ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 229/4863/15-ц
провадження № 61-13577св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2016 року, ухвалене у складі судді Моцного О. С., та постанову Донецького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Мироненко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ" (далі - УНІА "Укрінформ") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 2003 року він працював в УНІА "Укрінформ" на посаді власного кореспондента. 1 грудня 2015 року йому стало відомо про його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вказував, що жодних документів про звільнення він не отримував та заяв про звільнення не писав. З часу звільнення відповідач не провів повного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України, не надав копії наказу та не видав трудової книжки. Звільнення відбулося без згоди профспілки, тому позивач вважав такі дії незаконними.
З урахуванням викладеного просив суд скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді власного кореспондента, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19 вересня
2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до статей 32, 49-2 КЗпП України повідомив позивача про зміну істотних умов праці, запропонував йому посаду за місцем розташування регіональної кореспондентської мережі, але позивач відмовився від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці, оскільки як під час повідомлення про зміну істотних умов праці, так і при розгляді справи в суді перебував на тимчасово окупованій території України у місті Донецьку, жодних доказів щодо відсутності можливості виїзду з цієї території на територію, яка підконтрольна українській владі, не надав.
Постановою Донецького апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Селидівського районного суду Донецької області від 19 вересня 2016 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновкам місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши, що УНІА "Укрінформ", в якому працював позивач, дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, про що позивач належним чином повідомлений; зі змінами істотних умов праці позивач не погодився і був звільнений відповідно до вимог чинного трудового законодавства.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про непопередження його про зміну умов праці, зазначивши, що такі посилання спростовуються наданими відповідачем доказами та показами свідків, які оцінені судом першої інстанції у сукупності із зазначенням у судовому рішенні мотивів їх прийняття.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Селидівського районного суду Донецької області від 19 вересня
2016 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 червня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про доведення відповідачем обставин щодо його попередження про зміну умов праці. На думку заявника, суди попередніх інстанції не врахували, що КЗпП України не передбачено повідомлення про зміну істотних умов праці за допомогою електронної пошти або телефону.
Також вказує про те, що суди попередніх інстанцій помилково розглядали його вимоги про відшкодування моральної шкоди та не врахували його заяву про залишення без розгляду цієї частини позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції у постанові зазначав, що позивач черговий раз повідомлений про звільнення 29 вересня 2017 року, тобто більше ніж через
2 роки після фактичного звільнення.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що у матеріалах справи відсутні докази його відмови від зміни умов праці, тому безпідставно вважали такі обставини доведеними.
Позиція інших учасників справи
У червні 2020 року УНІА "Укрінформ" подало заперечення (відзив) на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому послалось на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Селидівського районного суду Донецької області
від 19 вересня 2016 року та постанову Донецького апеляційного суду
від 18 червня 2019 року - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 5 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював
в УНІА "Укрінформ" на посаді власного кореспондента відділу зв`язків з органами влади та громадськості Головної редакції регіональної кореспондентської мережі на робочому місці у місті Донецьку.
Наказом генерального директора УНІА "Укрінформ" від 29 вересня 2015 року № 98 визнано недоцільним збереження місцезнаходження робочих місць працівників агентства у містах Луганськ та Донецьк і переміщено такі місця до міста Северодонецьк Луганської області та міста Краматорськ Донецької області.
Суди встановили, що ОСОБА_1 письмово попереджено про зміну істотних умов праці та запропоновано переведення на посаду власного кореспондента відділу зв`язків з органами влади та громадськості Головної редакції регіональної кореспондентської мережі з місцезнаходженням робочого місяця у місті Краматорськ Донецької області.
Зі змісту адресованого генеральному директору УНІА "Укрінформ" листа Українського державного підприємства поштового зв`язку (далі -
УДППЗ) "Укрпошта" від 23 січня 2015 року № 30-53 суди встановили, що
з 27 листопада 2014 року приймання поштових відправлень до міста Донецьк не здійснюється.
Судами встановлено, що електронним листом від 24 вересня 2015 року
УНІА "Укрінформ" повідомило ОСОБА_1 про заборону користуватися у службовій переписці російськими поштовими сервісами (mail.ru, list.ru та bk.ru) та надана інструкція щодо відкриття електронної поштової скриньки на комутаційному вузлі УНІА "Укрінформ". Таке попередження 29 вересня 2015 року о 14 год43 хв направлено за допомогою службової електронної пошти на адресу ОСОБА_1
30 вересня 2015 року УНІА "Укрінформ" за допомогою службової електронної пошти направило ОСОБА_1 нагадування щодо отримання останнім попередження про зміну умов праці.
Наказом УНІА "Укрінформ" від 30 листопада 2015 року № 314-ос ОСОБА_1 з 30 листопада 2015 року звільнено з посади власного кореспондента відділу зв`язків з органами влади та громадськості Головної редакції регіональної кореспондентської мережі з підстав відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України.
30 листопада 2015 року УНІА "Укрінформ" за допомогою службової електронної пошти направило ОСОБА_1 копію наказу про звільнення та запропонувало повідомити, яким чином передати трудову книжку.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2016 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.