ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 0840/3592/18
адміністративне провадження № К/9901/16091/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника відповідача - Карленко Н.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року (головуюча суддя - Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування рішень,
установив:
У серпні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправними дії ГУ ДФС У Запорізькій області щодо порушення порядку розгляду заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 1 червня 2018 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 11 липня 2018 року №0019921305, №0019931305, №0019941305, №0019951305; визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Запорізькій області від 11 липня 2018 року №0020011305 та рішення ДФС у Запорізькій області про застосування фінансових санкцій від 11 липня 2018 року №0020021305.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що відповідачем порушено як процедуру проведення документальної планової виїзної перевірки, так і порядок розгляду заперечень на складений за наслідками такої перевірки акт, якими спростовувались зафіксовані перевіркою порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства. Крім того, позивач звертав увагу на скасування в судовому порядку наказу, на підставі якого була проведена перевірка, та визнання дій з її проведення протиправними.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 1 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано прийняті 11 липня 2018 року ГУДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення №0019921305, №0019931305, №0019941305 та №0019951305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0020011305 та рішення №0020021305 про застосування фінансових санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з переліченими вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України).
У розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 5 березня 2021 року у справі №826/23914/15, від 26 січня 2021 року у справі №826/23062/15, від 6 травня 2020 року у справі №810/4434/16, від 15 січня 2019 року у справі №825/867/16, в яких касаційний суд аналізував наслідки неподання платниками податків документів до перевірки на вимогу контролюючого органу та вказував на ознаки, які свідчать про безтоварність документально задекларованих господарських операцій між платниками податків.
У касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що посадовими особами контролюючого органу було повною мірою дотримано процедуру проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 та, з огляду на ненадання останнім до перевірки усіх витребуваних документів, констатовано порушення підприємцем вимог податкового та іншого законодавства.
Наполягаючи на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач вказує на порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази в їх системному взяємозв`язку, неповно й вибірково встановили обставини справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення.
В судовому засіданні допущено заміну відповідача у справі - Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ - 43143945) на його правонаступника - Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ - 44118663).
Представник відповідача в судових засіданнях, які відбулись 21 червня та 13 липня 2022 року, підтримав свою правову позицію щодо суті спору, викладену в касаційній скарзі, наполягав на наявності підстав до скасування оскаржуваних судових рішень. Наголошував на тому, що позивачем не надано до перевірки первинних та інших документів на запити контролюючого органу.
Представник позивача в судовому засіданні 21 червня 2022 року повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ними на обґрунтування своєї позиції, поділяючи мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору. В судове засідання, призначене на 13 липня 2022 року представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 3 травня 2018 року №1308 та плану графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на ІІ квартал 2018 року, посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області в період з 4 по 17 травня 2018 року та з 18 по 24 травня 2018 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня по 31 грудня 2017 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем 1 червня 2018 року складено акт №425/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .
Перевіркою зафіксовано порушення позивачем:
- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік в сумі 44 453 965,34 грн, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017рік на 8001713,76 грн;
- підпунктів 1.2, 1.3, 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік в сумі 44 453 965,34 грн, що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік на 666 809,48 грн;
- частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) внаслідок неправильного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, на суму 97 602,96 грн;
- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат за встановленою формою та ненадання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за 2017 рік;
-статей 185, 187, 188 ПК України, що призвело до завищення сум податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 35 435 500,00 грн;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 35 708 843,00 грн.
Не погоджуючись з висновками, зробленими службовими особами відповідача в акті перевірки, 23 червня 2018 року позивачем скеровано до податкового органу заперечення на акт перевірки разом із документами, на підставі яких підприємцем було сформовано показники податкової звітності.
Листом від 6 липня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області повідомило позивача про відповідність висновків акта документальної планової виїзної перевірки чинному законодавству.
11 липня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення: №0019921305, яким зменшено розмір податкового зобов`язання у сумі 35435550,00 грн та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 35708843,00 грн; №0019931305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1000214,22 грн (за податковим зобов`язанням - 666809,48 грн та за штрафними санкціями - 333404,74 грн); №0019941305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 12002570,64 грн (за податковим зобов`язанням - 8001713,76 грн та за штрафними санкціями - 4000854,88 грн; №0019951305 від 11 липня 2018 року, яким застосовано штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 1020,00 грн.
Також, 11 липня 2018 року контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій №0020021305 у розмірі 9760,30 грн та винесено вимогу про сплату боргу №0020011305 на суму 97602,96 грн.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанцій, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що документи, надані позивачем як до суду, так і до податкового органу, спростовують висновки, викладені контролюючим органом в акті перевірки. Наявність у позивача податкових та видаткових накладних за господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, на думку судів, повністю підтверджують законність нарахування підприємцем відповідних сум прибутку, витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання послуг та товарів, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту. Натомість, відповідачем не доведено наявності порушень позивачем податкового чи іншого законодавства, щодо дотримання якого здійснювалась перевірка, а тому, як вважали суди, відсутні законні підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань та нарахування штрафних санкцій. Судами також враховано наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким визнано протиправними дії контролюючого органу щодо проведення перевірки та скасовано наказ про її проведення, що свідчить про те, що результати перевірки, отримані внаслідок неправомірних дій податкового органу, у будь-якому випадку не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.