Постанова
Іменем України
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 348/3355/13-ц
провадження № 61-19057св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: прокурор Надвірнянського району Івано-Франківської області (Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Грещука Р. П., від 19 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Василишин Л. В., Горейко М. Д., від 20 жовтня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та інформація про рух справи у судах
У листопаді 2013 року прокурор Надвірнянського району Івано-Франківської області (Надвірнянської окружної прокуратури) в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що перевіркою додержання вимог земельного законодавства у с. Волосів Надвірнянського району встановлено, що відповідач самовільно захопила земельну ділянку, площею 0,0044 га, по
АДРЕСА_1, яка згідно з генеральним планом села є частиною проїжджої дороги та встановила на ній бетонний фундамент для огорожі.
За вказане правопорушення 22 серпня 2012 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства складено протокол про адміністративне правопорушення та згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення № 000015 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 531 КУпАП України і зобов`язано звільнити самовільно захоплену земельну ділянку.
Зайняття частини громадської дороги та встановлення на ній бетонної огорожі створює перешкоди іншим мешканцям села в користуванні дорогою.
Посилаючись на викладене, прокурор просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальної громади АДРЕСА_1,
площею 0,0044 га, шляхом знесення самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки зі сторони АДРЕСА_1 та повернути територіальній громаді с. Волосів самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, відновити попередні межі земельної ділянки та проїжджої частини вулиці, яку вона самовільно зайняла.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 21 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2014 року, позов прокурора задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою територіальної громади, площею
0,0044 га, по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі вказаної земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути територіальній громаді с. Волосів Надвірнянського району самовільну зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до присадибної ділянки ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірна земельна ділянка зайнята ОСОБА_3 самовільно, а отже підлягає поверненню територіальній громаді с. Волосів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, скасовуючи оскаржувані рішення, вказала, що судами належним чином не перевірено належність і допустимість наданих сторонами доказів та не надано їм правової оцінки, зокрема, поза увагою судів залишилося те, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 22 серпня 2012 року № 000015 не містить підпису посадової особи, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, відбитку печатки відповідного державного органу, не зазначено на підставі яких документів зроблено висновок про самовільне зайняття ОСОБА_3 частини проїжджої дороги, площею 0,0044 га.
У вересні 2015 року прокурор, посилаючись на те, що на підставі ухвали суду було проведено викопіювання робіт із землеустрою для встановлення зовнішніх меж земельної ділянки відповідача у натурі, за результатами якого встановлено самовільне захоплення земельної ділянки територіальної громади більшої площі, чим зазначено у позові, остаточно сформулювавши позовні вимоги просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою державної власності територіальної громади с. Волосів Надвірнянського району, площею 0,0064 га, по АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути територіальній громаді с. Волосів самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки;
- зобов`язати ОСОБА_3 відновити попередні межі присадибної земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння по
АДРЕСА_1 та проїжджу частину АДРЕСА_1 .
У грудні 2015 року представником Переріслянської сільської ради подана заява, згідно з якою сільська рада не підтримує заявлених вимог прокурора та просить залишити позов без розгляду.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2016 року, позов прокурора залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року касаційну скаргу прокурора задоволено. Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2016 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Колегія суддів виходила з того, що суд, залишаючи без розгляду позов за заявою особи, яку представляє прокурор, повинен також встановити, чи не порушуються такою відмовою державні чи суспільні інтереси або права інших осіб.
У травні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивували тим, що зайняття відповідачем частини громадської дороги та встановлення на ній бетонної огорожі створює їм як мешканцям села перешкоди у користуванні дорогою, а добровільно звільнити самовільно захоплену земельну ділянку та знести огорожу відповідач відмовляється.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою (дорогою) територіальної громади села, площею 0,0044 га, по
АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі вказаної земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути територіальній громаді с. Волосів Надвірнянського району самовільно заняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до присадибної ділянки ОСОБА_3 .
Ухвалою Надвірнянського районного суду, у складі судді Вінтоняк М. Б.,
від 19 травня 2017 року об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 (№ 348/920/17) із справою за позовом прокурора (№ 348/3355/13-ц).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 19 липня 2021 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 30 липня 2021 року про виправлення описки та додаткових рішень від 09 серпня
2021 року, від 17 листопада 2021 року, позов прокурора та ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (дорогою) державної власності Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, площею 0,0064 га, по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу (знесення) самовільно встановленої бетонної огорожі земельної ділянки з боку АДРЕСА_1 та повернути Переріслянській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області самовільно зайняту за рахунок цієї огорожі частину дороги, яка прилягає до її присадибної ділянки.
Зобов`язано ОСОБА_3 відновити попередні межі присадибної земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння по
АДРЕСА_1 та проїжджу частину АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 19 липня 2021 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку, площею 0,0064 га, шляхом встановлення бетонної огорожі.
