Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 554/2038/20
провадження № 61-14027св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив визнати за ним право власності на рухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме на обладнання: машина насінне-рушна НРХ-4-01; маслопрес ПХП-1000 (3 шт.); зерносушарка СБЦ-16; сепаратор БСХ-100; піч сушильножарочна ПСЖ-ГЗОБ-МО (нержавіюча); автомат фасувально-пакувальний ФУАПП; повітряний теплообмінник ВОТ-30000; теплогенератор - ТПГ-1000; водяний теплообмінник ВДГ-500; фільт-прес РЗМ 16-1 УП-001; ОКМФ-АВФ-АФ; конвеєр харчовий універсальний; конвеєр харчовий завантажувальний; КПП-4500 БД; конвеєр харчовий розвантажувальний КПРГ-2; автоматичний котел опалювальний на твердому паливі з приставкою А.П.П. (потужність 15 до 500 кВт); піч сушильно-жарочна - ПСЖ-Г; брикетувальник ПБ-48; зерносушарка СБЦ-16, заводський номер 7; піч сушильно-жарочну
ПСЖ-Г-30Б-МО; піч сушильно-жарочну ПСЖ-Г-120Б-МО; установку комбінувальну ОКМр; погрузчик зерновий КШП; конвеєр КПО 1800;
конвеєр КПУ-1500.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим,що 02 квітня 2017 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу б/н рухомого
майна, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передає,
а він як покупець прийме у власність наступне рухоме майно: машина насінне-рушна НРХ-4-01; маслопрес ПХП-1000 (3 шт.); зерносушарка СБЦ-16; сепаратор БСХ-100; піч сушильножарочна ПСЖ-ГЗОБ-МО (нержавіюча); автомат фасувально-пакувальний ФУАПП; повітряний теплообмінник ВОТ-30000; теплогенератор - ТПГ-1000; водяний теплообмінник ВДГ-500; фільт -прес - РЗМ16-1УП-001; ОКМФ-АВФ-АФ; конвеєр харчовий універсальний; конвеєр харчовий завантажувальний; КПП-4500 БД; конвеєр харчовий розвантажувальний КПРГ-2; автоматичний котел опалювальний на твердому паливі з приставкою А.П.П. (потужність 15 до 500 кВт); піч сушильно-жарочна - ПСЖ-Г, за ціною в сумі 1 215 000,00 грн, які продавець повністю отримав від покупця до підписання даного договору.
03 квітня 2019 року між ним таОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу б/н рухомого майна, за яким ОСОБА_3 передає, а він прийме у власність наступне рухоме майно: брикетувальник ПБ-48; зерносушарка СБЦ-16, заводський номер 7; піч сушильно-жарочну ПСЖ-Г-30Б-МО; піч сушильно-жарочну ПСЖ-Г-120Б-МО; установку комбінувальну ОКМр; погрузчик зерновий КШП; конвеєр КПО 1800; конвеєр КПУ-1500, за ціною 3 200 000,00 грн, які продавець повністю отримав від покупця до підписання даного договору.
Вказував на те, що відповідачі ухиляються від підписання акта приймання-передачі рухомого майна, вважають вказане обладнання
своїм власним та продовжують до цього часу ним користуватись,
а отриману продукцію використовувати для власних потреб, незважаючи
на те, що кошти за вказане майно продавцями отримані в повному обсязі
та вони не мають фінансових претензій до нього як покупця.
