Постанова
Іменем України
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 569/17967/20-ц
провадження № 61-5174св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна іпотечна установа, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук Олександр Сергійович,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року у складі судді Харечка С. П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної іпотечної установи, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука О. С., третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"), про визнання зобов`язань припиненими.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 07 серпня 2006 року між її колишнім чоловіком - ОСОБА_3 і ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" укладений кредитний договір № Ф1-06/46259-74. За цим договором позичальник отримав 27 000 євро під 9 % річних на строк до 07 серпня 2016 року. З метою забезпечення основного зобов`язання ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Того ж дня і надалі, між сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору, а 25 вересня 2010 року між нею та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" укладений договір поруки № Ф1-06/46259-74.
11 лютого 2015 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступив своє право вимоги на користь Державної іпотечної установи за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С. після заведення спадкової справи та отримання інформаційної довідки про те, що квартира перебуває в іпотеці, надіслано на адресу банку повідомлення про відкриття спадщини, що підтверджено відповідним фіскальним чеком. З цією ж метою, 08 травня 2019 року вона особисто відвідала начальника відділу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а 30 березня 2020 року надіслала Державній іпотечній установі листа, де повідомила про смерть позичальника ОСОБА_3 і про заведення спадкової справи, що підтверджено відповідним описом вкладення і фіскальним чеком. Вважає, що Державна іпотечна установа пропустила строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України, для пред`явлення своїх кредиторських вимог до неї, як спадкоємця майн аборжника.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати припиненими:
- кредитний договір від 07 серпня 2006 року № Ф 1-06/46259-74 та додаткові договори до нього, укладені між ПАТ "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 ;
- іпотечний договір від 07 серпня 2006 року № 46259-74 та додаткові договори до нього, укладені між ПАТ "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 ;
- договір поруки від 25 вересня 2010 року № Ф1-0б/4б259-74-п, укладений між ПАТ "Фінанси та кредит", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відправлені ОСОБА_1 03 березня 2020 року на адресу Державної іпотечної установи документи зазначені в Описі вкладення в цінний лист не містять номеру поштового відправлення, що суперечить пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, а тому не є належним підтвердженням повідомлення кредитора про смерть боржника.
Днем, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини є повідомлення від 11 грудня 2020 року, коли Державна іпотечна установа отримала довідку за № 083-3389/20 від АТ "Банк "Фінанси та кредит", як первісного кредитора про смерть ОСОБА_3 .
Крім того, вимоги позивача про визнання припиненими кредитного договору, додаткових договорів до нього, іпотечного договору, додаткових договорів до нього, договору поруки, є неналежним способом захисту.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022року рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимоги позивачки не підлягали задоволенню з мотивів необґрунтованості та недоведеності вимог без вказівка на те, що позивачкою обраний неефективний спосіб захисту прав.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 308/3188/19.
У липні 2022 року Державна іпотечна установа подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що наведені скаржником доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, фактично ОСОБА_1, за наслідками відмови в позові з підстав невідповідно обраного способу захисту, намагається ініціювати повторне звернення до суду з аналогічним позовом.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
07 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступник - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") укладений кредитний договір № Ф1-06/46259-74, за умовами якого банк надав позичальнику 27 000 євро з оплатою за процентною ставкою 9,0 % річних, з датою остаточного повернення - 07 серпня 2016 року. З метою забезпечення виконання основного зобов`язання того ж дня укладений договір іпотеки № 46259-74, за яким ОСОБА_4 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
05 серпня 2008 року між ОСОБА_3 і ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" укладена додаткову угоду до кредитного договору № Ф1-06/46259-74 про зміну процентної ставки за кредитом до 11,4 %.
25 вересня 2010 року укладено додаткову угоду № 2, якою змінено кінцевий термін погашення кредиту до 07 серпня 2017 року. Також у пункті 9 цієї угоди вказано, що на той момент позичальником допущено прострочення кредиту у розмірі 4 626,12 євро.
05 серпня 2008 року та 25 вересня 2010 року ОСОБА_3 і ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" уклали додаткові угоди до кредитного договору № Ф1-06/46259-74.
25 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладений договір поруки до кредитного договору № Ф1-06/46259-74.
11 лютого 2015 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і Державною іпотечною установою укладений договір про відступлення права вимоги № 14/4-В за договорами (кредитним, іпотеки, поруки тощо), за умовами якого новий кредитор набув права вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2006 року № Ф1-06/46259-74, іпотечним договором від 07 серпня 2006 року № 46259-74 та договором поруки від 25 червня 2006 року № Ф1-06/46259-74, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
15 жовтня 2015 року Державна іпотечна установа листом № 7223/11\2 повідомила ОСОБА_3 про відступлення прав вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами. Отримання позичальником повідомлення про відступлення прав вимоги не заперечується сторонами у справі.
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у шлюбі. Заповітом від 20 серпня 2010 року ОСОБА_3 заповів все належне йому майно на користь позивачки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
04 січня 2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С. заведено спадкову справу № 02/2019 (номер у спадковому реєстрі 53579853).
25 січня 2019 року приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук О. С. отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 153982243, за змістом якої, квартира АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю, перебуває в іпотеці, іпотекодержатель: філія Банку "Фінанси та Кредит" ТОВ у Рівненській області; реєстраційний номер обтяження: 3569987. В зв`язку з цим, 16 квітня 2019 року нотаріусом надіслано на адресу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повідомлення про відкриття спадщини. Факт направлення листа підтверджено фіскальним чеком АТ "Укрпошта" з трек-номером 3302301268260.
07 грудня 2020 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" своєю довідкою № 083-3399/20 повідомило Державну іпотечну установу про смерть ОСОБА_3, про що банку стало відомо з листа приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука О. С. від 16 квітня 2019 року №130/02-14.
10 лютого 2021 року Державна іпотечна установа заявила до ОСОБА_1 про свої права кредитора за кредитним та іпотечним договорами, про що надіслано відповідну вимогу № 490/15/3.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно з статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника.
Відповідно до статті 1281 ЦК України ( у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коливін дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.