ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/2447/19
адміністративне провадження № К/9901/29698/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (головуючий суддя Лічевецький І.О., судді: Земляна Г.В., Кобаль М.І.) у справі №640/2447/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" (надалі - позивач, товариство, підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 лютого 2019 року №0004271404.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 липня 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позову задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 4 лютого 2019 року №0004271404.
Позивач 18 вересня 2019 року звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про стягнення з відповідача на користь підприємства понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000 грн. У вказаній заяві позивач посилається на те, що його витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають 90 000 грн та підтверджені документально.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволені заяви відмовлено. Ухвала апеляційного суду мотивована відсутністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи, оскільки такі витрати не підтверджено документально, а надані позивачем документи містять недоліки та неточності, які ставлять під сумнів понесені позивачем витрати.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000 грн.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невідповідність прийнятої ухвали матеріалам справи. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем до стадії судових дебатів була заявлена заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, яка була проігнорована судом першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом не враховано, що позивач за умовами договору може здійснити передплату за послуги виконавця. Зауважує, що за умовами договору про надання професійної правничої допомоги складовими оплачуваного часу, зокрема, але не виключно є увесь фактичний час, пов`язаний безпосередньою роботою в судах та час, витрачений на дорогу та перебування в чергах у зв`язку з виконанням замовлення замовника, а також час очікування зустрічі з замовником в його офісі.
Відповідачем 26 листопада 2019 року подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Спірним питанням у даному випадку є правомірність відмови в стягненні витрат за надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
За приписами статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту другого частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.