iplex360.Демо.Судові рішення

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 932/15395/19-ц

провадження № 61-20127св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, Лебедєва Валерія Андріївна, ОСОБА_2,

відповідач - територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від07 липня 2021 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (далі - КП "Жилсервіс-2"), про встановлення права користування житловим приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6, які померли, проживали у квартирі АДРЕСА_1 . У зв`язку з необхідністю приватизувати квартиру, вони звернулися до органу приватизації. Проте їм повідомили про неналежність ордера на вселення до вказаної квартири, оскільки в ордері вказано номер будинку не "3", а "97". Стверджують, що в ордері вказано "будинок АДРЕСА_2", оскільки за будівельною адресою будівництво велося на АДРЕСА_3 . Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої райради депутатів трудящих від 20 березня 1962 року № 257 будинку на АДРЕСА_3 присвоєно адресу: АДРЕСА_4 . За цією адресою будинок прийнято в експлуатацію. Проте при видачі ордера було вказано: " АДРЕСА_4". Надалі назви вулиці змінювалися на " ІНФОРМАЦІЯ_1" та " ІНФОРМАЦІЯ_2". Інші користувачі квартир у будинку приватизували квартири. Вони, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6 були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_5, основним квартиронаймачем була ОСОБА_6 . У зв`язку з викладеним існують перешкоди для приватизації квартири та зміни умов її найму, тому вони звернулися до суду із позовом.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили встановити факт проживання у квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордера № 119, виданого 03 листопада 1962 року Придніпровською залізницею, ОСОБА_5 з листопада 1962 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 із листопада 1962 року до 08 листопада 2020 року, ОСОБА_4 з листопада 1952 року і до цього часу, ОСОБА_1 з січня 1963 року і до цього часу та ОСОБА_3 з лютого 1992 року і до цього часу; визнати за ними право користування вказаною квартирою, визначивши основним квартиронаймачем ОСОБА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі як відповідач. Позивачами обґрунтовано та доведено, що їхня сім`я на підставі наданого ордера вселена у квартиру АДРЕСА_1 . У такій квартирі зареєстровано місце проживання позивачів. Відповідно позивачі мають правові підстави користуватися спірною квартирою. Зазначення різних номерів будинку та назв вулиці у документах різних періодів пояснюється змінами назв вулиць та нумерації будинків, що підтверджується зібраними та наданими позивачами документами.

Поряд із цим, звертаючись до суду та в судовому засіданні, позивачі стверджували про мету звернення - приватизацію спірної квартири. Проте, з метою приватизації квартири, позивачі мали звернутися до органу приватизації, яким є Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, та у випадку відмови у приватизації, оскаржити до суду відповідне рішення. Відповідачем у таких спорах є відповідний орган приватизації. Позивачами не надано доказів звернення до органу приватизації із вимогою щодо приватизації спірної квартири, матеріали справи не містять відмови такого органу у приватизації.

Також позовні вимоги не заявлені до належного відповідача - органу приватизації, не містять вимог про покладення обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення. Захищаючи право на приватизацію, позивачами пред`явлено позов передчасно, обрано неналежний спосіб захисту та неналежного відповідача. Позиція позивача про належність відповідача у зв`язку із підпорядкуванням органу приватизації міській раді є хибною.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі не дотрималися встановленого законом порядку вирішення питання про приватизацію квартири, а отже, звернення до суду із цим позовом є передчасним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від07 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказують на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Обставини, встановлені судами

Рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 20 березня 1962 року № 257 впорядковано нумерацію домоволодінь, зокрема будинок на АДРЕСА_3 перейменовано у АДРЕСА_6 .

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 29 вересня 1962 року № 788 затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію 80 квартирного будинку на АДРЕСА_4 .

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 02 грудня 1982 року № 666 вул. Дніпропетровську перейменували у АДРЕСА_6 .

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 24 листопада 2015 року № 882-р АДРЕСА_7 .

ОСОБА_5 як квартиронаймачу та членам його сім`ї: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 видано ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_8 . Викладене підтверджується копією ордеру від 03 листопада 1962 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про укладення шлюбу (зміна прізвища).

ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_6 із 20 квітня 1970 року, ОСОБА_1 з 15 липня 1980 року, ОСОБА_4 із 27 квітня 1981 року, ОСОБА_3 із 13 травня 2008 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_9 .

