Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 522/24068/14-ц
провадження № 61-2102св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, у подальшому уточнивши його та зазначивши в якості відповідача ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 21 березня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 220 382 доларів США терміном до 21 березня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,25% річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 березня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Вказує, що іпотекодавець ОСОБА_4 у порушення умов іпотечного договору без згоди іпотекодержателя відчужила спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 17 березня 2015 року на користь
ОСОБА_1 .
Вважає, що перехід від іпотекодавця до третіх осіб права власності на предмет іпотеки не впливає на обсяг прав і обов`язків іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у розумінні вимог Закону України "Про іпотеку".
Посилаючись на те, що боржник ОСОБА_2 належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконує, порушує строки погашення кредиту, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі
3 420 187,83 грн, позивач просив звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах, визначивши ціну відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 15 грудня 2021 року, позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2007 року станом на 06 грудня 2010 року у сумі
3 420 187,83 грн звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах, а саме: квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", визначивши початкову ціну згідно з звітом про незалежну оцінку майна від 10 липня 2018 року у розмірі 3 131 229,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку із чим у нього перед кредитором утворилася заборгованість, в рахунок якої слід звернути стягнення на предмети іпотеки. При цьому продаж іпотекодавцем квартири на користь третіх осіб без згоди банку не вплинуло на обсяг прав та обов`язків позивача як іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у розумінні статті 23 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірна квартира була набута ним у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, отже вона належить на праві спільної сумісної власності подружжя, однак суд першої інстанції не залучив його дружину до участі у справі як співвласника спірного майна. Також суди не врахували того, що на час придбання зазначеної квартири вона не була обтяжена іпотекою, а тому він є добросовісним набувачем нерухомого майна у розумінні 388 ЦК України. Вказує, що він має двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним у спірній квартирі, яка є єдиним житлом, як для відповідача, так і для його дітей. Отже, у разі звернення стягнення на спірну квартиру позивач буде вимагати виселення всіх мешканців, однак виселенню з такої квартири без надання іншого житла він не підлягає.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 березня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 220 382 доларів США терміном до 21 березня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,25% річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 березня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2014 року (справа № 522/1095/14-ц), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2014 року, задоволено позов
ОСОБА_4 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та припинено іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка виникла на підставі договору іпотеки від 27 березня 2007 року. Знято заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та вилучено запис щодо зазначеної іпотеки з державного реєстру іпотек.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2014 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2014 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_6 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про припинення іпотеки залишено без розгляду.
Відповідно до договору дарування від 24 грудня 2014 року
ОСОБА_2 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_7 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .
17 березня 2015 року ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу відчужила спірну квартиру на користь
ОСОБА_1 .
У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, у неї станом на 06 грудня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 3 420 187,83 грн.
Вважаючи, що відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя
в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" свідчить про перехід до ОСОБА_1 прав та обов`язків іпотекодавця, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пред`явив позов про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 як на предмет іпотеки за договором від 27 березня 2007 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.