Постанова
Іменем України
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 761/6888/19
провадження № 61-8148св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (далі - Університет) про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилався на таке. З 1988 року він працював в Університеті. 15 січня 2019 року відповідач видав наказ № 77-л "Про звільнення", відповідно до якого того ж дня звільнив позивача з посади завідувача кафедри хірургії № 4 за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи, відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Із зазначеним наказом не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Так, йому на день подання позову невідомо, в чому полягає проступок, який став підставою для звільнення, пояснення щодо "аморального проступку" від нього не відбиралися.
Він є лікарем - хірургом вищої категорії, лікарем кардіохірургом вищої категорії, лікарем онкохірургом вищої категорії, має непересічні звання, кваліфікацію, світове визнання, багато дипломів та міжнародних нагород.
Отже, зважаючи на бездоганну позитивну характеристику в усіх сферах життя, його звільнення, за невідомим йому самому "аморальним проступком", є абсурдним, необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсності.
Наказ про його звільнення підписаний неповноважною особою - ОСОБА_2, оскільки повноваження останнього були зупинені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року і він не мав права виконувати обов`язки ректора університету.
Крім того, позивач є членом профспілки Університету, проте відповідач не отримав згоди профспілки на його звільнення з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
Також в порушення вимог частини першої статті 47 КЗпП України йому не було видано трудову книжку. Такі дії відповідача завдали йому моральну шкоду.
Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Університету від 15 січня 2019 року № 77-л "Про звільнення", поновити його на роботі на посаді завідувача кафедри хірургії № 4 Університету, стягнути з Університету на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2019 року до дня ухвалення рішення судом, стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із його незаконним звільненням.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником, який бере участь у навчальному і виховному процесі, участь його у подіях, які відбулись 14 січня 2019 року в ректораті Університету, дають підстави для звільнення за підстав, зазначених у пункті 3 частини першої статті 41 КЗпП України, за вчинення аморального проступку. Звільнення ОСОБА_1 відбулось з додержанням вимог трудового законодавства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки такі висновки зроблені виключно на загальній оцінці ситуації, яка склалась у ректораті Університету 14 січня 2019 року та не підтверджуються жодними достатніми та належними доказами в розумінні Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідачем не було дотримано вимог КЗпП України щодо отримання згоди профспілки на його звільнення за вчинення аморального проступку, несумісного з виконанням подальшої роботи, оскільки на момент його звільнення він був членом Первинної профспілкової організації Університету, а тому його звільнення мало відбуватись у спеціальному порядку, встановленому положеннями статтею 43 КЗпП України.
Суди дійшли помилкових висновків щодо наявності у ОСОБА_2 повноважень на винесення та підписання наказу Університету від 15 січня 2019 року № 77-л.
Також на порушення вимог статті 47 КЗпП України йому не видали трудову книжку. Всупереч вимогам процесуального законодавства суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги поданий відповідачем як доказ - наказ від 14 січня 2019 року № 15 "Про службове розслідування", а суд апеляційної інстанції не вбачав у цьому порушення.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі
№ 6-248цс14, від 22 березня 2017 року у справі № 6-3135цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 757/4906/15-ц; Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 327/514/18, від 27 червня 2018 року у справі № 910/21462/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц; встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
У липні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Університету, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилався на неможливості поновлення ОСОБА_1 на посаді педагогічного працівника, оскільки він брав участь у штурмі ректорату, в присутності студентів та педагогічного складу відомого медичного університету України, брав активну участь у штовханині та бійках, керував у приміщенні ректорату невідомими особами та закликав пробиватись через охорону, з метою заведення до кабінету ректора своєї раніше звільненої дружини ОСОБА_3 ОСОБА_1 скомпрометував себе перед усім ректорським складом вищого навчального закладу, перед студентами та учнями, які були членами студентського самоврядування. Зі змісту постанов Верховного Суду, що наведені заявником випливає, що застосування норми пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України пов`язане із доведенням самого факту вчинення позивачем аморального проступку, проте, як випливає з обставин справи, суди попередніх інстанцій надали оцінку вчиненню позивачем аморального проступку на підставі належних та допустимих доказів. Таким доказам надано оцінку в порядку, що передбачений статте 89 ЦПК України. Проте переоцінка доказів у справі, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що наказом Університету від 14 листопада 2018 року № 120-к "Про делегування прав першому проректору з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти професору ОСОБА_2" делеговано ОСОБА_2 право підпису наказів про звільнення науково-допоміжного персоналу всіх підрозділі.