Зазначав, що відповідачі порушують його права на придбане за договорами майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2020 року, ухваленим у складі судді Тімошенко Н. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на рухоме майно,
яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме на обладнання:
машину насіннє-рушну НРХ-4-01; маслопрес ПХП-1000 (3 шт.); зерносушарку СБЦ-16; сепаратор БСХ-100; піч сушильножарочну ПСЖ-ГЗОБ-МО (нержавіюча); автомат фасувально-пакувальний ФУАПП; повітряний теплообмінник ВОТ-30000; теплогенератор - ТПГ-1000; водяний теплообмінник ВДГ-500; фільтпрес - РЗМ16-1УП-001; очисна калібруюча машина ОКМФ-АВФ-АФ; конвеєр харчовий універсальний; конвеєр
харчовий завантажувальний; КПП-4500 БД; конвеєр харчовий розвантажувальний КПРГ-2; автоматичний котел опалювальний
на твердому паливі з приставкою А.П.П. (потужність 15 до 500 кВт);
піч сушильно-жарочна - ПСЖ-Г; брикетувальник ПБ-48; зерносушарку
СБЦ-16, заводський номер 7; піч сушильно-жарочну ПСЖ-Г-30Б-МО;
піч сушильно-жарочну ПСЖ-Г-120Б-МО; установку комбінувальну ОКМ; погрузчик зерновий КШП; конвеєр КПО 1800; конвеєр КПУ-1500.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконав свої грошові зобов`язання за договорами купівлі-продажу рухомого майна, повністю сплативши його вартість, установлену вказаними договорами, а тому набув право власності на спірне рухоме майно правомірно, а відповідачі ухиляються від підписання акта приймання-передачі вказаного майна, вважають вказане обладнання своїм власним, продовжують до цього часу ним користуватись, а отриману продукцію використовувати для власних потреб, чим порушують права позивача як власника вказаного рухомого майна, а тому порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на вказане рухоме майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 березня 2020 року, зміненою постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, щообраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Апеляційний суд вказав, що умовою задоволення позову про визнання права власності є наявність у позивача суб`єктивного права власника, що є предметом доказування по справі та покладає на позивача процесуальний обов`язок відповідно до статей, 12, 81 ЦПК України надати суду належні та допустимі докази, що підтверджують право власності позивача на спірне майно, яким у спірних правовідносинах є докази передання майна набувачеві за договором. Натомість, по справі встановлено та не заперечується сторонами, що передача майна позивачу за договорами купівлі-продажу від 02 квітня 2017 року та від 03 квітня 2019 року не відбулася, тому висновки суду першої інстанції про виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірне майно та наявність підстав для захисту такого права у спосіб визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права та не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд зазначив, що правові наслідки відмови продавця передати попередньо оплачений товар за договором купівлі-продажу визначені статтями 620, 665, 693 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну
скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку те, що він обрав неналежний спосіб захисту, не врахував, що він звернувся до суду з позовом про визнання права власності на рухоме майно з підстав невизнання права власності на це рухоме майно відповідачами, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на нього на підставі статті 392 ЦК України.
Вказував на те, що обраний ним спосіб захисту відповідає характеру порушеного права, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати норми статей 620, 665, 693 ЦК України, які визначають правові наслідки відмови продавця передати попередньо оплачений товар за договором купівлі-продажу.
Підставами касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 392 ЦК України до правовідносин, предметом яких є рухоме майно (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
02 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення її недоліків.
04 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Октябрського районного суду м. Полтави.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір б/н купівлі-продажу рухомого майна.
Відповідно до пункту 1 цього договору продавець ОСОБА_2 передає, а покупець ОСОБА_1 приймає у власність наступне рухоме майно: машина насінне-рушна НРХ-4-01; маслопрес ПХП-1000 (3 шт.); зерносушарка СБЦ-16; сепаратор БСХ-100; піч сушильножарочна ПСЖ-ГЗОБ-МО (нержавіюча); автомат фасувально-пакувальний ФУАПП; повітряний теплообмінник ВОТ-30000; теплогенератор - ТПГ-1000; водяний теплообмінник ВДГ-500; фільтрпрес - РЗМ 16-1 УП-001; ОКМФ-АВФ-АФ; конвеєр харчовий універсальний; конвеєр харчовий завантажувальний; КПП-4500 БД; конвеєр харчовий розвантажувальний КПРГ-2; автоматичний котел опалювальний на твердому паливі з приставкою А.П.П. (потужність 15 до 500 кВт); піч сушильно-жарочна - ПСЖ -Г.
Відповідно до пункту 2 вказаного договору продаж зазначеного рухомого майна проводиться за домовленістю сторін за 1 215 000,00 грн
(один мільйон двісті п`ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок), які продавець повністю отримав від покупця до підписання даного договору. Своїм підписом під даним договором продавець підтвердив факт повного розрахунку за продане рухоме майно і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Сторони стверджують, що зазначена ціна відповідає їхньому волевиявленню, є остаточною і змінам після укладання даного договору не підлягає.
03 квітня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу б/н рухомого майна.
Відповідно до пункту 1 цього договору продавець, ОСОБА_3, передає, а покупець, ОСОБА_1, приймає у власність наступне рухоме майно: брикетувальник ПБ-48; зерносушарка СБЦ-16, заводський номер 7; піч сушильно-жарочну ПСЖ-Г-30Б-МО; піч сушильно-жарочну ПСЖ-Г-120Б-МО; установку комбінувальну ОКМр; погрузчик зерновий КШП; конвеєр КПО 1800; конвеєр КПУ-1500.
Відповідно до пункту 2 вказаного договору продаж зазначеного рухомого майна проводиться за домовленістю сторін за 3 200 000,00 грн,
які продавець повністю отримав від покупця до підписання даного договору, згідно з законодавством України. Своїм підписом під даним договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за продане рухоме майно і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Сторони стверджують, що зазначена ціна відповідає їхньому волевиявленню, є остаточною і змінам після укладання даного договору не підлягає.
Спірне майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується