ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 821/2813/15-а
адміністративне провадження № К/9901/28052/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" до Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 (суддя - Хом`якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 (головуючий суддя Кравченко К.В., судді: Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М.),
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" (далі - ПРАТ "БМЗ", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ОДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2015: форми "П" №0000312200 - про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 1ʼ 651ʼ 344,00 грн; форми ʼʼРʼʼ №0000322200 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 285ʼ 380,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 190ʼ 253,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 95ʼ 127,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що операції між Товариством та ППʼʼНеолітʼʼ, ПП ʼʼХерсонагроресурсʼʼ, ТОВ ʼʼДніпро ТМʼʼ, ТОВ ʼʼМеганом Трансʼʼ, ТОВʼʼТвінінг Таймʼʼ, ПП ʼʼЕлектрогрупʼʼ, ПП ʼʼПолімермашʼʼ є реальними та підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки від 21.04.2015 №15/21-02-22-012/00211004 щодо порушення Товариством податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами у 2014 році, безпідставні. Позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента та / або відсутність матеріально технічних умов, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не може бути свідченням безтоварності господарської операції.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 06.05.2015 №0000312200 повністю, податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 06.05.2015 №0000322200 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 189ʼ 917,00 грн та застосування штрафних санкцій - 94ʼ 959,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки в акті перевірки про безтоварність операцій із вищезазначеними контрагентами з придбання товарів та послуг. Такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих Товариством договорів, первинних документів, що були складені сторонами у межах цих договорів та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку, та з урахуванням обставин, що були встановлені в судовому процесі у справах №821/873/15-а та №821/4975/14. Суд також врахував, що на час здійснення поставок контрагенти Товариства мали господарську та податкову правосуб`єктність, спірні операції пов`язані з його господарською діяльністю. Доводи контролюючого органу на підтвердження обставин безтоварності спірних операцій щодо недостатності/відсутності у контрагентів матеріально - технічних умов, трудових ресурсів, відсутності у позивача під час перевірки довіреностей на отримання ТМЦ, сертифікатів якості на товар, а також наявність певних недоліків в оформленні деяких видаткових накладних (не зазначено посаду особи, яка прийняла товар, відсутність номера та дати довіреності), суд розцінив як такі, що не спростовують обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту та витрат за вказаними операціями, оскільки інші дані (зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки ТМЦ, мета придбання, первинні бухгалтерські документи, складені щодо цих господарських операцій) свідчать про протилежне. Суд також визнав, що відсутність платника податків за місцем реєстрації, на що посилався контролюючий орган, не є підставою для виключення із податкового обліку витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на обставини, що були встановлені під час податкової перевірки позивача.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.12.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у запереченнях просить залишити касаційну скаргу ОДПІ без задоволення як безпідставну.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень (а.с. 24-25 т. І), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті від 21.04.2015 №15/21-02-22-012/00211004 про результати документальної планової виїзної перевірки ПРАТ "БМЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 (а.с. 26 - 85 т. І; далі - акт перевірки). Згідно з висновками акта перевірки ПРАТ "БМЗ", зокрема порушено норми пунктів підпункту 14.1.27 статті 14, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок формування податкового кредиту та витрат у 2014 році за безтоварними операціями із ПП ʼʼНеолітʼʼ, ПП ʼʼХерсонагроресурсʼʼ, ТОВ ʼʼДніпро ТМʼʼ, ТОВ ʼʼМеганом Трансʼʼ, ТОВ ʼʼТвінінг Таймʼʼ, ПП ʼʼЕлектрогрупʼʼ, ПП ʼʼПолімермашʼʼ.
Такий висновок контролюючого органу вмотивований наявністю ознак фіктивної діяльності цих постачальників та постачальників у ланцюгу, недостатністю та дефектністю представлених до перевірки документів, зокрема відсутністю у позивача під час перевірки сертифікатів якості продукції, що, зокрема, надійшла від ППʼʼНеолітʼʼ, та доручень на ії отримання, а також відсутністю в деяких видаткових накладних даних щодо посади особи, яка їх підписала, номера та дати довіреності.
Під час перевірки контролюючий орган використав податкову інформацію щодо вказаних платників податків та їх контрагентів, що міститься в базах даних органів ДФС, та податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю (використані результати податкових перевірок, зустрічних звірок контрагентів та позивача). Згідно з цією інформацією постачальники не є виробниками поставленої на користь позивача товарів, водночас один/декілька контрагентів позивача у ланцюгу постачання: за місцезнаходженням відсутні; не мають матеріально-технічних та трудових ресурсів, які об`єктивно необхідні для
провадження господарської діяльності, зокрема для здійснення господарських операцій; згідно з інформацією з бази даних "Архів електронної звітності", "Реєстр податкових накладних" номенклатура придбаних ними товарів не відповідає номенклатурі товарів, що були предметом постачання на адресу позивача згідно з первинними документами.
Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).
Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніʼʼ від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі так само) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 ПК).
Відповідно до абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.