Листом регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 05 березня 2019 року та додатками до нього підтверджено, що будинок за адресою: АДРЕСА_6, передано із відомчого у комунальну власність.

Позивачами долучено документи, які підтверджують, що іншим особам, які отримували ордер на вселення у квартири будинку на АДРЕСА_2, приватизували квартири у будинку АДРЕСА_6 .

Шевченківська районна у м. Дніпрі рада листом від 15 лютого 2019 року повідомила ОСОБА_1 про неможливість зміни договору найму за адресою: АДРЕСА_9, у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право користування квартирою (відсутні докази зміни нумерації будинку АДРЕСА_10 ).

Із відповіді КП "Дніпровське МБТІ" від 29 жовтня 2019 року, станом на 31 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_7, значиться одноповерховий, однопід`їздний будинок на 7 квартир у якому відсутня квартира АДРЕСА_11 .

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказували на те, що вони позбавлені можливості приватизувати квартиру, оскільки в ордері на квартиру вказано номер будинку не "3", а "97", який є будівельним номером.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачами не надано доказів звернення до органу приватизації із вимогою щодо приватизації спірної квартири, матеріали справи не містять відмови такого органу у приватизації. Також позовні вимоги не заявлені до належного відповідача - органу приватизації, не містять вимог про покладення обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Проте Верховний Суд не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Щодо наявності невизнаного права позивачів

Положеннями статей 4, 5 ЖК Української РСР передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд, а державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 61 ЖК Української РСР встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

Статтею 106 ЖК Української РСР визначено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

23 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради ухвалено рішення № 389 "Про затвердження Порядку надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення" (далі - Порядок).

Порядок регламентує питання надання Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу наймодавцю - житлово-експлуатаційній організації, на балансі якої перебуває житловий фонд комунальної власності територіальної громади міста, на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення.

Надання дозволу на зміну умов договору здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом відповідного рішення.

Так, відповідно до пункту 4 Порядку, надання дозволу на зміну умов договору найму здійснюється на підставі пакета документів:

- заява на ім`я міського голови від громадянина, на ім`я якого планується зміна договору, з проханням про зміну умов договору найму зі згодою всіх зареєстрованих повнолітніх членів його родини, чиї підписи засвідчені керівником підприємства з обслуговування житла, за формою згідно з додатком до цього Порядку;

- копія ордера на жиле приміщення або такі документи: копія договору найму, укладеного на ім`я попереднього квартиронаймача; копія попереднього рішення виконавчого комітету про зміну умов договору найму; постанова адміністрації підприємства; архівна довідка бюро обміну;

- копія картки попереднього квартиронаймача або витяг за формою з особистого рахунка на ім`я попереднього квартиронаймача;

- довідка з місця реєстрації наймача та членів його родини;

- інформація про місце перебування осіб, які раніше були зареєстровані у приміщенні та зняті з реєстрації;

- належним чином засвідчені копії документів, які посвідчують особу зареєстрованих членів родини; документів, що підтверджують родинні стосунки між зареєстрованими та вибулими особами; свідоцтв про смерть осіб, які раніше мешкали у квартирі та померли;

- план (викопіювання) жилого приміщення;

- в окремих випадках Департамент може витребувати додаткові документи, які не передбачені цим Порядком.

Оскільки квартиронаймач спірної квартири помер, 17 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про зміну умов договору найму.

Відмова районної ради у зміні договору найму спірної квартири з підстав відсутності документів, які підтверджують право користування ОСОБА_1 цією квартирою, свідчить про невизнання органом місцевого самоврядування прав як ОСОБА_1, та і інших позивачів на користування цією квартирою.

Отже, право позивачів на користування спірною квартирою є невизнаним, оскільки в ордері на квартиру вказаний номер будинку "97", тоді як правильним є номер "3".

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказували на те, що вони позбавлені можливості приватизувати квартиру, оскільки в ордері на квартиру вказано номер будинку " АДРЕСА_3, який був будівельним номером, а не "3".

Щодо права на приватизацію

Правові основи приватизації державного житлового фонду визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно з частинами першою, третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Громадяни можуть набути право власності лише на житлові приміщення, в яких вони постійно проживають на умовах найму.

Порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року (далі - Положення № 396).

Згідно з пунктами 17, 18 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи:

-заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

-копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

-копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

-копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

-довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

-технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

-копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

-документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

-копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

-заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

................

Перейти до повного тексту