Наказом Університету від 19 листопада 2018 року № 146-к "Про затвердження Порядку взаємозаміщення керівного складу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця" затверджено Порядок взаємозаміщення ректора університету та проректорів на час їх тимчасової відсутності. Цим наказом встановлено, що у разі відсутності ректора його обов`язки виконуються першим проректором з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Університету.
Заступником ректора з адміністративно-господарської роботи Університету 14 січня 2019 року повідомлено першого проректора науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Університету ОСОБА_2 про події, які мали місце 14 січня 2019 року у приміщенні ректорату Університету.
14 січня 2019 року відповідач виніс наказ № 15 "Про службове розслідування", яким начальнику відділу кадрів доручено провести службове розслідування за фактом порушення порядку та етичних норм поведінки завідувачем кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 та іншими працівниками Університету, з`ясувати причини та відібрати пояснення у завідувача кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1, завідувача кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії ОСОБА_4, старших лаборантів кафедри хірургії № 4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 письмові пояснення з цього приводу.
15 січня 2019 року першим проректором з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Університету ОСОБА_2 затверджено висновки службового розслідування за фактом порушення порядку та етичних норм поведінки завідувачем кафедри хірургії № 4 ОСОБА_1 .
Згідно з доповідною запискою від 14 січня 2019 року та висновком службового розслідування від 15 січня 2019 року за адресою ректорату Університету під час того, як державний виконавець почав зачитувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, ОСОБА_1 надав команду невідомим особам заходити в приміщення ректорату, всупереч вимозі працівників охорони університету показати дозволяючи документи, вони під заклики ОСОБА_1 почали відштовхувати працівників охорони університету, ламаючи обмежувачі та турнікети. На неодноразові зауваження працівників охорони університету припинити протиправні дії ОСОБА_1 та невідомі особи не реагували. ОСОБА_1 кидався в бійку, штовхаючись та висловлюючись ненормативною лексикою, провокував працівників охорони університету та ректорату, порушив громадський порядок.
Під час сутички ОСОБА_1 штовхав та завдав удари старшому зміни ОСОБА_7 та пошкодив його верхній одяг. Протиправні дії були припинені працівниками поліції, які прибули за викликом охоронця.
Також у висновку зазначено про те, що з метою опитати ОСОБА_1 та відібрати письмові пояснення останній викликався до ректорату, але виклики він проігнорував, на телефонні дзвінки не реагував.
Як повідомила інженер першої категорії ОСОБА_8, вона зробила протягом дня 6 дзвінків: 5 на мобільний телефон ОСОБА_1 та один на кафедру хірургії № 4, на жодний телефонний дзвінок відповіді не отримала.
За висновками службового розслідування: дії ОСОБА_9 суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, суперечать змісту трудового законодавства, дискредитують службово-виховні, посадові повноваження завідувача кафедри, є аморальним проступком (т. 1, а. с. 98-100).
15 січня 2019 року Первинна профспілкова організація співробітників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця листом
№ 120/18-10 повідомила відповідача, що станом на 14 січня 2019 року у третьої особи відсутні заяви ОСОБА_1 про членство в профспілці.
15 січня 2019 року відповідач видав наказ № 77-л "Про звільнення" ОСОБА_1 завідувача кафедри № 4 Університету із займаної посади 15 січня 2019 року за вчинення аморального проступку несумісного з продовженням цієї роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України. Підставою для звільнення став висновок службового розслідування за 15 січня 2019 року.
16 січня 2019 року працівниками Національного медичного університету імені О. О. Богомольця складено акт про те, що начальник відділу кадрів ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_1 про його звільнення з посади завідувача кафедри хірургії № 4, також йому було повідомлено про необхідність прибути до відділу кадрів для отримання своєї трудової книжки. ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з наказом під особистий підпис.
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про освіту" педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.
За змістом статті 56 Закону України "Про освіту" педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком. Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя, а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.