Сільською радою рішення про надання ОСОБА_3 у власність або в користування спірної земельної ділянки не приймалося та дозвіл на встановлення огорожі на спірній ділянці не надавався, тому вказана земельна ділянка є самовільно зайнятою і підлягає звільненню, з одночасним її приведенням у первинний стан за рахунок відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, вказуючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 листопада 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з районного суду.
У лютому 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду
від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує на порушення норм процесуального права, що виявилось у тому, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Наголошує, що рішенням Волосівської сільської ради від 17 серпня
2007 року "Про передачу у власність земельної ділянки" їй передано у власність земельну ділянку, площею 0,2500 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно з планом земельної ділянки відстань від житлового будинку до АДРЕСА_1 становить 5 м. На зазначеній відстані нею було встановлено бетонний фундамент для огорожі, на місці якого попередньо знаходилася дерев`яна огорожа, по якій землевпорядна організація визначила межі її приватизованої земельної ділянки.
Стверджує, що згідно з постановою Надвірнянського районного суду
від 11 квітня 2014 року визнано неправомірними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області, визнано нечинною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 22 серпня 2012 року.
Із план-схеми акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства не зрозуміло як проводилися обміри, яким чином комісія дійшла висновку, що саме нею, а не іншими особами, що проживають навпроти, зайнято частину дороги. В акті зазначені орієнтовні розміри земельної ділянки без прив`язки до будь-якої точки координат, будівлі, меж.
Судами попередніх інстанції не взято до уваги, що саме її сусідами навпроти самовільно захоплено частину вул. Мазепи.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є її сусідами, їх домоволодіння розташоване на значній відстані від її будинку та у земельній документації ОСОБА_2 зазначено, що ширина АДРЕСА_1 становить 8 м, а не 12 м, з чим він погодився у 2007 році, оформлюючи право власності на землю.
Згідно генплану с. Волосів 1980 року ширина АДРЕСА_1 складає 12 м, а проїжджа частина тільки 3,5 м, тобто вона не могла загородити проїжджу частину дороги.
Долучена до позовної заяви схема земельної ділянки, зроблена
ПП " ОСОБА_4", не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Також вказана схема не відповідає схемам земельної ділянки, що відображені у висновку експерта
від 18 вересня 2020 року.
Вважає, необґрунтованим висновок експерта від 18 вересня 2020 року.
По першому питанню експертом встановлено фактичну протяжність земельної ділянки зі сторони АДРЕСА_1, тобто ширину її земельної ділянки вздовж дороги, а не вглиб такої. По другому питанню експерт встановив орієнтовну межу її земельної ділянки без наявності реальних межових знаків, а її земельна ділянка межує з ділянкою батька і вона за згодою користується частиною його земельної ділянки. По третьому питанню внесення в Публічну кадастрову карту України неправильних координат земельної ділянки не залежало від її дій чи бездіяльності, а по четвертому питанню експерт, визначаючи ширину дороги навпроти її домоволодіння, проводив обмір від огорожі домоволодіння, що розташоване навпроти, однак чи встановлена така відповідно до державного акту ніхто не перевіряв, а матеріали справи містять документи про непогодження передачі у власність земельної ділянки навпроти через знаходження такої у смузі розширення вул. Мазепи.
Апеляційний суд не надав оцінки доводам її апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку експерта від 18 вересня 2020 року. Також судами попередніх інстанцій не надана належна оцінки всім доказам, що містяться в матеріалах справи.
У грудні 2021 року ОСОБА_3 подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що на її замовлення була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і внесені відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру про земельну ділянку та уточнені координати поворотних точок меж земельної ділянки. В технічній документації містяться відомості про встановлені межові знаки
від 26 жовтня 2021 року. Ці межі земельної ділянки відповідають фактичному використанню. Після виготовлення технічної документації було виправлено помилки в координатах її земельної ділянки. Таким чином, виготовлена технічна документація свідчить, що фактичне використання нею приватизованої ділянки земельної ділянки відповідає правовстановлюючим документам, а тому в її діях відсутнє будь-яке порушення земельного законодавства України.
До вказаних пояснень долучила копію окремих сторінок технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої в 2021 році, графічні матеріали (викопіювання), що роздруковані із Публічної кадастрової карти України.
Також в окремому клопотанні, поданому у квітні 2022 року, заявниця просить приєднати до матеріалів справи докази, а саме: рішення Переріслянської сільської ради від 16 лютого 2022 року № 349-12/2022 та виписку з протоколу засідання постійної комісії земельних відносин
від 11 лютого 2022 року, з яких вбачається, що сільською радою та комісією вирішено залишити ширину АДРЕСА_1 у фактично існуючих розмірах і при розробленні генерального плану врахувати фактичне землеволодіння.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Волосівської сільської ради "Про передачу у власність земельної ділянки" від 17 серпня 2007 року № 82-8/2007 передано у власність
ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .