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII; Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, не передбачає складання податкового розрахунку до вищенаведених рішень.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.07.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 05.07.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником шести об`єктів житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1, а саме: квартира 1 загальна площа 28,7 кв.м. та житлова 16,4 кв.м., квартира 3 загальна площа 45,0 кв.м. та житлова 25,7 кв.м., квартира 2 загальна площа 75,4 кв.м. та житлова 57,7 кв.м., квартира 5 загальна площа 70,3 кв.м. та житлова 24,4 кв.м., квартира 4 загальна площа 63 кв.м. та житлова 38,2 кв.м., квартира 1А загальна площа 60,4 кв.м. та житлова 40,9 кв.м.
15.01.2014 ОСОБА_1 було подано до Інспекції заяву, згідно якої повідомив, що він є власником шести вищенаведених об`єктів житлової нерухомості.
Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 15.06.2015 № 15293-17, № 15294-17, № 15295-17, № 15296-17, № 15297-17, № 15298-17, якими визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік у розмірах 1019,27 грн., 480,54 грн., 753,44 грн., 1280,69 грн., 1157,39 грн. та 1057,58 грн.
Судами було встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були використані, зокрема, норми Положення про порядок сплати податку на нерухоме майно до бюджету міста Ужгорода, що затверджене рішенням VI сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 03.06.2011 № 163, Положення про порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до бюджету міста Ужгорода, що затверджене рішенням XX сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013 № 1144, рішення ХХII VI скликання Ужгородської міської ради від 29.05.2014 № 1309 "Про зміни до рішення міської ради від 19.12.2013 № 1144".
Згідно із підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.
Підпунктом 265.2.1 пункту 265.2 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 265.3.1, 265.3.2 пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.03.2014) передбачено, що базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 265.3.4пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.03.2014) у разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об`єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об`єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.
Абзацом "а" підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.03.2014) передбачено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.03.2014) ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Абзацом "а" підпункту 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.03.2014) встановлено, що ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах, зокрема: не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів.
Згідно з пунктом 3 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради обов`язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.